Завадюк: «Який з мене скандаліст?»
Якось в Інтернеті я наштовхнулася на інформацію про те, що якийсь нахабний хлопчина з СТБ спровокував Владу Литовченко на такі дії, про які вона незабаром дуже пошкодувала. Сюжет із майстер-класом «проституткам» на Майдані майбутній дипломат Литовченко намагалася зняти з ефіру за допомогою загроз і різномасштабних дзвінків. Ситуація з часом зам’ялася, але розголосу все ж набула, і мені стало цікаво познайомитися з хлопцем, що всю цю справу спровокував. Я знайшла Володю Завадюка в «Однокласниках», заприятелювала з ним, і, використовуючи його ж тактику, призначила зустріч. Ми зустрілися в затишній кав’ярні і почали свою розмову.
Дуся: Вова, хто ти такий, звідки взявся і як став журналістом?
Володимир Завадюк: Завадюк – яскрава людина, це точно. І що би хто не казав… якщо хочеш будувати у тєліку кар’єру, перш за все варто бути особистістю яскравою і навіть провокативною. Це важливо, і я це зрозумів. Вова Завадюк – недовчений медик… Вчився-вчився у медуніверситеті і покинув на третьому курсі. Заради, між іншим, журналістики. Тоді був величезний скандал. Маю родину дуже відомих у Вінниці медиків, навіть таку собі династію. Дідусь у мене був просто геніальним лікарем, дуже впливовим, я рідко про це зараз говорю. Тому що в моїй родині і досі не надто позитивно ставляться до журналістики. Близькі змирилися, але осад, як кажуть, лишився. А взагалі у журналістиці з років 16-ти. Спочатку була журналістика дитяча – газетна («Молодіжна газета»), потім журналістика порівняно доросла – телевізійна. Лише у Вінниці я змінив три канали, такий я – у постійному русі. Мені потрібні зміни, щоби жити! Тепер я у Києві!
- Як ти попав у корпункт 5-го каналу у Вінниці?
- 5 канал… На той момент це було модно, принаймні у Вінниці. Уяви купу усіляких студій, абсолютно ніяких, і серед них єдиний корпункт національного каналу з гарними камерами, студією, штатом. Пам’ятаю, тоді працював у вінницькій газеті, і, дивлюся, оголошення: потрібні люди на 5 канал. От я і прийшов, а там посеред кабінету сидить така собі сувора жінка, редакторка – Тетяна Гречанівська – журналістка з, м’яко кажучи, скандальною у регіоні славою. Ми з нею порозмовляли досить-таки жорстко, не по-дитячому, і я подумав: ну все, можна збирати речі і йти геть. Але ні, вона сказала: «Залишайся. Будеш у нас працювати». Спочатку це були якісь сюжети, потім захворіла ведуча, мені прямо сказали: «Сідай у кадр, веди новини». Це взагалі був жах – кадр і я в ньому.)) Далі студію прикрили, скандального, але чесного редактора вигнали. І тоді я про себе в коментах читав: «Завадюк – известный скандалист еще с Винницы». Звільняли всю команду, бо головний редактор – жінка, яка «не лягала під усіх» і не робила так, як усі хотіли. Ми тоді почали відстоювати наші права відкрито, нікого не боялися, і потім почалися погрози від вищого керівництва корпорації «Ріа» (їй належав на той час корпункт. – В.З.) Не боялися телефонувати і казати, що не дійду додому чи щось таке. П’ятий канал (у Вінниці) тоді перекупила інша корпорація, їм просто було потрібно робити джинсу, замовні матеріали, всунути туди рекламу і лягти під губернатора. Ми так не робили, тому всіх попросили на вихід.
- Чим відрізняється твоє Вінницьке телебачення від загальнонаціонального, як воно працює?
- Регіональне телебачення працює за якимись сталими канонами, що не змінюються протягом десятиріч, думаю. Тобто людина піде на прес-конференцію, накатає з цього величезний матеріал, накриє відео «паркетом», і це вважається геніальним. Журналістам там не потрібне зростання, вони живуть у своєму замкненому світі.
- Розкажи історію з Владою Литовченко. Як все починалося, і чому так швиденько затихло?
- Знову?! Ну, ок, у кількох словах. Я тоді тільки прийшов на СТБ, зробив три-п’ять сюжетів. Увечері мені редактор каже: «Завтра, Завадюк, Влада Литовченко дає якийсь майстер-клас». Ми поїхали, і я бачу, що нецікаво. Телефоную редактору Людмилі Маркіз і кажу: «Треба розкручувати щось далі. Якщо вона теоретичний майстер-клас дає, то хай дасть практичний – давай поїдем на якийсь майдан. Знайдемо дівчинку а-ля Катя Пушкарьова, і нехай вона з неї зробить красуню у прямому ефірі». Порадився.
Кажу Владі: «Поїхали на Майдан». Вона знала, що там акція проходить проти проституції, і одразу ж погодилася. Ми приїхали туди, вона позувала, ходила, роздивлялася ці плакати, на яких були слогани проти проституції. Що ж, це не було зрозуміло? І коли ми вже готували матеріал до ефіру, мені телефонує спочатку прес-секретар, а потім сама Влада. Мовляв, подумали і просимо вас не давати матеріал в ефір. І ми пішли на те, щоби його зняти.
- А чому? Злякалися?
- Ми вирішили, що, можливо, людина щось і справді не зрозуміла. Насправді, коли мова йде, скажімо, про політиків, ми на такі поступки у «Вікнах» не йдемо. Але Литовченко – врешті не політик. От ми і зняли цей матеріал, але фото надрукували інші видання. Подзвонила, Влада… Ну, я би навіть не назвав це дзвінком, швидше, п’ять хвилин ору в трубку. Власне, ми від самого початку не хотіли з цього роздувати скандал. Але, порадившись – випускові, я, головний редактор, – вирішили, що й мовчати не треба. Бо не треба дозволяти такого відвертого хамства. Тому просто розповіли, як все було, насправді. Але після цього я не давав коментарів із цього приводу взагалі. Ну, для Дусі тепер вже можу зробити виняток, часу вже пройшло багато. Насправді, не хочу роздувати цю історію.
- У всякому випадку треба було довести це все до логічного кінця, а не заминати. Чи не так?
- «Таблоїду» я все прокоментував. Вони подзвонили, запитали, я їм все розповів. Але ж почалися якісь дивні дзвінки. Ми все це про всяк випадок записували, все є на плівках. Кажуть: «Здрастуйте. Ми з Секретаріату Президента». Відповідаю: «Ви від Балоги чи від кого?» Кажуть: «Ну, наш начальник просить, щоби цього матеріалу не було, – мнуться, – ну, щоб ви зняли матеріал про Владу Литовченко». Ми рухнули, але це ще не все. Мабуть, щоби довести серйозність намірів, цей дивак із Секретаріату каже: «Зара я попрошу Владу, щоб вона подзвонила і вибачилась перед вами». І вона справді подзвонила і вибачилась. Що було далі – самі знаєте, але мені це вже було нецікаво. Щоправда, після цього за мною чомусь закріпилася слава якогось скандаліста… Який я скандаліст? Можливо у чомусь провокатор, але ж не скандаліст. Я просто намагаюся робити свою справу, відповідно до формату новин, який цікавий аудиторії СТБ. А наша аудиторія – це люди вільні і сучасні, як кажуть у нас – «без килима на стіні».
«…Наш начальник просить, щоб ви зняли матеріал про Владу Литовченко»
- А ця історія з бабою Параскою… Як виникла ідея, як це все було?
(Група Завадюка запросила бабу Параску протестувати предмети розкоші, що були представлені на виставці для мільйонерів. Пані Королюк з усією відповідальністю поставилася до прохання журналістів і протестувала більшість з експонатів. Результат вийшов вражаючий. – «Дуся».)
- Ми приїхали на виставку мільйонерів чи мільярдерів. Людей було мало. Лазили якісь дві камери. Звичайно, всі канали показали би ці статуетки, машини і т. д., але мені здалося нецікавим, якщо ми почнемо розповідати, що це коштує стільки, а це – стільки. І я подумав, що потрібний експерт з вулиці. Тоді я і подзвонив лінійному продюсеру і попросив знайти пані Королюк.
- А чому саме вона?
- По-перше, була якраз річниця революції. Пам’ятаєш, тоді з трибуни обіцяли, що багаті поділяться з бідними? По-друге, баба Параска саме була в Києві. Але найголовніше, що вийшло яскраво. Організатори зібралися біля нас, я навіть думав, що нас з нею туди не пустять. Тоді получився би такий собі реаліті-сюжет… Але нас пустили… Парасці дзвонить онук і питає, де вона, а вона кричить: «Не п…ди. Мене тут знімають». Ми і справді знімали, ясна річ. Вона була дуже задоволена.
Параска: «Не п…ди. Мене тут знімають»
- А люди як реагували, це ж була така luxury експозиція, і раптом – баба Параска…
- Реакція людей була просто мега! Люди фотографувалися, брали автографи. Організатори потім нам дякували. Я їм навіть запропонував автограф баби Параски виставити як лот. Потім ми дізналися, що наступного дня цей лот викрали (сміється).
- А були в тебе і твоєї групи ризиковані ситуації, погрози, побиття?
- Нещодавно їздили знімати дачу Ющенка у Татарові. Два дні для нас пройшли плідно і цікаво. Охоронці там достатньо навчені люди, видно, чи СБушник, чи УДОшник. При цьому були і недвозначні закиди, скажімо: «А ви сабачєк баітєсь?». Але ми відзняли по максимуму, і слова охоронців також. Потім охоронець так розговорився, що ми дізналися, як Ющенко з Червоненком в озері купаються. Знайшли бабусю, яка продавала цю дачу насправді Маргариті Червоненко. Зателефонували Маргариті, кажемо: «Ми тут у вас на дачі, чому нас не пускають?». Вона відповідає: «Дайте слухавку охороні», на що охоронець сказав, що Маргарита Червоненко йому до дупи. Але найцікавішою була офіційна версія Банкової на чолі з Мудрак, яка сказала, що у Ющенка там є дача, але недобудована. Тобто там стоїть халупка і капличка. Бачив я ту халупку! Звичайно, від виходу в етер матеріалу я очікував на більше. Він міг би бути емоційнішим… Взагалі, розумієш, ми любимо підписати розмови якихось людей, якісь цікавинки, і це нормально. Але реакція у героїв не завжди адекватна. Знаєш, повертаюсь зі зйомок, і часом таке відчуття, що тебе і там не люблять, і там не люблять, а там уже ненавидять (сміється).
Завадюк про дачу Ющенка: «Бачив я ту халупку!»
Знаєш, повертаюсь зі зйомок, і часом таке відчуття, що тебе і там не люблять, і там не люблять…
- Ти вважаєш, журналіста повинні любити?
- Ні, я так не вважаю, глядачі повинні любити журналіста, це так, Але, якщо ті, про кого виходять матеріали, тебе не люблять, то в більшості своїй – це успіх. Гадаю, майбутнє – за журналістикою цікавинок, провокацій та ексклюзиву. Звісно, «Вікнам» не потрібні дешеві провокації, чорнуха чи жовтизна, цього і без нас вистачає. Наша місія – показувати справжнє життя. У цікавих барвах, але правдиво. І зовсім добре, якщо непередбачувано, навіть, якщо для цього треба щось самостійно спровокувати. Буває, коли герої тікають від мене, я їм пояснюю, що в кадрі вони все одно будуть, але виглядатимуть кумедно. Ми ж знімаємо все: і як руками закриваються, і як посилають, нічого не ретушуємо. Скажу так: дехто називає себе головними новинами країни, вважає себе найпафоснішими чи, скажімо, найоперативнішими. «Вікна» – найцікавіші новини країни. Сам формат, подача, навіть, мова.
- Хто головний критик у твоєму житті, на кого ти орієнтуєшся?
- Себе сам критикую після кожного сюжету – то начитка не та, то вигляд не той, то текст, як на мене, поганий. А далі по щаблині йде люба мама. Вона суворий критик, бачить усе до дрібниць. То в мене краватка не та, то сорочка не така, то зачіску не так зробив.))))))
- А як ти б охарактеризував Бородянського як керівника?
- Він виважений, і це головне. Ось у всіх криза, а у нас новий ньюзрум, нова техніка. Просто краса, прийдіть погляньте. Нікого не звільняють, у нас цінують кадри, і це дуже добре. А головне – у нас цікаво працювати.
Отакий він – провокатор Завадюк, який знайшов гармонію у стосунках і з бабою Параскою, і з Володимиром Бородянським, і, навіть, зі мною.
З поцілунками – повітряними і не тільки. Ваша Дуся.
Це взагалі був жах – кадр і я в ньому
Буває, коли герої тікають від мене, я їм пояснюю, що в кадрі вони все одно будуть, але виглядатимуть кумедно
То в мене краватка не та, то сорочка не така
Ось у всіх криза, а у нас новий ньюзрум, нова техніка…
Просто краса, прийдіть погляньте!
Фото:Яна Новоселова, із приватного архіву Володимира Завадюка, УНІАН, ТАБЛОID
