Блиск і злидні естради: співаючі в тернах
Тяжке життя настало. Ціни ростуть, інфляція наступає, Президент літає, коаліція здихає. Але є, є й такі, кому ще тяжче, ніж нам. Хто страждає ще більше. Хто недоїдає, недопиває і просто таки влачіт жалкає сущєстваваніє. Думаєте – це бомжі? Ні і триста разів ні. Це наші звізди естради. Ось хто нині найбідніший і найупослідженіший.
В гостях у Шустера зібралася ціла компанія цих знедолених, обкрадених і лихом прибитих. На чолі з Русланою, яка заявила, що в Україні музиканти й артисти найбідніші у світі! Ви чуєте, до чого ми уже докотилися? Яка ганьба! Цвіт нації, та що там цвіт, за словами Шустера, це взагалі наше усе. Еліта!!! Ну, тіпа, яка еліта може бути у співочої нації? Тільки співоча. Художники, письменники, театрали, науковці – це все так собі, перегній, на якому процвітають такі пахнющі рожі (я тут про квітку) як Гарік Крічєвскій, Андрій Кравчук і т. д.
Я собі уявляю, як присутні у залі вчителі, прості роботяги й селяни відреагували на особисту трагедію Андрія Кравчука: виявляється, він минулого місяця отримав тільки – о жахіття!!! – 500 гривень гонорару. А якби у нас діяли закони проти піратів та захищалися авторські права, то це тільки 1% від того, що він мав би насправді отримати!!! Тобто наш убогий звіздун хотів би мати щомісяця 50 тисяч гривень! Не розумію, чому у цьому місці народ не залився слізьми співчуття і не став скидатися по гривні.
Важко було дивитися на іншого убитого горем звіздуна, власника кількох забігайлівок та піцерій, який теж змушений перебиватися на 1%. А міг би й заводик якийсь прикупити чи курортик.
Публіка от-от уже готова була гримнути організованим риданням, але загальний настрій дещо підпсував Олександр Пономарьов, який засумнівався, чи на часі оцей демарш знедолених, бо ж вони насправді не так уже й бідують – їздять у дорогих автах, живуть у шикарних квартирах і відпочивають далеко не на пляжах Бердянська. Але справжніх голоштанців було більше, і дружній хор їхніх голосів заглушив усі сумніви.
Нє, ну навіть мені, хто не живе від платні до платні, слухати цей утробний стогін бідних артистів було якось неприємно. Звідки взялася фантазія про те, що наші артисти найбідніші? Та брехня це. У якій ще країні примітивна попса збирає стадіони і майдани? Де ще відбуваються такі коштовні корпоративні вечірки, на яких за кілька хвилин можна заробити тисячі доларів? Де ще заробляють артисти на виборах так, як у нас? І при цьому жодного ж контролю!
Слів нема – треба захищати авторські права, але чому тільки музикантів і артистів? Чому б оцим зажирілим котам не подумати й про братів своїх менших? Вони бідують? Але нехай би порівняли рівень життя найуспішнішого письменника із побутом Руслани, Кричевського чи Повалій. І це при тому, що добрий письменник приречений на вічність, а попса смертна.
Чи відомо нашим страждальцям про те, що десятки письменників справді бідують, живуть у злиднях і ніколи не бачили не тільки Багамів, а навіть пляжів Болгарії. Чи зверталися до них наші звізди із проханням написати текст пісні? Ні. Навіщо? Краще самому скласти яку-небудь абракадабру на зразок «Диких танців». Навіщо ділитися?
Окремі письменники й художники, п'ючи не від доброго життя дешеві шмурдяки і фальшиву горілку, уже відійшли у кращі світи, або за крок до цього. Тільки за два останні місяці зелений змій забрав у нас аж трьох письменників, якими могла би пишатися будь-яка література. А може, якби зірки корпоративів простягли їм руку, то вони би ще були серед нас?
Чому Шустер вважає, що оці всі каліфи на годину, про яких мало хто й пам’ятатиме через п’ятдесят років, бо їхнє місце займуть інші звізди, це і є еліта нашої культури? Який стосунок має отакий Гарік до культури взагалі і до української зокрема? Який рівень культури в убогих текстах Кузьми? Навіть Вакарчук і Фома – рівень звісно ж куди вищий – чомусь вирішили, що і їм дано творити тексти. Ну і маємо:
Там, де зелені гори,
Там в давнину Одарка
Єдная квітку шукала.
Цвіте де тая квітка,
Чому у крові свитка,
Чому єдна дівчина
Блукає, де полонина.
Наостанок ця зубожіла братія пообіцяла незабаром упасти на лебедину грудь прем’єр-міністра і залити її потоком спазматичних ридань. Є надія, що бодай ситий ситого зрозуміє.
Ілюстрація на головній сторінці з freenet-homepage.de
