«Дизель-шоу» – сумно. «Квартал» – соромно. Ну а «Мамахихотала» – прісно
Варіантів «тинятися вулицями» або «ґецати в ресторані» в новорічну ніч не залишилось через комендантську годину. А отже українці зараз мали більше шансів зустріти 2025-й «душевно, по-домашнему».
За «душевність» мав би якраз відповідати телевізор, який не тільки сповіщає про момент, коли саме треба підняти келих за Новий рік, але і створює фон і атмосферу для застілля.
Формою «фона» на ТБ вже давно стали гумористичні шоу. Ще з часів, коли остаточно заглохла традиція знімати новорічні мюзикли, колишні КВНщики різних видів жартують на різних каналах годинами. Цілком ймовірно, що не в останню чергу завдяки цьому багато людей відмовились від ідеї тримати вдома телевізор.
Антоніна — жінка комунікабельна, Новий рік зустріла в колі друзів, і фоном мала їхній гумор, а не жарти професіоналів. Тому що дивитися в новорічну ніч телевізор для неї — це як для фрезерувальника у відпустці ходити між станками на пляжі. Та уникнути цієї злої долі все одно не вийшло.
Тож до вашої уваги Антонінина «ніч байбака». Тричі вона зустріла Новий рік з трьома різними телешоу. «Квартал», «Дизель-шоу» та «Мамахихотала».
Наші колеги вже докладно розповіли вам, чому «Дизель-шоу» — це сумно, а «Квартал» — це соромно. Ми ж додамо, що «Мамахихотала» — це прісно.
Що стосується перших двох, то в матеріалах колег вже описано, про що гумористи жартували, не полініться прочитати, якщо уникнули тяжкої долі самостійного перегляду цих шоу. Ми ж зосередимося на тому, чого там не було.
Якщо прийняти формулу «як Новий рік зустрінеш, так його і проведеш», то у мене для нас погані новини.
Всі чоловіки в Україні мріють лише про те, щоб випити. Жінки ж або про айфон, або щоб не дати чоловікові випити. Все. Більше тем немає. По ходу, от так ми і проведем 2025 рік.
Ми з вами не ходимо на роботу, не робимо бізнесів, не воюємо, не донатимо, не навчаємось, не виховуємо дітей, не займаємось спортом, не ходимо в театри, не лікуємось в лікарнях.
Зазвичай за жартами і почуттям гумору не важко визначити рівень інтелекту людини. Принаймні можна зрозуміти, на якомі етапі свого розвитку людина зупинилась. Хто за чим ностальгує, кому які теми близькі.
Старожили «Кварталу» — Кошовий та Пікалов — наче створені жити і випивати в 90-і. Обличчя «Дизелів» — Єгор Крутоголов, Євген Сморигін та Дмитро Танкович — немов зійшли з радянського екрану і сяють в топ-шоу «Аншлаг! Аншлаг!».
Зірки з «Мамахихотала» — Євген Янович та Олег Маслюк — наче студенти вишу, які і пожартувати хочуть, але дуже бояться розчарувати маму, тому жартують «напів шишечки».
Вся новорічна програма — це лише 4 номери. Навіть можна сказати три. Тому що один з них важко назвати повноцінною сценкою, скоріше це такий собі варіант «КВК-привітання», коли вся команда стоїть в лінієчку і перекидується жартами. Ну як жартами... Давайте краще скажемо «фразами». Тому що мініатюра «Олег Маслюк дарує всім подарунки» претендувала на лаври харківського театру абсурду «Горобчик». Але не дотягла. Тому що для того, щоб абсурдний гумор працював, його не можна перегравати, як це робилось в тому ж самому КВН. Суть номера в тому, що Маслюк всім подарував коробки. Комусь порожню, тому що в ній подарунок — емоція здивування, комусь роздруківку слова «серйозно», комусь слова «прикольно». Якщо би щільність жартів і пояснень була більш рясною, може було би навіть смішно.
Інші номери теж складають враження, що їх просто недопрацювали. Точніше недописали. Тому що недостачу саме жартів намагались компенсувати використанням і наголошенням слів «хріново», «ні хріна» і всіх похідних. Наче відмінники виступають на дні факультету, хочуть бути зухвалими, але так, щоб перед деканатом не було соромно.
Прекрасна задумка дзвінка Жені Яновича зразка 2024 року до Жені Яновича зразка 2004-го. Навіть місцями смішно. Але вбийся — не розумію, з чого так сміється зал, коли Женя Женю питає, що робити з гривнею, а сучасний Женя відповідає «позбувайся її!». Далі йде перебивка сміхом залу. Хочеться спитати авторів монтажу випуску, цитуючи акторів «Мамахихотала»: «Серйозно?!», «Прикольно?!»
Сценка «магазин за годину до Нового року». Єдине, що скажу, у «Кварталу» краще. У них була така сама. Тільки кварталівці привели в магазин дідуся, який намагався скупитися за бабиним списком, а тут продавщиця — Олег Маслюк — продає чоловіку майонез за 700 гривень, який протягом сценки здорожчав поступово до чотирьох з половиною тисяч. Шкода Маслюка, який сам по собі смішний, але йому категорично не вистачає написаних смішних жартів. І шкода себе, бо 18 хвилин йде номер, а жарт в ньому один — майонез дорожчає. Десь на третьому здорожчанні захотілось перемотать.
Найсмішнішим номером став останній. Про те, як президентом України обрали штучний інтелект. Смішно про прем'єр-міністра, яким було призначено робота-пилососа. І Маслюк переживав, що сплутає його із справжнім пилососом. Хоча «в цьому нічого нового», бо і нинішнього Шмигаля теж плутають із Президентом Європейської ради Шарлем Мішелем.
Але все ж навеселішим моментом було, коли Маслюк та продюсер «Мамахихотала» Іван Мелашенко розкололись на сцені і перекидувались імпровізаціями.
Тож, давайте підсумуємо.
Українським гумористам катастрофічно бракує смаку (Квартал) і фантазії (Дизель-шоу). Вони не встигають за часом і трендами (Дизель-шоу). Експлуатують одні й ті самі теми роками і навіть десятиліттями (Квартал і Дизель-шоу). Не здатні написати дійсно смішні жарти (Мамахихотала).
А нам всім варто пошукати інший «фончик» для домашніх веселощів під ялинкою.
