Участница шоу «Голос країни - 2» Иллария: «Проект - це така величезна катапульта»
Одна из самых ярких конкурсанток «Голосу країни - 2» рассказала, какая у нее любимая нота, о своем росте, и почему она никуда не спешит.
- Иллария, у вас что-то поменялось в жизни за время участия в «Голосі країни»?
- В мене відросло волосся на голові (смеется). Багато чого, багато. В мене з'явилося нове натхнення. Я інакше стала дивитись на світ, на музичний світ, на себе, на ту музику, яку я виконувала раніше, яку я хочу писати далі. В мене з'явились нові плани, нові знайомі, я подорослішала на півроку. І ці півроку для мене були, як півжиття, тому що тут ростеш. Кожного разу ти мусиш бути новим, іншим, дорослішим, свідомішим, цікавішим, професійнішим, це дуже швидкий зріст. Це класний досвід, великий досвід, за який можна віддати півжиття. Мені пощастило. Я ще більше впевнилася в тому, що треба не боятися бути такою, як ти є. І це цікаво людям. Принаймні це твій шанс стати більш досконалим, тобто ти спочатку проводиш внутрішню роботу з собою, а потім із цими душевними і творчими висновками виходиш до людей. І тоді вже бачиш, чи ти резонуєш з людьми, чи ні. Якщо ти резонуєш, якщо вони тобі вірять, тоді це є успіх, тоді люди за тебе голосують і хочуть тебе бачити наступного разу.
- Каждый эфир может стать для вас последним. Волнуетесь?
- Я дуже хвилююсь. Але не знаю, це недолік чи це добре. З одного боку, хвилюєшся тоді, коли ти переживаєш за якусь річ, коли тобі не байдуже, коли ти хочеш, коли для тебе це дорого... Ми хвилюємось завжди за близьких людей, бо вони нам дорогі, за чужих ми хвилюємось менше. Так само і за улюблену справу, за те, що тобі дорого, ти хвилюєшся, ось я хвилююсь. З іншого боку, іноді зайвий такий стрес, навіть фізично це може завадити. Я недостатньо впевнена в собі, і це теж добре, тому що в мене немає корони, і я сподіваюсь, що ніколи і не буде.
- Вы умеете проигрывать?
- Я кожного разу до цього абсолютно готова. В мене є велике переконання, що все відбувається так, як треба в моєму житті, і трапляються ті люди і ті випробування, які мають бути. Я це просто знаю. Звичайно, мені хочеться пройти до кінця. Я музикант, мені хочеться здобути все, що тільки можна здобути там. Але це другий план, перший план ‑ це спокійно, не форсуючи подій у своєму житті, розвиватися, йти до своїх цілей, у мене їх дуже багато, і вони не обмежуються навіть Україною. Я - людина світу, і мені хочеться творити в різних куточках світу, і співати різну музику, і є багато своїх музичних ідей, які хочеться втілювати. Проект ‑ це така величезна катапульта, яка дозволяє тобі високо летіти в своїй творчості. Я довіряю своїй інтуїції, але не настільки самовпевнена, щоби щось стверджувати, 50 на 50, як і кожний ефір, як і все в житті.
- А к победе вы готовы?
- Я хочу перемогти, але як воно буде, не знаю...
- Вы всегда в хорошем настроении. А что вас может вывести из равновесия?
- Я жива людина, дуже чуттєва. І, звичайно, якісь речі типу несправедливості, образи, можуть зачепити, розізлити, ой... частіше я сама на себе злюсь. Це найстрашніше, тому що я страшенний перфекціоніст, і завжди в собі щось таке знаходжу, що мені хочеться вдосконалювати. На людей я намагаюсь не злитися. Спробую зрозуміти, чому людина по відношенню до мене так себе поводила, тоді, можливо, я не буду злитися, але є якісь речі, що від нас не до кінця залежать, чисто такі імпульсивні, емоційні.
- Как вам кажется, талант определяется успехом?
- Якщо ти не досяг успіху, і всі не побачили, що ти талант, то означає, ти справді нічого не вартуєш. Ти не професіонал, не талант ніякий, а просто самодур. Або самозакоханий якийсь, або повірив в якусь неправду. Якщо ти справді все робиш для того, щоб стати успішною людиною, якщо ти чесний перед собою, якщо ти розвиваєшся і фізично, і технічно, і духовно, і зовнішньо, і внутрішньо, якщо розумієш, що ти робиш на сьогоднішній момент і що можеш зробити, тоді ти обв'язко станеш успішним, рано чи пізно. Для всього є свій час.
- А сейчас - ваше время?
- В мене ще попереду років 100! Людина може прожити, її серце може прожити 150 років. У мене ще купа часу.
- У вас есть любимая нота?
- Мі-бемоль.
- Почему?
- У мене кольоровий слух. Я з дитинства бачу ноти різнобарвними. Вони ще асоціюються у мене навіть із різними формами. І моя нота мі-бемоль кришталево-рожева. Так що у мене дуже багато пісень у тональності мі-бемоль.
Муся
Фото: «1+1»
