ПЕН проголосував залишити Юрія Винничука у своїх рядах. Свято мізогінії та його дійові особи поіменно
Написати про кипіння в ПЕН-клубі ми збиралися ще місяць тому, коли до Антоніни почали доходити чутки (та й публічні красномовні натяки), що всередині клубу йде запекла дискусія. Але все ж вирішили потерпіти до фінальної розв'язки цього кипіння — загальних зборів організації. Вони відбулись. Проголосували за те, щоб не виключати зі своїх лав письменника Юрія Винничука.
А тепер усе по порядку для тих, хто забув або і не знав.
Спочатку був скандал. Журналістка Катерина Родак звинуватила викладача Львівського університету в домаганнях.
Як реакцію на тему викриття домагань викладачів до студенток письменник Юрій Винничук публікує ностальгійну колонку у виданні «Збруч». Ми докладно розбирали, чому цей текст насправді є ганебно мізогінним і таким, що виправдовує домагання до студентів. Ба більше, займається віктимблеймінгом. Чому не може бути подвійних сенсів у статті, навіть незважаючи на приписку автора про те, що він начебто все це не підтримує. Це як у дитинстві під час гри у хованки ти стоїш перед очима своїх друзів і кажеш: «Чік-чік, я в доміку!» — і типу тебе не видно, вважайте, що заховався. Але ж ні. Ось ти де, прямо перед нами.
Далі літературний клуб «ПЕН Україна» заявляє про виключення зі своїх лав Винничука за підтримку харасменту. Це рішення було ухвалено бордом організації, лише виконавчим органом. Президентом клубу є філософ Володимир Єрмоленко. Весь же список налічує 173 члени (89) і членкині (84).
Офіційне визначення, що таке ПЕН-клуб: PEN Ukraine (від англ. PEN, «ручка», абревіатура від англ. Poets, playwrights, Essayists and Novelists — «поети, драматурги, есеїсти, романісти») — українська громадська організація, створена з метою захисту свободи слова та прав авторів, сприяння розвитку літератури та міжнародному культурному співробітництву. Входить до мережі національних центрів Міжнародного ПЕН.
«Збруч» тим часом узявся «відбиватися» від звинувачень у публікації мізогінних текстів. І не знайшов нічого кращого, як спитати у ШІ, чи були в тексті Винничука ознаки мізогінії. Спитав і радісно повідомив публіці, що штучний інтелект нічого такого не знайшов. Антоніна тоді й собі потеревенила з тим самим візаві, щоб довести, що це маячня, а не аргументи.
Тим часом у закритій переписці членів ПЕН-клубу вже провернули ключ у замку скрині Пандори.
У цьому моменті починається наше улюблене: плітки, чутки, витоки інформації. Можна вважати, що ми такий собі Джеффрі Ґолдберг, якого додали до закритого чату високопосадовців США. Якщо ви раптом не в курсі, хто це, то можна почитати тут.
Шановне літературне панство, звісно, наполягає на тому, що весь цей бурхливий потік лайна не варто виносити на загал. Але, по-перше, Антоніна вважає це суспільно значущою темою (бо кожен перший у тому списку — суспільно значуща особа). По-друге, воно все одно шматками вилітає з різних боків, і зібрати пазл не так уже й важко.
Отже, Олексій Панич, філософ, перекладач, літературознавець та громадський діяч, започаткував гілку переписки, в якій пішла жвава дискусія: з якого такого милого борд організації виключив Винничука з їхніх лав. Нічого такого неприйнятного він не написав. То все «травмовані жіночки, які не вміють читати художні тексти».
Причому всім нашим співрозмовникам, хто описує стиль спілкування філософа Панича та інших прихильників тієї сторони дискусії в чатику, бракує слів для формулювань. Інтелігентні освічені літератори всі як один (одна) починають лаятись, коли пригадують манеру і зміст висловлювань. І про це варто пам'ятати, коли ми тепер бачимо виважені публічні коментарі, наприклад Олесія Панича:
А от, наприклад, підтвердження того, в якій тональності відбувалась переписка, від Ірини Цілик:
Підтримати позицію топікстартера в переписку прийшли: Андрій Курков, Андрій Бондар, Віталій Портников, Ярослав Грицак, Микола Рябчук, Сергій Жадан. Правда ж, список вартий того, щоб ми всі про це знали?
Останній навіть заявив, що вийде з клубу, якщо тут виключають із лав за такою неприйнятною процедурою. Тобто позиція Жадана була не по суті звинувачень Винничука, а по процедурі виключення.
Водорозділ подальшої дискусії, яку, за словами різних її учасників, інакше як срачем назвати не можна, пройшов загалом за гендерним принципом. Переважна більшість жінок узялася доводити решті, що Винничук — таки мізогін. Переважна більшість чоловіків — що треба читати тексти геніїв не дупою, а головою.
Хоча мусимо наголосити: більшість не дорівнює «всі». Були чоловіки, які стали на бік здорового глузду. І раз уже ми називаємо тут прізвища, то дамо і тих, хто захищав жінок у тому «чаті»: Артем Чапай, у фейсбуці також висловився Дмитро Крапивенко, який не любить «комсомольські зібрання», але виключення з лав клубу Винничука підтримує. З коментарів під різними дописами також очевидно, що в цьому мініклубі і Володимир Аренєв та Олександр Михед.
Тема виключення письменника з ПЕНу в переписці почала відходити на другий план. Срач уже йшов світоглядний. Соло в темі віктимблеймінгу з рефреном «сама винувата» вів саме пан Панич. Хоча й хор підтримки він мав чималий і з не менш разючими заявами.
У якийсь момент почали обговорювати сенс існування української гілки міжнародного ПЕН-клубу, якщо в лавах люди з такими радикально різними світоглядами. Що цей «елітний гурток» тоді захищає, який саме світогляд: патріархальний чи сучасний?
І от, нарешті, ми підходимо до розв'язки. Фурункул луснув і з нього почало сочитися. ПЕН-клуб провів загальні збори. Таємним голосуванням вирішив, що не виключатиме зі своїх лав Юрія Винничука за текст на «Збручі» і сенси, які він у ньому задекларував.
Але не в тому новина. Бо наявність мізогіна в цій організації тепер її не спаплюжить. Бо ми вже знаємо, що в ПЕН-клубі просто більшість таких. І навіть не через голосування: за виключення проголосували 42 особи, проти — 74 особи зі 116 зареєстрованих.
У соцмережах з'явилися цитати учасників цих зборів. Їх опублікувала членкиня клубу Софія Челяк. Після того, як ми бачили зміст висловлювань людей у переписці, ці слова нас шокувати вже не могли. Але межі довершеності в цій справі немає.
Ось сам пост:
А ось цитати, частина яких належить саме Олексію Паничу, хоча є і слова Віталія Портникова, вислови Євгенії Чуприни та Галини Шиян (а отже, це вже не протистояння «чоловічої» та «жіночої» частин організації, як здавалось від початку, ще до зборів):
Людина, свідчення якої, на думку Євгенії Чуприни (вона сама визнала в коментарях своє авторство), ненадійні, — це Катерина Родак. Журналістка, яка заявила про домагання викладача Йосипа Лося. Вона зачитувала цитату з колонки Винничука на засіданні етичної комісії Львівського університету, коли там ухвалювалось рішення про звільнення викладача. Зачитувала саме з метою продемонструвати, що навіть мізогіни підтверджують факти домагань Лося до студенток.
Згодом, у суперечках, чи підтримав Винничук своєю колонкою таких, як Лось, він використовував ім'я Катерини Родак як доказ того, що колонка була «проти домагань», адже після цитати з його тексту Лося звільнили з роботи.
Так що, якщо ви не зрозуміли там, то все заслуга захисника жінок Юрія Винничука, що гуру харасменту отримав по заслугах.
Але що ми бачимо? Катерина Родак не погоджується з такими аргументами письменника! Напевно, вона «ненадійний свідок». Згідно з цитатою Євгенії Чуприни, звісно.
А ось і обговорення під постом Софії Челяк, де серед цитат є цитата Євгенії Чуприни.
Це як доказ того, що нам усім важливо знати, чиї книжки ми читаємо, до чиїх думок прислухаємось. Поки що наші літератори відкривають для себе одне одного. Ми ж спостерігаємо і ставимо собі зарубки.
Їдемо далі. Ми ще не всі цитати із загальних зборів проаналізували.
Ми вже розуміємо, що не буде «жіночого ПЕНу» і «чоловічого ПЕНу», бо людей розділила не стать, а світогляд.
Звісно, що після того, як усе вилилось на публіку, ми зараз спостерігатимемо «Срач літераторів 2.0», але вже в просторі соцмереж. І не тільки срач, але й дискусію про засади самого ПЕН-клубу, в якому, як з'ясувалося, зібрані люди з несумісними поглядами.
Саме світоглядна дискусія точиться під постом Володимира Єрмоленка, який вимушений констатувати саме такі результати голосування літераторів попри те, що саме він від початку ініціював виключення Винничука з ПЕН-клубу.
Переважно дискутують щодо «свободи слова літераторів» і щодо відповідальності цих літераторів за свої слова.
Причому більшість, яка підтримала Винничука, місцями аргументує свою перевагу через вивищення. Мовляв, ті, хто проти Винничука в ПЕНі, — незрозуміло хто. Ба більше. Напевно, вони отримали своє місце в елітному клубі через статеві стосунки з обраними (тими самими, кому можна домагатися підлеглих та студенток).
Ось слова Софії Челяк:
А ось підтвердження риторики учасників зборів.
Ми переконані, що це тільки початок і надалі це ще більше виплескуватиметься.
Ілларіон Павлюк уже заявив про свій вихід з лав організації.
Впевнені, що перед дилемою «а чи не кинути всю цю контору к такій-то матері» стоять зараз багато літераторів.
Якщо вам, як і нам, цікаво, а хто саме є членами клубу, то Вікіпедія нам всім у поміч.
А не-ПЕНівці шукають прізвища, з ким із «моральних авторитетів» синхронізуватися, а з ким не сідати в полі.
Тож ми тут вам імен уже накидали. Всі вони опинилися в тій чи іншій стороні з різним ступенем згоди з позицією. І це очевидно, що не списки «кого ми сьогодні не любим, а кому аплодуєм». Просто завжди цікаво знати позиції тих, за чиєю творчістю стежиш. Крізь призму яких поглядів формуються їхні тези. Вітаю нас із вами з тим, що все стає трохи ясніше.
Ну і тримайте наостанок коментар дня, який ми колективно призначили квінтесенцією рішення ПЕН-клубу.
І свіжий мемчик від Олеся Барліга з фб-групи «Літсрач».
