Для тих, хто переживає: Ленін у Суджі живий. Майже.
А переживав багато хто. Нагадаю, що кілька днів тому пішли розмови, що українські військові начебто знесли пам'ятник Леніну в Суджі. Спочатку це викликало радість і жартики, але дуже швидко прийшли серйозні люди, щоб зіпсувати всім свято. Мовляв, це порушення законів та звичаїв війни, а наша армія повинна, на відміну від російської, бути цивілізованою.
У соцмережах, як завжди, почалися суперечки. Понад те — експерти у своїх коментарях журналістам дотримувалися кардинально протилежних позицій. Приміром, в ефірі «Радіо NV» політолог Микола Давидюк переконував ведучу Власту Лазур, що грець із тим Леніним — хай скидають, бо то такі дрібниці і не можна нашим військовим забороняти маленькі радощі.
А ось нардеп і член Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський був значно обережнішим у висновках і наполягав, що на захопленій, але чужій території такого робити не можна, навіть якщо сильно хочеться.
Але поки всі ці дискусії можна відкласти. Журналісти, які їздили до Суджі робити репортажі, всім нам показали, що той клятий пам'ятник стоїть і ніхто його не чіпав. Він, щоправда, трішки підбитий, але тут уже даруйте.
Ось Ленін у сюжеті Ольги Чайко для «Фактів». Про її враження можна почитати в дописі на фейсбуку.
А ось — на світлинах Яна Доброносова.
У сюжеті Чайко, до речі, можна побачити ще багато об'єктів для потенційної декомунізації. Але їх теж не чіпають.
Якщо говорити про сам матеріал, то Ольга демонструє, що українські військові поводяться згідно з правилами, а місцеві мешканці їм за це вдячні. Хоча кажуть, що нічого про війну не знають, не розуміють, а перед українцями ні в чому не завинили.
Є один пан, який розмовляє українською. Щоб поважним пані з попередніх відосів не було самотньо.
Тих, хто відверто налаштований щодо нашої армії негативно і каже про це, в сюжеті немає. Але я щось підозрюю, що вони є. А вже далі в ефірі я почула, що колеги з ICTV називають населені пункти в Курській області «звільненими». Що є сумнівним з точки зору вже журналістської роботи.
КЖЕ навіть випустила для медійників спеціальні рекомендації, в яких також зазначила коректну і некоректну термінологію.
- Називати події на Курщині «продовження міжнародного збройного конфлікту між Росією та Україною», «українська самооборона проти російської агресії», «бойові дії на території Росії/Курської області», «взяття контролю над окремими територіями», «контрнаступ ЗСУ на території Курської області», «окупація Курської області», «тимчасова окупація» та подібними замінниками;
- Відмовитися від термінології «звільнення», «визволення» тощо, оскільки території, на яких зараз перебувають українські війська, є частиною міжнародно визнаної території Росії.
З цього приводу є закиди під дописом фотографа Костянтина Ліберова в інстаграмі. Він запостив фотки із Суджі та підписав: «Український військовий робить селфі на фоні магазину “Пятьорочка” в звільненому українськими військовими місті Суджа в Курській області».
У коментарях йому почали писати, що слово «звільненому» тут не дуже тойво. Спочатку Ліберов це пояснював іронією, а потім узагалі не пояснював.
До речі, ці всі ролики в інтернеті, а також сюжети мені трішки нагадали російських військових, з якими я мала «задоволення» провести кілька смолтоків в окупованій Бучі. Один із них мені доводив, що українці щонайменше лояльно до них ставляться, а деякі навіть страшенно зраділи їхньому приходу. На моє питання, чому він так вирішив, росіянин (ще такий молодий та наївний, як мені здавалося) відповів, що він дивився ролики в інтернеті та різні сюжети по ТБ. І навіть згадав якусь бабцю, яка впала на коліна і мовила: «Як ми на вас чекали».
Антоніна тоді не наважилася розбивати хлопові ілюзії (та й вони самі за кілька днів розвіялися), а вам — наважуся. Усі ці ролики та сюжети, звісно, прикольні. Як і балачки про те, що ледь не всі там розмовляють українською і ось-ось відчують поклик предків. Проте не варто забувати, як пропаганда накачувала росіян ненавистю до нас і розуміти, що вона хоч і лишається поза кадром перших матеріалів наших колег, але від цього нікуди не зникає.
Фото: скрини з програми «Факти», Ян Доброносов.
