Назар Савко: «Я можу бути заразою, а можу бути дуже лагідною людиною»
«Голос країни - 2» скінчився перемогою Павла
Табакова, але я встигла поспілкуватися з моїм фаворитом фіналу шоу - Назаром Савком:
- Для вас було несподіванкою те, що Ілларія залишила проект,
а ви пішли далі?
- У півфіналі переміг не я як виконавець, а моя пісня. Вона розкрила риси, які мені не дуже притаманні. Це сукупність переживання в пісні - і вокал, і емоції, і відчуття глядача... Все це об'єдналося і стало для мене доленосним. І, звісно, люди це відчули. Я сказав, що буду виконувати її максимально щиро, тому що це пісня, яку я готував. Бо то весь час була постійна зміна репертуару, яка трохи збиває з тієї упевненості течії. Така є в кожного артиста, я сподіваюся, мене це також збило з моєї течії. Але я думаю на неї вернутися. І, незважаючи на мою щирість і готовність до ефіру, перемога у півфіналі була абсолютно неочікувана, бо я надавав перевагу Ілларії. Справді, я вважав, що вона значно сильніша. Вона і є сильнішою за мене.
- Ви не прихильник спонтанності?
- Я не можу сконцентруватися, коли ідуть постійні зміни. Мені важко. А так - усе нормально. Коли вибирається репертуар - відчуваєш пісню, ти впевнений, ти вивчив її, готувався до неї. І коли тобі змінюють на іншу, а потім іще раз на іншу, а потім ще на іншу - такі зміни я не дуже люблю, чесно. Я людина така, однолюб. Для мене важлива стабільність, і в душі, і в справах. Хоча, дійсно, встряхнутися потрібно в житті, обов'язково. Але якщо це має відношення до професії. Навіть імпровізація - це добре вивчений матеріал. Тоді можна гарно імпровізувати.
І, коли є такі зміни, що змінюють цей матеріал на інший, це для мене дуже важко сприймається. Але я і так виживу. В мене іншого виходу немає. І я знаю, що ті зміни, які робляться для мене, робляться на краще. Мені це говорять, і я сам це розумію. Артист - це людина завжди вразлива. Ти можеш сказати якусь фразу на його адресу зовсім необразливо, а він це сприйме погано. Тому що в нас тонша душа, ніж у решти людей. Можливо, вона більш вразливіша, більш критично сприймає навколишнє середовище.
Я пишу музику і слова. Для мене важливі емоції, ситуація в житті, важливі відносини, важливі люди, які мене оточують. Я шукаю тих людей, які є в моєму розумінні такими самими, як я. Шукаю себе в інших людях. Це сполучення дуже приємне. Тому що я вважаю, людина має поважати одна одну. Я шукаю таку людину, яку я можу поважати. Звісно, я не всіх люблю і не всіх поважаю. Так сталося. Тому що я відчуваю і негатив, і позитив.
- Чого ви шукаєте на сцені?
- Я хочу шукати людей з позитивною енергетикою. Я завжди в цьому пошуку, і мені це найбільше вдається, коли я на сцені. Мені подобається, що сцена «Голосу країни» принесла мені позитивну енергетику. Тільки її. Я бачу цей зал, як він мене сприймає. Мені хочеться виступати. Я стою на сцені і заряджаюся. Це не акумулятор, а пристрій, який енергію вбирає в себе і в той же момент може її віддати. Якщо я з самого початку пісні не відчую цієї енергетики, то провалю ту пісню. А якщо відчую ці погляди, ці посмішки - це дуже добре. Мені приємно, що зараз, під час участі в шоу, мене зустрічають на вулицях глядачі, підходять, вітають, кажуть, що голосують за мене. Після цього хочеться творити, бо заради цього ми живемо. Виконавці - це педагоги, які вчать людей через пісню, вчать добра, взаємоповаги. Тому я за змістовну пісню. Для мене дуже важливі зміст і мелодія пісні. Це має запам'ятовуватись. Це людина має в себе вбирати і діяти за цим змістом. Зміст - це важливо, він має бути хорошим.
- Таке враження, що вам доля дала шанс потрапити до команди саме Олега Скрипки...
- Олег Скрипка відкрив для мене самого другого Савка. Про існування якого я зовсім не здогадувався. Я ніколи не співав рок-н-рол, ніколи не співав рок-музику. Я завжди співав популярну музику, свою авторську пісню. Це моє перше шоу, і я взагалі прийшов на нього, щоб виконати свою авторську пісню. Він мене змінив. І не кажу, що в гіршу сторону. Насправді я побачив, що можу бути не тільки ліриком. Бо, якби я був ліриком, то вступив би в конкуренцію з представниками інших команд, інших тренерів, а таких немало у нас на шоу. Тому і для мене вибрали, і я сам для себе вибрав таку течію - веселу, життєрадісну, енергійну, драйвову. Фактично я такий і є насправді. Але я двійний - я народився під знаком Близнюків. Тому я можу змінюватись: можу бути ліричним, а можу бути веселим, енергійним, можу бути заразою, а можу бути дуже лагідною людиною. Така я подвійна натура. Можливо, це не всі сприймають, але я це роблю щиро. Я не роблю це спеціально, бо це треба робити. Для мене це не пріоритет.
- А які ваші пріоритети?
- Для мене пріоритет - донести хороше. Оце для мене дуже важливо. Можливо, не всі мене сприймають, але я знайду свій контингент. Мені дуже подобається, що я подобаюся людям старшого віку, які вже знають життя, які знають негаразди, позитивні якості, які прожили більшу частину і розуміють музику. Вони в житті відчули різне, побачили, і я їм подобаюся зараз - а ці люди вже своєрідні життєві професіонали. І приємно, коли мене зустрічає бабця на вулиці і каже «Назарко!». Думаю, всім людям подобається, коли їх любиш, і коли тебе люблять. Це ж краще, ніж коли тебе ненавидять.
- Хто з учасників шоу найбільше вам подобався?
- У Олександра Онофрійчука такий гарний голос, він у нього найбільше ллється, найбільш приємний для вуха. Він добра і проста людина. Ми нещодавно робили лаваш у мене в номері, правда, таке понатворювали... Люди пізнаються в розмові, в різних діяннях. Глядачі не знають тих людей, які на екрані. Вони всі для них гарні. Він класно співає, але яка він людина? Ніхто цього не знає. Всі власні асоціації складають, але я то знаю. Я з ним спілкуюся. Ми в одному котлі варимося. Можу дійсно сказати: він достойний бути «Голосом країни». Він простий хлопець, українець, дуже добре, що українською розмовляє - мені є з ким поговорити. В нього чудовий тембр, голос, діапазон.
Є люди, які мені подобаються вокально. А ще більше мені подобаються ті, хто вже пішов із цього шоу. Які дійсно були достойні дійти до фіналу, але так доля склалася. Дійсно, за них боляче.
Мені дуже подобається Марічка Яремчук. Вона йде впевнено, гарно. Мені подобається Паша Табаков. Я за Львів мушу переживати, тому що я патріот своєї батьківщини. Паша реально професіонал, хороша людина і дуже хороший вокаліст. Насправді класичний вокал нашого шоу - це Ангеліна Моняк. Яку трохи несправедливо в інтернеті хають, насправді вона дуже добра. Я з нею багато спілкувався. Ангеліна сказала: «Чому я сказала, що мушу їхати з цієї провінції?» - мала на увазі з Ужгороду. Але дівчина сказала правду. А потім переживала, як її там сприймають, бо назвала Ужгород провінцією... Насправді, Ужгород прекрасне місто - не таке вже маленьке, але ніде нас ніхто не цінує. Ніде ніхто не цінує нікого, поки ти не вилетиш із того гніздечка і не потрапиш на якийсь розкручений канал - і тільки тоді зможеш довести, що дійсно на щось гаразд.
Зараз так побудована ментальність народу. Насправді в усьому винен телевізор. Ми їмо, ми живемо за тією політикою, яку нам диктує телебачення, так сталося. Ніхто не має того аналітичного розуму, тому що у людини має бути вибір. Якщо є вибір - ти можеш аналізувати, якщо немає вибору - не можеш аналізувати і живеш за стадним інстинктом. Навіть у тому самому телевізорі мало освітніх програм. Дуже мало зацікавлень, щоби молодь дивилася змістовні передачі. Забагато розважальних є, але немає передач, які б навчили чогось хорошого.
Ваша Муся
Фото: "1+1"
