Про найлогічніший Новий рік і телебачення майбутнього

Перепрошую, я зобов'язана була

написати цю ессешку ще тиждень тому...

Але ще не пізно привітати вас з особливим Новим роком!

Роком Священного Бобра.

Чому Бобра? - читайте!

Хтось на Новий рік ходить у баню, а я ‑ зустрічати Сонце. Особливе Сонце, яке дарує Переможний день! День, як відомо з підручників, перемагає Ніч 21 березня. Відтоді на Землі стає більше Світла, але ненадовго, лишень до осіннього рівнодення.

Логічно, що, коли народжується Світлодайний день, і варто зустрічати Новий рік! Так і робили на Русі до XIV століття, поки одному великому князю не стукнуло в голову традицію дідів-прадідів викорінити. Княжий невдячний нащадок переніс новорічні святкування на осінь. А потім, за велінням Петра I, який рубав із плеча вікно в Європу, на колись Святій Русі Новий рік став розпочинатися 1 січня.

Те новорічне свято, що посеред зими, в православний піст, я дуже-дуже люблю. Казка дитинства! Ялинка, Дід Мороз, марш годинника опівночі, щоправда, бажання вже не загадую... Подорослішала...

Українці дружньо вирішили: чим більше свят - тим менше буднів!

І радо зустрічають календарний Новий рік 31 грудня. З шампанським, олів'є і телевізором. Китайський, 12-річний. Припадає на перший день Нового Місяця. Щороку дата і тварина різна. Цьогоріч - Жовтого Бика. Українці добре знаються на чужих забобонах, один одному переповідають, у газетах пишуть, у новинах показують: у що одягнутися і що з'їсти - аби китайський бик, криса чи дракон приніс мішок $... Комусь приніс?

Виявляється, є ще один новий рік. Про нього з мас-медіа не дізнаєшся... Пра-пра-прадавній. За 32-річним календарем наших предків. Там рідні українські птахи й тварини: Олень, Лелека, Сова, Вуж, Вовк, Дикий Кабан, Баран, Білка, Сорока, Бобер... 32 Священні тварини. Тотеми-покровителі року. Певна, вони наші новорічні бажання швидше почують... Але хто до них звертається? За календарем цього року царює його Величність Бобер. У давнину навіть вважали, що хто вб'є бобра, той плюне у своє майбутнє!

Священна місія у цієї працьовитої тваринки - очищувати водоймища! Славиться бобер ще й тим, що вміє будувати міцні хатки - тому вважали його захисником сімейних цінностей.

Отож, про те, що не розкажуть у новинах і не напишуть у пресі... Забуті традиції рідної Землі і Неба.

Що мені розказали, те й вам, як казочку, переказую...

До Весняного Рівнодення готуються особливо. П'ять днів постують, моляться і каються. Чому саме п'ять - пояснили мені, а я вам переповім: рік має чомусь 365 днів, а коло - 360 градусів, в ідеальному світі зайвих днів не було би. Тому вони для молитви і посту.

Старий рік проводжають гуртом. Збираються 20 березня, коли Сонце за обрій сідає. Запалюють свічки. Як вдячні нащадки згадують предків. Звітують їм про свої добрі справи і вимолюють прощення за негідні. Потім усі дружньо починають готувати особливі ватрушки («ватра» - вогнище, прадавнє слово). Ті ватрушки мають бути схожими на Сонце - такі ж круглі й щедрі...

Жінки готують начинку. Сир, мед, сухофрукти. А чоловіки вимішують тісто.

Як мудро, подумала я, не тільки ж жінкам на кухні стовбичити...

Поки ватрушки в пічці грілися, поважне товариство, яке взялося відродити новорічні традиції Весняного Рівнодення, концерт влаштувало. Відбувалося весняно-новорічне дійство в санаторії Пущі-Водиці.

Олена Яківна, 75-річна пані зі шляхетними манерами, філолог за фахом, актриса за вдачею, підготувала вірш Ліни Костенко

«Ті, що народжуються раз у століття,

Померти можуть кожну мить...»

Коли читала, дух хапало!

Потім Олена Яківна влаштувала міні-виставу, виголошуючи напам'ять «Сказку для взрослых» Роберта Рождественского про доброго джина, який робив Добро від Душі, а не за гроші - і люди через це над ним насміхалися...

Дві білявки модельної зовнішності заспівали «Ветер перемен» Максима Дунаєвського з «Мері Поппінс» - це майже гімн для тих, хто вірить у краще майбутнє! Світова криза додала тій пісеньці особливого мажору.

Успішна веб-дизайнерка в кімоно, яка і свої традиції поважає, і чужих не цурається, заворожила всіх присутніх китайським бойовим мистецтвом під східну мелодію і продемонструвала, як романтичне віяло може стати кинджалом.

А усміхнена Віра Василівна повідомила всім, що вона народилася з Сонцем у градусі Фокусника, і почала демонструвати фокуси-покуси.

Було дуже весело. Я певна, що так само весело буде в новому проекті СТБ «Україна має талант!»

Потім усі дружньо заспівали «Я люблю тебя, жизнь!»

І я горланила. За нашим столиком ще сиділа заступниця директора Музею Шевченка. З чоловіком, який і вимішував весняно-новорічні ватрушки.

«Гарна пара!» - сяйнула спочатку думка, а потім теорія: «Гарна пара, гарна сім'я, гарна країна!». Так ось він, рецепт Щасливої Країни - не в керуванні , а в паруванні!!!

Концерт закінчився. Всім спати!

Встаємо удосвіта, о 4.30 ранку, треба до Сходу Сонця вогнище розпалити і глінтвейн зварити.

То велике емоційне щастя - зустрічати Особливе Сонце! Та ще й біля озера, в лісі, в колі однодумців! Воістину відчуваєш ту світлодайну мить Всесвіту!

Кажуть, бажано на новий рік одягнути щось нове. В моєму гардеробі нова тільки куртка «ТСН». Я її і наперла! Стою собі біля сосни високої у червоній куртці «Ти не один!», тепле винце попива-а-аю, ватрушкою закуса-а-аю, балдю-ю-ю!

Потім треба хороводити. Симпатюля-генетик, яка наукою рибне розмаїття досягає, мене «Веснянок» навчила:

Прийди-прийди, Весно Красно!

Звесели наш Рідний Край!

Засвіти нам Сонце Ясне!

З нами в гурті погуляй!

Потім стрибали через вогонь, благаючи полум'я спалити хвороби й віруси та випрошуючи у нього здоров'я собі й рідним.

Ми, як діти, раділи Сонцю, а Сонце усміхалося нам!

Разом із нами зустрічали Весняне Рівнодення Білка, Горлиця, Сойка, Дятел! Бобрів, звичайно, не бачили. Вони гидують київський бруд.

Світило піднялося вище. Річечка блиснула. І я вирішила, що маю оновитися в Весняній Водичці. Попхалася на бережок і ...довелося змінити професію...

Пластикові пляшки, бляшанки, биті склянки, шприці... Я згрібала, збирала, скидала... Буркотіла, пітніла, благала: «Ну будь ласка, будь ласочка, шановні телебоси, навчіть людей цієї країни не свинячити!!! Згадайте, був такий радянський кіножурнал «Фітіль», були «оертешні» ролики Федора Бондарчука «Помаши маме ручкой! Это твой город Москва!» - ну зробіть щось схоже, дотепне, коротке в міжпрограмні блоки! Якщо цього не зробити, не криза, а жлобство нас загубить!

Людям треба нагадати, що там, де жеруть, там не сер.ть!

А тих, хто харкається, варто взагалі відправляти в неасфальтовані села, бо задовбали ці вічні харкачки на асфальті...

Хто, як не телебачення, має навчити спочатку не свинячити, а вже потім цілувати дамі ручку?!»


Коли я накидала гору сміття, то побачила Рибалку, який з вудкою і подивом спостерігав за несамовитою дівкою в червоній ТСНівській куртці. «Так-так-так, Пане, це одноосібна акція каналу «1+1» «Чисті береги»! - відгризнулася я подумки.

Зла на все сміття у світі, а за одне й на всіх телебосів, моя голова почала розробляти «план Барбаросса проти Барбоса». Хто ж мені допоможе? - послала я питання в Космос, як це робить мер Черновецький. Відповідь була ж такою дивною, як диво-мер! Криза, криза мені допоможе! Бліц-кріг, блискавичну війну, світові вже оголосила Криза.

От на руїнах комерційного телебачення, від безвиході, й зародиться TV-диво, яке змінить цей світ на кращий!

Спочатку глядачів навчать берегти природу, як зіницю ока. Модними стануть масові акції «Чисті береги, парки, ліси, схили». Потім людям по всім каналам розкажуть, наскільки це важливо досліджувати свій родовід. Потім всією країною заспіваємо колядки й щедрівки. Започаткуємо традицію в особливі для держави дні дружньо, по обидва береги Дніпра, зустрічати Сонце. Оголосимо всеукраїнський конкурс неординарних сімейних традицій, цікавих реліквій, а також розбурхаємо національний рух шляхетних вчинків - найяскравіші з яких щороку записуватимемо золотом у Золоту книгу України.

Боже, так це і буде омріяна мною Шляхетна Україна!

І я нескромно попросила допомоги у цій справі у Новонародженого Сонця!

За ранковою кавою моя колежанка Ірина з СБУ сказала, що вона принципово не дивиться телевізор.

- Понимаете, Леся, сейчас такое ужасное телевидение! Я вот думала, научили бы людей хорошим манерам...

- Что? - не поверила я своим ушам... - Вы читаете мысли?

- Нет, не читаю, я просто давно думаю, каким должно быть телевидение в будущем...

- Ирина, Вы не поверите, я тоже сегодня на эту тему медитировала, разгребая кучи мусора на реке...

-Ну Вы же телевизионщик, предложите что-то интересное...»

- Меня не слышат! Нам остается только силой мысли перевернуть наше TV!!!»

І сталося найнеочікуваніше... Насправді, безробітна Сакада сказала більш нахабно. «Мне надо перевернуть это телевидение!» - і саме на цих словах ((ви не повірите, я й сама не повірила, й люди здивувалися)) - у вікно зазирнуло Сонце!

«Ура! Це знак! Ми зможемо! Криза нам допоможе!»







Леся Сакада-Островська,

яка впевнена,

що саме телебачення

зробить нашу країну взірцевою!

Фото - liveinternet.ru.