«Фабрика зірок». Відстій-2

Ми тільки-но з радістю забули, як виглядають учасники першої «Фабрики зірок», як нам уже пропонують свіжевідібрану партію. Хто ж проти? Навіть навпаки. Тим більше, що цікавість підживлювалася обіцянками Нового каналу і «Стар Медіа» зробити продукт якіснішим та рейтинговішим. Ми в очікуванні аж принишкли, адже знали, що для таких амбіцій повно підстав. Цілих дві. Перша – найяскравіша танцюристка країни Наталя Могилевська, і друга – кліпмейкер із найвищим ККД Алан Бадоєв. Момент телеекстазу мав навздогнати нас у суботу о 22.00. Країна, як завжди, і не думала займатись чимось кориснішим, аніж сісти перед телевізором, затамувавши подих, і... бац! Нарешті вкотре отримала дзвінкий та пекучий ляпас. І знову ніхто не проти. Навіть навпаки. За звичкою український глядач уже давно готовий підставити другу щоку...

Новий канал попрощався з Аллою Липовецькою, щоби доручити недешеву «Фабрику» рукам успішного Олексія Гончаренка. Кажуть, грошей на другий епізод було виділено так само, як на перший, однак цього разу творцям не довелося будувати «зірковий будинок». Відповідно, решта фінансів мала би змусити шоу бути ще грандіознішим. На що всі і сподівалися. Результат дійсно здивував, адже ніхто не підозрював, що друга «Фабрика» нічим не перевершить першу. То які ж такі послуги, кращі за попередні, запропонував Гончаренко головному розважальному каналу країни? Може, сцену у вигляді дивної закарлюки замість сцени у вигляді торта? Чи, може, кількість стразів нарешті перевалила за межі здорового глузду? Чи, може, зовсім принизливі проблеми зі звуком уже на другому фінальному концерті? Звісно, це і ще більше нового та яскравого, як саме життя.

Музика

Поки жива Алла Борисівна, і не згоріли рукописи Ігоря Крутого, в серцях наших співвітчизників горітиме вогонь великоімперської попси. Незнищувальний і вічно вусатий Ігор Ніколаєв ще заспіває на наших могилах. Адже Дельфін та Русалка виявилися живучішими за світові хіти, ці дві істоти завоювали пострадянський простір, заручившись підтримкою решти російського секонд-хенду. Роки примусової ізоляції давно минули, до нас уже приїжджають Джордж Майкл і Пол Маккартні, зрештою сьогодні скрізь можна купити записи Брайана Іно або кого завгодно зі світових легенд, і нарешті зрозуміти, яке місце в усьому цьому музичному просторі займає пісня «Чмо ти, а не мачо». Але «Фабрика зірок» урочисто йде іншим шляхом розвитку. Комсомольські пісні та кавеенівські пританцьовки – ось що пропонує вона у суботній вечір. Щоправда, сумнівно, що нормальна продвинута молодь, яка і є кінцевою ціллю цієї програми, слухає Лоліту Мілявську. Та й сам Гончаренко навряд чи фанат Кіркорова. Три армійські акорди і рими «любов – нелюбов» та «пара – запара» – вся наука для майбутніх зірок. Додати трохи базарного говору і брудного особистого життя – і вийде заслужений артист безмежного СНД, плід кохання Сергія Звєрєва й Андрія Разіна.

Концерти «фабрикантів» нагадують пряму трансляцію концертів із гарячих точок. Поганий звук, «віртуозний» монтаж та нечітка орієнтація конкурсантів на сцені. Однак прямим ефіром там і не пахне! Посилює ефект і той факт, що одна частина учасників співає під фонограму, а інша – вживу. Звідси й нерівномірність у їхніх вокальних уміннях, адже для пересічного глядача видно, що одні співають значно гірше за інших.

Формат

Перше, що кидається в очі – це зміна умов програми. У першій «Фабриці» претендентів на «виліт» було троє. Однак, знаючи, що вони у номінації, претенденти мали змогу реабілітуватися, тому весь тиждень готували номери, старалися і хвилювалися. Одного рятували глядачі, другого – колеги-«фабриканти». Віддаючи своїм конкурентам зірку, вони знали, що рятують одного, але фактично прирікають на програш іншого. І в цьому була своя драма. В оновленому варіанті номінантів уже четверо. Двох рятують продюсери та «фабриканти», а для решти все визначають глядачі. І тут виходить, що учасники лише рятують когось зі своїх, а остаточний вирок залишають для sms-голосування. Відповідно, інтрига зникає, адже нема того емоційного накалу, який зазвичай тільки прикрашає подібні шоу.

Учасники

Новоспечені жителі «зіркового дому», безумовно, вище якоїсь банальної необхідності навчитися співати. Останнє вони засвоїли ще на шкільних концертах. У той час як Влада Литовченко вкотре одружується, а Козловський поголив бороду, вони не повинні надто багато уваги приділяти вокалу. Так як це роблять, наприклад, вихованці American idol, у яких просто фізично нема часу на порожні теревені. Та наші «фабриканти», демонструючи нестачу освіти та виховання, з першого дня поводять себе так, як за їхнім уявленням, вели би себе їхні кумири – Лобода, Камалія та Наталя Могилевська, зібравшись разом.

Організатори першої «Фабрики» для представлення своїх героїв, як ми пам’ятаємо, поїхали до кожного з них додому та відзняли такі собі візитівки: мовляв, от вам сільська дитина, що розважається водінням трактора, от сирота, яка виховується лише бабусею, а от випускниця «Кулька». Таким чином глядач отримував хоча би приблизний нарис про умови життя конкурсантів до «Фабрики», а також і те, що хотів – сучасну казку про попелюшку, яка вирвалася із провінції одразу в дует із московськими зірками.

У другій «Фабриці» ми вже бачимо зовсім інший підхід. Ніяких поїздок на малу батьківщину, зворушливих історій та психологічних портретів учасників. Тепер «фабриканти», стоячи лише в трусах, бентежать нас відвертостями: «Я себя вижу самым сексапильным артистом в мире» або «Я лучше всех «фабрикантов», потому что у меня 20 сантиметров».

Інформація, погодьтеся, зайва для співочого шоу. А головне – наскільки чесним був кастинг? Хто, де і за якими критеріями відбирав цих людей? Чому вони кращі за інших? Які у них здобутки в рідних містах? Якщо програма про людей, які вміють гарно співати, то чому ж ми про це нічого не знаємо? Натомість нам із повною серйозністю повідомляють, який у кого з них розмір взуття і одягу. Думаю, це останнє, що хочеться про них знати.

Мова

Організатори «Фабрики зірок-2», на жаль, не зробили висновків із роботи своїх попередників. Ще минулого разу перемога учасниці з міста Рівного показала, що глядач хоче бачити цілковито всеукраїнське народне шоу. Однак питання національної мови у проекті не стоїть. Навряд чи серед україномовних претендентів не знайшлося гідних брати участь у шоу. Швидше, це свідомий вибір його продюсерів. У такому разі залишається дати відповідь: чи не звідси ростуть ноги у знаменитої української меншовартості. Чи не подібні пріорітети окремих телевізійних людей поступово, проект за проектом, відганяють українську мову з ефіру та самосвідомості українців далеко назад? Напевно, тепер цей проект можна вигідно перепродавати в сусідні держави, адже жодних ознак, що він український, немає.

Звичайний американець, подивившись подібне у своїй країні шоу, залишається з ілюзією, що і він теоретично зможе колись вирваться з рідного штату Огайо у світ багатих та знаменитих. А що має відчути молодий талановитий українець, який мріє стати зіркою? Розчарування? Розуміння своєї невідповідності завданим організаторами шоу стандартам?

Врешті саме в таких маленьких розважальних шоу ми і програємо Україну. Не у парламенті, Європі чи питаннях Чорноморського флоту, а у примітивних естрадних спробах нав’язати українцеві чужі ідеали та смаки.

Лоліта Мілявська, виступаючи на «Фабриці», співала пісню з символічною назвою «Ориентация – север». Мабуть, це і є вища мета цього проекту, адже орієнтація – захід із такою музикою, нам поки що не світить.

Зізнаюся, я не була у захваті від першої «Фабрики». Проте, друга спроба втілити формат у життя не дотяглася навіть до тієї, уже взятої, планки. Якщо ж цей проект вистоїть і пройде ще кілька реінкарнацій, не утративши остаточно цікавості глядачів, можливо, його творці здогадаються запросити більш видатних українських виконавців, ніж усі варіації Асії Ахат, і нарешті покажуть нам достойний кастинг учасників, проведений чесно і без упереджень.

Фото з pixdaus.com