Гуменюк відповідає на запитання
Вчора я вже писала про звільнення Наталі Гуменюк з
«Інтера». Дехто навіть дорікнув, що я неоперативна, бо звільнили
Наталю вже як місяць тому.
Знаєте, друзі, звільнення зараз не рідкість, а от
об''єднання людей й намагання захистити - як раз навпаки. Ви пам''ятаєте,
що на звільнення Наталі працівники «Інтера» відреагували масовим протестом, що вилився в лист
керівництву. Так що мій вчорашній текст був спробою виявити, чому люди
згуртувалися саме через звільнення Гуменюк, а не когось іншого.
Сьогодні
наталя прислала відповіді на мої запитання.
Читайте. Якщо
для когось щось проясниться, буду рада.
- Чи розмовляли ви перед звільненням зі
своїм керівництвом? Якщо так: про що? Чи були претензії до вашої роботи?
- Не впевнена, що варто піднімати тему
мого звільнення через місяць після того, як все відбулося, адже надто легко
говорити про тих, із ким уже не працюєш, але я звикла відповідати на запитання.
Я неодноразово спілкувалася з керівництвом, тому що від дня, коли мене
попросили піти, і я таки звільнилася, пройшло три тижні, протягом яких я виконувала
свої обов''язки. Керівники і в особистій розмові, і публічно на нараді з
колективом підтверджували, що жодних професійних претензій до мене немає,
навіть, навпаки, вони цінують мою роботу. Звучить абсурдно, але як є. Тривалий
час вони не могли назвати жодної причини, а вже згодом з''явилася фраза «бажання акціонера», що він потім у
розмові зі мною не підтвердив.
- Яка офіційна причина вашого звільнення? Чи змушували вас, як і Юрія
Сидоренка, писати заяву на звільнення за власним бажанням?
- Офіційної причини мого звільнення не існує. Спершу мене попросили звільнитися
за власним бажанням, у результаті я залишила канал за згодою сторін.
- Чи мали ви намір самі йти з каналу? Якщо так, то чому?
- Спочатку я не мала наміру йти з каналу, тому що не бачила на те логічних
причин, і найголовніше, я обожнюю свою роботу, зокрема міжнародну журналістику
Також це питання відповідальності перед тими, з ким працюєш, кого запрошував на
цю роботу, та й тими, хто її дивиться. Журналістика, тим більше, на першій кнопці,
надто відповідальна річ, щоб чинити нелогічно. Медіаустанова ‑ більше ніж
просто бізнес-структура. А ще ‑ надзвичайно важлива підтримка колег, які
написали звернення до керівництва із проханням мене залишити. Я їм неймовірно,
неймовірно вдячна за такий красивий і благородний вчинок!!! Та після кількох
тижнів роботи у підвішеному стані з''явилися сумніви, адже я не бачила сенсу присвячувати свій робочий час
боротьбі з вітряками. Стало очевидно, що у ситуації, яка склалася, працювати
повноцінно буде важно, бо продуктивна робота вимагає швидкого прийняття рішень
і ініціативності. Перше не було можливим, а друге ‑ не потрібним. Ну і тільки
за кілька тижнів почали поширюватися смішні чутки про те, що я чи то племінниця,
чи то сестра, чи то донька Ганни Безлюдної, що банально неправда, а згодом
потім ‑ про якусь міфічну зарплатню. Звісно, чутки абсурдні, тож іншої реакції,
крім сміху, не могли викликати. До речі, акціонер у розмові над цим
епізодом також посміявся.
- Чи хотіли б ви й надалі працювати на «Інтері»? Чому?
-
Дивлячись
на яких умовах. Мені страшенно пощастило в житті, бо у мене хобі і робота
збігаються: міжнародна журналістика і розповідати про світ ‑ моє покликання. «Інтер»
‑ єдина медіаустанова України, яка дає можливість із перших вуст розповідати
про те, що сталося у світі. Тільки тут розвивалася мережа корпунктів, у нас не
виникало питань, чому ми маємо бути в Приштині у день проголошення незалежності
Косова (на жаль, тоді ми були єдиними з України), чому дві групи мають
супроводжувати кандидатів у президенти США під час минулорічних і таких
знакових перегонів, навіщо домагатися інтерв''ю Нобелівських лауреатів або чому
цьогорічні президентські вибори в Ірані так важливі для світу. В решті-решті
висвітлення «Інтером» війни в Осетії було номіновано на ЕММІ, а це, як нам
сказав керівник академії, означає, що ми були кращими в Європі. Та я згадала
про умови, бо висвітлення міжнародних подій не менше внутрішніх має бути
незалежним, об''єктивним і незаангажованим. Від цього залежить, як український
глядач сприйматиме світ, який вибір робитиме.
Фото - podrobnosti.ua