Стрічка розповідатиме про повоєнну Україну майбутнього.

В Україні заснували кінофестиваль фільмів, знятих під час російсько-української війни, «Cinema for Victory». Його розкритикували десятки кінематографістів. На проблему звернула увагу письменниця та режисерка Ірина Цілик. Справа в тім, що дедлайн подачі заявок на конкурс — 22 лютого, а відкриття фестивалю — вже наступного дня.

Охочих переглянути стрічку виявилося чимало. Реєстрацію на показ закрили за годину.

Упродовж багатьох років українські телесеріали не так часто були предметом бурхливого обговорення в суспільстві. Все тому, що цей контент зазвичай цікавив тільки цільову аудиторію і поза цю бульбашку виходив лиш іноді. При цьому купа проєктів були не просто страхітливими за своєю художньою якістю, але й сумнівними за своїми посилами.

Про навчання в Америці, навички, потрібні для втілення в роль, та іноземні проєкти.

Йдеться, звісно, про нову роботу Сергія Буковського — «Іван і Марта». Стрічка мала вийти у прокат вже у цей четвер. Власне, так воно і сталося, проте далі почало відбуватися щось не зовсім зрозуміле.

Це дебютний повнометражний фільм Соломії Томащук. Головні ролі виконали Ірма Вітовська та Анастасія Пустовіт.

У жовтні на Новому каналі очікується прем’єра 16-серійного ситкому «Голова», головними героями якого стануть молоді українці, які поставили собі за мету змінити на краще життя у звичайному українському селі.

Історичний екшен Олеся Саніна «Довбуш», безперечно, ввійде до числа найкращих та найбільш видовищних українських фільмів. За постановку трюків та хореографію екшен-сцен у цій картині відповідав Петро Трєско, керівник групи каскадерів XGST, у професійному доробку якого роботи в багатьох вітчизняних та іноземних проєктах: фільмах «Безславні кріпаки» та «Фокстер і Макс», серіалі «Нюхач» і навіть у голлівудському блокбастері «300 спартанців: Відродження імперії». Про секрети зйомок найнебезпечніших сцен фільму «Довбуш» він розповів «Детектору медіа» в ексклюзивному інтерв’ю.

Стрічку почали знімати ще у 2018 році, кілька разів анонсували прокат, але постійно щось не складалося. Та є в цьому і перевага: фільм нині — один з найбільш очікуваних для вітчизняних кінолюбителів.

Зазвичай кінематографісти, якщо кого і страшенно не люблять, так це кінокритиків. Звісна річ: ми зняли геніальне кіно, а ці паскуди усе знецінили. Але правда у тому, що не кожен критик може рознести творіння чергового режисера так, як це здатні зробити колеги.