Врятовані коали та дельфіни Херсонщини. Як легко українці можуть повірити у фейкові світлини?

Використання неперевірених світлин — явище досить поширене. Власне, як і розповсюдження фейкової інформації. Люди часто або не бажають перевіряти факти, або на емоціях забувають це зробити. Але виявилося, що існує ще одна проблема, значно небезпечніша: користувачі, навіть дізнавшись про неправдивість фото, не бачать нічого поганого в його публікації. Аргумент такий: хай собаки і не з Херсонщини, але вони ілюструють ситуацію загалом. До того ж, пише дехто, на початку подій світлин чи відео не було, а писати щось хотілося. Та й узагалі, яка різниця, що то за тварини, — хіба це може завдати якоїсь шкоди? Навпаки — багато волонтерів використали ці знімки і зібрали гроші на допомогу вже реальним тваринам. 

Собак з Пхукета чи кота в тазику постили настільки масово, що медійники взялися за голову і почали пояснювати, що ж тут не так. Якщо погортати коментарі, то неодмінно знайдете тих, хто не згідний, часом доволі агресивно, з усіма аргументами. 

Шеф-редакторка «Громадського радіо» Тетяна Трощинська: «Це цікавезний феномен, що люди, які обурюються найменшою помилкою журналістів, пишуть прямо масово, що "нічого такого, що я особисто шерю всяку дурню і неправдиві фото, я посилюю емоційне сприйняття".

Це про собак з Пхукета і всю цю історію.

Цей феномен прекрасно ілюструє мій улюблений вислів нейробіологині Талі Шарот: "Наш мозок не еволюціонував не для того, щоб користуватись даними та фактами і робити висновки. Наш мозок еволюціонував для того, щоб переконати інших, що ми праві — а насправді ні».

Я вже приготувалась писати величезний текст про це, але потім зрозуміла, що все зводиться до одного слова — відповідальність».

Отар Довженко вказує на таке: «Але рано чи пізно пхукетське походження песиків вилізає на поверхню, і це знецінює не лише фото, а й зміст допису. Раз ви могли видати чужоземного кота в тазику за херсонського, хтозна, чи ви так само не збрехали про винуватців трагедії? І так далі.

Особливо це впливає на сприйняття іноземців, яким не болить так, як вам. Пхукетські песики переводять вас для них у категорію fake news. Якщо вам це байдуже, то ви, ем, недалекоглядні».

Оксана Мороз теж торкається цього питання, підсумовуючи основні негаразди з висвітленням трагедії на Херсонщині: «Із одного боку, мобілізація волонтерів, закриття мільйонних зборів за години. Порятунок людей та тваринок. Такого переважна більшість.

Проте є і інший бік. Вперте поширення фейкових фото (наприклад, собачок з Пхукету) як таких, які показують жахіття вчорашнього дня. Це зробили відомі бізнесмени, журналісти, фонди, вчителі і так далі.

Характерно, що це на фоні оперативних пояснень, що це фейк і якої шкоди може завдати його поширення. Були і ті, хто після пояснень гнівно відмовлялися змінювати фото (на жаль, було на що — не менш промовистих ілюстрацій більш ніж достатньо). І так, це після багатьох попередніх кейсів і таких же пояснень, які їх супроводжували».

Я ж наважилася на експеримент, який доволі передбачувано теж декому здався неправильним, недоречним та «не на часі». На своїй сторінці у фейсбуку зробила допис про появу чергових світлин з Херсонщини. Написала його навмисне так, що доволі легко було здогадатися про неправдивість цих фотографій. Це були коали, дельфіни (які могли потонути), кенгуру та навіть панголін. 

Якщо чесно, була впевнена, що всі, звісно, здогадаються. Але ні. За п’ять годин уже 52 поширення. Лайків із серденьками теж вистачає. Хоча за вподобайками не завжди зрозуміло, що саме люди хочуть сказати: можливо, це підтримка самої ідеї допису. Але все не так погано. Бо практично всі коментарі, а їх більше 70, вказують, що всі все зрозуміли. Особливо тішить, що багато людей явно вивчили одне з основних правил інфогігієни: бачиш щось емоційне — не поширюй, перечитай, подумай та перевір. Загалом у коментарях пишуть, що і справді, вистачає 30 секунд або хвилини, щоб перемогти свої емоції. 

У підсумку, знову ж для тих, хто не бачить нічого поганого в таких неправдивих, але «ілюстративних» світлинах, — ось скрини з російських пропагандистських телеграм-каналів. І варто памʼятати: кожен може помилитися і не перевірити інформацію, навіть професійні журналісти.