Ані Лорак, чи поїхала б ти за нагородами до Москви, якби твого брата вбили не в Афганістані, а на Донбасі?
Співачка
оприлюднила на своєму сайті «відкритого листа», в якому вкотре роз'яснює своїю позицію
в світлі останніх скандалів, пов'язаних з її ім'ям. Зокрема, пише, що «ни «ДНР», ни «ЛНР», ни «Правый сектор», ни
«Свобода», не имеют морального права касаться моего имени. Они не имеют
никакого отношения ко мне!».
Про терористичні
організації вона згадує у зв'язку із запрошенням на гастролі, яке надійшло
від їхнього повноважного
представника, відомого в Україні українофоба, виродка-дегенерата царьова.
«Я пишу это письмо от чистого сердца» - сумнівно, сказав би я їй принагідно в
очі, але через відсутність такої можливості пишу це у своєму блозі.
«Я родилась в прекрасном буковинском крае и считаю, что
патриотизм человека определяется не словами, а поступками» - саме так.
Вчинками. Достойні - підтверджують
патріотизм, а негідні - навпаки.
«Когда я
пою, я пою для всех и не разделяю своего зрителя по национальности или религии,
по цвету кожи или сексуальной ориентации». Це дуже добре, Кароліна. Прикрість в іншому. В тім, що при цьому ти не
розділяєш своє від ворожого, Батьківщину
від країни-агресора. Не усвідомлюєш, що зараз Україна у війні з Росією, яка на неї напала.
Несучи смерть,
ворог зайшов на нашу землю, а ти поїхала по нагороди в місто, звідки послали на Україну загарбницьке військо. Ти справді не розумієш, в чому ти не права, що
робиш не так, в чому твоя вина і які до тебе претензії чи робиш вигляд? Навіть не знаю, що тут
гірше.
У своєму листі ти
згадала про свого брата, який загинув в Афганістані. А якби його вбили у боях під Слов'янськом,
Волновахою, Сніжним, Краматорськом,
Іловайськом, Донецьком чи Луганськом, невже б все одно поїхала до
Москви за нагородою? Зараз такі, як він гинуть на Донбасі. Тільки вбивають їх не
душмани-моджахеди, а «брати»-росіяни. Тому такі московські гастролі - це зневага
до пам'яті про загиблих
українців. Невже не зрозуміло?
«Никто не
вправе мне диктовать, каким образом мне любить и поддерживать свою страну» - не можна любити країну, зраджуючи її.
«На
протяжении 20-ти лет моей творческой деятельности, я прославляю Украину по
всему миру, на всевозможных конкурсах и фестивалях, принося награды и формируя
положительный образ Украины. Моя миссия как артиста нести музыку, дарить людям
радость» - і попри ці 20 років
прославлянь так і не прониклася любов'ю до рідної країни. Бо якби це було так, то зараз не мала б приводу виправдовуватися.
Ти знеславила
себе і знецінила всю свою творчість. Бо виявилося, що для тебе - це ніяке не
прославляння країни. Тільки самої себе. Хтось з твоїх колишніх прихильників
влучно вигадав для тебе нове сценічне ім'я - Мані Лорак.
Просиш поважати
свою думку «потому что демократия - это уважение мнения других» - так це ж, коли йдеться про думку, а не
державну зраду. Таке не те, що поважати, пробачати не можна!
«Я за мир!
И прошу этого мира для всех нас!» -
ти просиш, а наші хлопці віддають за цей
мир свої життя, цинічно зневажені тобою
московськими нагородами.
P.S. Чому на "ти"? Після цих самоварів язик не повертається казати «ви».
До речі, а відмовитися від них не хочеш - відіслати туди, де отримала? Це,
звісно, не зробить з тебе патріотку і не компенсує твоєї провини вповні, хіба що
частково.