Ані Лорак, чи поїхала б ти за нагородами до Москви, якби твого брата вбили не в Афганістані, а на Донбасі?

Співачка оприлюднила на своєму сайті «відкритого листа», в якому вкотре роз'яснює своїю позицію в світлі останніх скандалів, пов'язаних з її ім'ям. Зокрема, пише, що  «ни «ДНР», ни «ЛНР», ни «Правый сектор», ни «Свобода», не имеют морального права касаться моего имени. Они не имеют никакого отношения ко мне!».

Про терористичні організації вона згадує у зв'язку із запрошенням на гастролі, яке надійшло від їхнього повноважного представника, відомого в Україні українофоба, виродка-дегенерата царьова.

«Я пишу это письмо от чистого сердца» - сумнівно, сказав би я їй принагідно в очі, але через відсутність такої можливості пишу це у своєму блозі.

«Я родилась в прекрасном буковинском крае и считаю, что патриотизм человека определяется не словами, а поступками» - саме так. Вчинками. Достойні - підтверджують патріотизм, а негідні - навпаки.

«Когда я пою, я пою для всех и не разделяю своего зрителя по национальности или религии, по цвету кожи или сексуальной ориентации». Це дуже добре, Кароліна. Прикрість в іншому. В тім, що при цьому ти не розділяєш  своє від ворожого, Батьківщину від країни-агресора. Не усвідомлюєш, що зараз Україна у війні з Росією, яка на неї напала.

Несучи смерть, ворог зайшов на нашу землю, а ти поїхала по нагороди в місто, звідки послали на Україну загарбницьке військо. Ти справді не розумієш, в чому ти не права, що робиш не так, в чому твоя вина і які до тебе претензії чи робиш вигляд? Навіть не знаю, що тут гірше.  

У своєму листі ти згадала про свого брата, який загинув в Афганістані. А якби  його вбили у боях під Слов'янськом, Волновахою, Сніжним, Краматорськом, Іловайськом, Донецьком чи Луганськом, невже б все одно поїхала до Москви за нагородою? Зараз такі, як він гинуть на Донбасі. Тільки вбивають їх не душмани-моджахеди, а «брати»-росіяни. Тому такі московські гастролі - це зневага до пам'яті про загиблих українців. Невже не зрозуміло?

«Никто не вправе мне диктовать, каким образом мне любить и поддерживать свою страну» - не можна любити країну, зраджуючи її.

«На протяжении 20-ти лет моей творческой деятельности, я прославляю Украину по всему миру, на всевозможных конкурсах и фестивалях, принося награды и формируя положительный образ Украины. Моя миссия как артиста нести музыку, дарить людям радость» - і попри ці 20 років прославлянь так  і не прониклася  любов'ю до рідної країни. Бо якби це було так, то зараз не мала б приводу виправдовуватися.  

Ти знеславила себе і знецінила всю свою творчість. Бо виявилося, що для тебе - це ніяке не прославляння країни. Тільки самої себе. Хтось з твоїх колишніх прихильників влучно вигадав для тебе нове сценічне ім'я - Мані Лорак.

Просиш поважати свою думку «потому что демократия - это уважение мнения других» - так це ж, коли йдеться про думку, а не державну зраду. Таке не те, що поважати, пробачати не можна!  

«Я за мир! И прошу этого мира для всех нас!» - ти просиш, а наші хлопці  віддають за цей мир свої життя, цинічно зневажені  тобою московськими нагородами.

P.S. Чому на "ти"? Після цих самоварів язик не повертається казати «ви». До речі, а відмовитися від них не хочеш - відіслати туди, де отримала? Це, звісно, не зробить з тебе патріотку і не компенсує твоєї провини вповні, хіба що частково.