Перший Національний готує українців... до війни?
Бо там, що не увімкни - "идет война народная. Священная война". Все стріляє, ба-бахає, громихає...
Люди у військовій формі та в цивільному з гвинтівками, пістолетами, автоматами весь час влаштовують засідки, рахують патрони, ладнають зброю, готуються до бою, йдуь в атаку, закидають один одного гранатами, "косять" з кулеметів, беруть у полон, підривають мости, пускають під укіс потяги. Хіба що в бетонні урни на трамвайних зупинках пекельні механізми не закладають.
І це - незалежно від 9 травня чи ще якої-небудь дати. Військові дії тривають на екрані цілий рік. І влітку, і восени, і взимку, і навесні. Кожного Божого дня. З невеличкими перервами на "поплавського", "кроликів" чи іншу дурню з тієї ж опери. А оскільки Перший Національний - державний канал, тобто рупор держави, то може такою слід вважати на сьогодні й офіційну державну політику? Чи не готують, часом, українців до війни? Тільки не уточнюють, до якої саме і з ким, але чітко сигналізують завжди бути напоготові.
Можливо, минулої п'ятниці в Дніпропетровську таке безперервне бомбардування глядацької свідомості нарешті далося взнаки, спричинивши вибуховий ефект у прямому смислі слова? В когось нерви не витримали, тому сам вирішив у війнушку погратися? Приміром, у "ліквідацію" чи в "диверсантів". Але так, щоби все було по-справжньому, чи як нині модно казати, "в натурє".
Справедливості заради, слід розділити відповідальність Першого Національного за немилосердну мілітаризацію суспільної свідомості з іншими каналами, наприклад такими як "Інтер", "ІСTV", "Україна" та ще цілої низки. Там так само "батальйони просять вогню". От і допросилися.
Якщо ж взяти Інтернет-публікації, коментарі під ними, обговорення на численних форумах, то відвідувачів, які вважають владу абсолютно непричетною до серії дніпропетровських вибухів, як не дивно - переважна меншість. Такі ж самі настрої на вулицях, у чергах, в салонах громадського транспорту, на тих же зупинках. Зокрема і в Дніпропетровську, де живе автор блогу.
То невже ще "недомарширувалися", "недоба-бахалися", "недоліквідувалися"? Війна з екранів вже перейшла на вулиці, на яких люди - реальні і потенційні жертви цієї канонади - сперечаються не стільки з питання "ХТО", скільки "НАВІЩО" і коли ж цей терор скінчиться? Як телевізійний, так і той, що "в натурє".
"Я вижу дым, но я здесь не был!
Я слышу гарь. Я чувствую гарь,
Я знать не хочу, ту тварь,
Кто спалит это небо.
Я вижу песню вдали, но я слышу лишь:
Марш, марш, левой!
Марш, марш правой!
Я не видел толпы страшней,
Чем толпа цвета хаки!"
/Наутилус Помпилиус, "Шар цвета хаки"/