Де межа між критикою та переслідуваннями? Розбираємо на прикладі конфлікту поетки Тетяни Власової та літкритикині Анастасії Короткої
Настільки дивний, що безліч людей уже порівняли його зі знаменитим серіалом «Оленя», який розповідає про коміка-початківця і дівчину, яка його сталкерить.
Тетяна Власова, яку ви можете знати за популярними поетичними вечорами з Ахтемом Сеітаблаєвим, опублікувала довгий допис у фейсбуку. Він стосується літературної критикині Анастасії Короткої, яку Таня звинуватила в переслідуванні та нездоровій фіксації на своїй персоні.
Тема для Антоніни дуже близька, бо на сторіночках нашого видання ми часто пишемо всяке некрасиве про наших митців, кінематографістів, серіалоробів, музикантів, блогерів, Держкіно, Мінкульт тощо, і ці люди, ясна річ, смертельно ображаються. Вашій авторці зазвичай закидають нестримні пошуки скандалів та жовтизну. Ну, ми ж медіатаблоїд, як же тут без жовтизни? Ну а якщо йдеться про Мінкульт і Держкіно, скандалів не оминути навіть за величезного бажання.
А ось Власова стверджує, що не проти критики своїх віршів, а Короткій закидає шкоду своїй репутації, особисту ненависть і переслідування, «яке набуло ознак психозу». Тобто тут уже навіть не говоримо про традиційні для нашого інформаційного поля скарги на хейт і цькування. У коментарях уже є безліч порад звернутися до юристів. Увесь допис почитайте тут, а я вам кину уривок:
«Спочатку ця поведінка мене веселила, потім дратувала. У жовтні 2024 року я написала допис, у якому просила Анастасію це припинити. Лінк на нього буде в коментарях. Реакції не було. Тепер поведінка Анастасії мене просто лякає, адже це переслідування набуло ознак якогось психозу.
Усім, абсолютно всім — знайомим і незнайомим — Анастасія розповідає, яка я погана, які погані мої вірші, які погані заходи я організовую і як зі мною не потрібно працювати. Учора клавішниця, з якою я працюю, підійшла до Анастасії просто привітатися і за 30 секунд розмови встигла почути, що Настя "не любить Таню Власову, тому не піде на її виступ".
Я вважаю це абсолютно нездоровою гіперфіксацією, яка базується не на нелюбові до моїх віршів, а на особистому ставленні. Причин цього я не знаю. Сама Настя називає це нашим "відкритим конфліктом" і відверто цим хизується. Однак справа в тому, що в мене не було з нею конфлікту. Більше того — ми навіть приятелювали. Потім я дізналася, що вона за спиною говорить про мене різні ганебні речі, в тому числі дуже мізогінні — і припинила спілкування. Просто ігнорувала її при зустрічах та видалила з друзів у соцмережах. На цьому моя участь у цьому "конфлікті" припинилася. А ось Анастасія вже майже три роки шкодить мені дедалі сильніше.
Ця історія мене дуже виснажила і я більше не хочу про це мовчати. Мені прикро бачити, що ця людина приятелює та співпрацює з людьми, яких я дуже поважаю і люблю, та користується їхньою репутацією. Якщо ви маєте на Анастасію якийсь вплив — я прошу вас поговорити з нею про цю історію і попросити припинити це».
Допис стрімко набирає популярності, а під ним різні люди зі сфери підтверджують побоювання Власової.
Треба сказати, що я й сама нині на «Книжковому Арсеналі» не раз чула ось ці думки. Безліч людей з літтусовки твердять, що Коротка згадує про Власову аж занадто часто, ледь не в кожній розмові, і це насторожує.
Також у цьому дописі Власова пише: «Я не стала б цього робити, якби на Книжковому Арсеналі Анастасія з великою радістю не повідомляла наліво й направо, що "видання "Сенсор" замовило в неї рецензію на мою збірку" і що вона, мовляв, уже готує "розгромну рецензію", в якій напише, що “з хорошого у цій збірці лише ілюстрації”...
Я публічно звертаюся до "Сенсор" а також до всіх інших видань, які співпрацюють з Анастасією. Я прошу вас не брати участь у цьому божевіллі і не ставати інструментом зведення особистих рахунків зі мною. Жодна рецензія на книгу Тетяни Власової, написана Анастасією Короткою, не буде об’єктивною, адже, з огляду на все вище написане, базуватиметься виключно на особистій ірраціональній неприязні.
Мова не йде про те, що я боюся якихось рецензій чи критики. Якраз це мене абсолютно не лякає і не тривожить. Однак, повторюсь, огляд, базований на особистій ненависті, явно не може бути об’єктивною літературною критикою. І я дуже прошу поважні культурні видання, які цінують свою репутацію, не допомагати Анастасії Короткій зводити зі мною особисті рахунки».
А ось, до слова, і збірочка.
Знаєте, колеги, колотнечі між авторами та критиками в нас часті, та аж до такого діло не доходило. Хоча, зізнаюся, колись один режисер чогось накидався і почав публічно погрожувати кінокритику у соцмережах. А представниця великої компанії завуальовано робила те саме, обіцяючи «бити морди у подворотнях». Цікаво живемо, нічого не скажеш.
Щоправда, згодом з'ясувалося, що «Сенсор» не замовляв рецензії, були тільки попередні домовленості, що Коротка такий текст запропонує, а його розглянуть. Це мені підтвердила і сама Коротка, і головна редакторка «Сенсора» Анастасія Євдокимова. Те саме відповіли Власовій у коментарях, і вона додала це в допис.
Також вашій Антоніні Євдокимова сказала, що тексту ще немає, тому нема про що говорити. А як буде, то й подивиться, є там щось особисте чи ні: «Я думаю, що територія літкритики — це територія тексту (книжки). Й та інтенція до думки, яку викликає книжка».
Логічно. Ну, тоді будемо стежити. До Насті Короткої я, звісно, теж пішла запитувати, що ж це коїться. Вона сказала, що справді не спілкується з Власовою понад два роки, а конфлікт почався саме з критики поезії. Свою думку, каже Коротка, не раз висловлювала Тані особисто, а не лише за спиною. Нині, звісно, цього не робить, бо ж дівчата одна одну ігнорують. Фразу «відкритий конфлікт» вживає в іронічному сенсі. Ось вам і її відповідь:
«Допис бачила, але реагувати на нього не бачу сенсу. Таня, по-перше, перекрутила факти, бо я ніколи, наприклад, не говорила про неї як особистість, піарницю, організаторку чи інші ролі, крім поетки, погано. Неодноразово навіть, навпаки, зауважувала, що вона крута піарниця та комунікаційниця. По-друге, яке переслідування, якщо ми неодноразово перетиналися на подіях та успішно ігнорували одна одну, що вона теж визнає й зазначила в коментарях?
По-третє, я не писала їй чи про неї нічого ніколи в соцмережах, уся критика віршів, яка була, це в усній формі в кулуарах літературних тусівок або в якихось розмовах "серед своїх". Тому об'єктивно вважаю, що Таня написала допис не тому, що хоче щось зв'ясувати, почути чи зрозуміти, а бо потребує схвалення своєї творчості. Усе, що вона хотіла обговорити, ми мали змогу мільйон разів особисто. Навіть учора, коли вона моїх подруг просила на мене вплинути. Закид, що я піарюся на її імені, неактуальний, у нас різняться бульбашки, я точно не претендую на її читачів чи ЦА й не знайомлюся з кимось через неї чи за її рахунок, а ті люди, при яких я про неї говорила, товаришують зі мною незалежно від Тані та її віршів.
Чому про неї говорю більше, ніж про інших поетів / поеток, чия творчість далека від "якісної поезії"? Бо вона одна з найпопулярніших та її промотують відомі знакові люди, чим понижують планку сучасної поезії. Йдеться в площині літературної критики. Бо, наприклад, про значно кращі вірші з погляду літератури масовий читач знає набагато менше. Ми обговорюємо в професійному середовищі загалом не лише Таню, а багатьох інших (і більш якісні тексти, і менш), так працює літкритика, тому зі свого боку я не бачу гіперфіксації. Катю Калитко я цитую та згадую у розмовах значно більше, як поетку мого серця.
У моєму уявленні можна було б говорити про щось нездорове, якби я діймала Таню своєю думкою чи критикою в різноманітні способи. Наприклад, не просто колись давно означила ставлення до творчості й обговорюю вірші з іншими представниками літтусівки (які вирішують потім Тані переказувати розмови), а ходжу до неї на події (як приклад) чи в коментарі й щоразу висловлюю "свою цінну думку". Ми не взаємодіємо з нею ні наживо, ні онлайн. Таня це теж визнає.
Збірка щойно вийшла, тому я не встигла ще написати фахову рецензію з аналізом, усі коментарі з цього приводу були усні. А ще, звісно, ця умовна межа пролягає там, де критика зачіпає еґо автора надто сильно. Я не маю на увазі переходи на особистості, бо коли критика починається з "аргументів" про зовнішність чи статки, замість того, щоб аналізувати тексти, це вже хейт, а не критика. І цього з мого боку точно не було в жодній розмові».
Ось така страшна історія. Навіть не знаю, що вам сказати. Крім того, що її вже точно можна назвати резонансною не лише в літературній, а й у загалом мистецькій тусовках. Оскільки ваша авторка — людина цинічна, то бачить у цій перипетії самі вигоди. Можливо, «Сенсору» додасться читачів і, якщо рецензія Короткої таки вийде, то стане обговорюваною.
Як і збірка Власової «Вільність». Срач довкола поезії, погодьтеся, це непересічна подія навіть для наших соцмереж.
Фото: соцмережі Тетяни Власової та Анастасії Короткої
