Ольга Фреймут: «Після зйомок я захворіла на запалення легенів, і мене літаком доправляли до Києва»
Когда телеведущая Нового канала Ольга Фреймут заглянула на чат в «Телекритику», нам с Мусей хитростью удалось заманить гостью и к себе на чердак. Мы с порога заговорили Оле зубы тем, что скоро она станет миллионером, и при этом ни разу не соврали. Просто мы измеряем успех публичного человека не суммой денег на счету, а количеством тех, кому он интересен. И должны признать, что за все годы существования «Дуси» почти 900 тысяч просмотров набрала новость «Ольга Фреймут. Хто це?».
С момента публикации того блиц-интервью пролетело три года, и в жизни телеведущей произошло немало перемен - как в жизни творческой, так и личной. Поэтому мы решили обновить досье и расспросить Олю о теплых отношениях с Сергеем Притулой и новом романе с публичным человеком. А еще Муся выяснила, кто шьет Фреймут наряды, и почему ей жаль новых ведущих «Подъема». Но интервью мы начали с самого главного вопроса всей «Дуси», ответ на который нам был интереснее пресловутого имени убийцы Лоры Палмер.
- Тож, Оля Фреймут, хто це? (З поваги до співрозмовниці ми з Мусею і самі згадали рідну мову.)
- Я вже сама не знаю, хто я. (Сміється.) Я сама для себе якась таємниця, як погода, яка змінюється. То я якась зануда з провінційного міста, то якась дикунка, що залишає все в Україні та їде в Англію, то якась вар'ятка, яка вагітною залишає чоловіка й їде знову в Україну. То потім якась, виявляється, журналіст від Бога, тому що я завжди хотіла бути журналістом - у газеті, на радіо, на телебаченні. Потім для мене несподіванкою виявляється, що я телезірка. Треба ж так! (Сміється.) Я сама цьому дивуюся, і, коли читаю написи «Оля Фреймут - телезірка», мені це ріже трішки вуха. Для себе я журналіст і тому я для себе таємниця, і мені так цікаво жити.
Мені здається, що є ще чимало таких граней, які я обов'язково в житті посилю. Ну, наприклад, стану багатодітною мамою чи старенькою мільйонеркою, в якої декілька машин - і для вихідного дня, й не для вихідного.
"Я вже сама не знаю, хто я"
А взагалі я піонерка, яка за те, щоб завжди було нове в житті, і навіть, якщо я помилюся. От, наприклад, моя манера спілкування із глядачем. Вона трохи дивна і може здаватися непрофесійною професійним журналістам. Річ у тім, що ніхто не знає, і я сама не знаю, що говоритиму в наступному стендапі, і я буду вітатися чи прощатися. Це така відверта розмова. І це було піонерство, яке глядачеві сподобалося, бо він не терпить фальші.
«Кавалери мене питають: «Хто це?», коли бачать вживу»
Після спілкування з читачами «Детектор медіа» я вирішила для себе, що буду заводити моду на старі обличчя на українському телебаченні. Тому що мені один із дописувачів написав, що зараз в Україні в моді молоді ведучі, й не думаєте ви, що вас спишуть. Мене не спишуть, тому що в мене зараз з'явилася мета боротися за те, щоб у моді були ведучі досвідчені.
Як Юра Горбунов, із яким ми якось пили чай, каже: «Ой, мені вже стільки років...» Я йому кажу: «Юра, так ти ж вінтажний ведучий. Це ж так добре». Він зрадів: «Ура! Я вінтажний ведучий! Клас!» (Сміється.) Тож я хочу, аби вінтаж був у моді. Тому я, напевне, піонер, який помиляється, кудись пхається, шукає собі пригод і не зупиняється.
- Здається, з сеансом публічного психоаналізу ми впоралися. Розкажи тепер про роботу і про те, чия була ідея програми «Ревізор», і як вона з'явилася на Новому каналі.
- Ідея з «Ревізором» була «новоканальською», і, коли ми у «Підйомі» їздили країною з «Марафоном бадьорих ранків», нас попросили подивитися на якісь заклади і рекомендувати їх наклейкою. Ніхто не знав, як це має виглядати. Я пам'ятаю, як рік тому в Кам'янці-Подільському я спустилася з неба на повітряній кулі, і мені кажуть: «Поки ми ще тут, ви можете забігти в ресторан, подивитися його? Ну, і якийсь там сюжетик зняти».
Так, у мене було 20 хвилин, і я вриваюся в цей ресторан, який називався «Лондон». А я дуже люблю Британію... І тільки через те, що у мене було мало сил, я хотіла якнайшвидше зняти цей трихвилинний сюжет. Він був такий динамічно-демонічний - я пробіглася, забігла в чоловічий туалет, залізла під стіл. Мною ніби хтось рухав.
Потім виявляється, що Сергій Притула й Олександр Педан теж знімали такі сюжети. Притула, наприклад, сидів за столом, як Пан Коцький, йому приносили їсти-пити, він там співав «Многая літа». А Педан узагалі прийшов-поїв-пішов (сміється) і часу багато на це не витрачав. І, виявляється, це був такий тест, а керівництво каналу вже шукало якийсь новий проект.
"Я вирішила для себе, що буду заводити моду на старі обличчя на українському телебаченні"
Ірина Олексіївна (Лисенко, гендиректор Нового каналу. - Прим. «Дусі».) подивилася, і Вікторія Бурдукова, яка зараз керівник проекту, мені каже: Лисенко зацікавилася, і вся творча рада з цікавістю подивилася сюжет. Потім Вікторія Бурдукова, для якої це перший телевізійний проект, узялася за нього. І от вона до нього, як до дитини. Допізна сидить над монтажем, передивляється всі програми, стежить за нашою сторінкою у «Фейсбуці» (до речі, найбільшою в Україні - понад 30 тисяч користувачів). І це її заслуга, що так з'явилася програма з великої любові.
Коли мені подзвонила заступник Бурдукової Маша Павлічук і сказала, що ми будемо писати пілот, я подумала: «Чого це?». Бо «Підйом» закінчився, і мені було так важко на душі, тому що я знала, що ми допрацьовуємо останні ефіри. Було дуже боляче, і я не хотіла цей проект, і думала, що мені вже нічого не замінить «Підйом».
Утім, мені й досі бракує прямих ефірів, а люди, які дивляться «Ревізор», думають, що я в прямому ефірі. Тому я для себе вирішила: байдуже, що це не прямий ефір, і байдуже, що це змонтують - я спілкуюся з глядачем так, ніби переді мною мій друг. Тому в мене там спілкування із моїми друзями.
Я знаю, що нас дивляться різні категорії людей і чимало діток. Тому навмисно для них даю таку просту мову, щоби дитина зрозуміла. А ще діти думають, що мене звати Ревізор (сміється), і коли звертаються до мене, кажуть: «Ревізор, іди сюди», і це дуже смішно.
- Олю, останнім часом у коментарях на «Дусі» з'являються питання на кшталт «У Ольги Фреймут і Сергія Притули роман?», і так далі, залежно від виховання дописувачів. Чи справді між вами є щось більше, ніж дружба, як це стверджують доброзичливці?
- Так, дійсно, між мною і Притулою є стосунки, але що це за стосунки... У нас точно не було інтимних стосунків, і, я в цьому можу запевнити, їх точно не буде. Мені здається, що ми з ним, може, на небесах будемо разом, або з Педаном. У нас зараз такі стосунки земні, яких немає в енциклопедіях, вікіпедіях, і, напевне, й Фрейд таке не пояснював. Це якийсь новий вид стосунків між нами трьома. Це не просто дружба, це якась хімія. І що це за хімія, я не знаю. Дякувати Богові, що Ірина Олексіївна нас не розігнала, тому що ми були неадекватні.
- Як же вас було розігнати, коли, як виявилося, вас замінити не можна?!
- Мені здається, що це було щось неповторне. Ведучі мають щось відчувати один до одного, але я не кажу любити - це ні. От тільки не бути закоханим, тому що це заважатиме, а мають бути такі стосунки, які були між нами.
"Ми [Фреймут, Педан і Притула] були неадекватні"
- Після вас у «Підйомі» вже вдруге змінилася трійця ведучих. Як ви ставитеся до цих хлопців та дівчини?
- Я з ними спілкуюся й від щирого серця бажаю успіху. І що мені в них подобається - те, що вони так живуть цим «Підйомом». То вони не просто кидають ефір і йдуть собі додому, як круті ведучі ранкової програми. Я сьогодні була на каналі о дев'ятій ранку, і коли закінчився ефір, вони бідолахи побігли на радіо. Після того у них ще якісь записи, вони їздять беруть інтерв'ю, і я бачу, що дуже стараються. А коли ти чогось хочеш, то обов'язково вийде.
- Так, але вже скільки часу пройшло, а нових ведучих усе одно з вами порівнюють.
- Мені дійсно їх шкода, бо, коли ми йшли з «Підйому», душа боліла за нових ведучих. Ми знали, що їм не буде там щастя після нас, і які б вони не були талановиті, ми були як ранковий інстинкт для людей.
Я сама важко переживала прощання із проектом і думала, що на цьому телебачення закінчилося. Мені ні з ким не хотілося спілкуватися, було фізично важко, і я по-справжньому захворіла з температурою і т.д.
- Чому ж ви тоді пішли з проекту?
- Я не розумію, чому так сталося. Ми думали йти, тому що все ж таки раціональніше нам дати інші проекти. На каналі ж розуміють, що тримати нас трьох зранку, може, якось нераціонально, якщо ми можемо робити кожен свій проект. Тобто політика каналу мудра, але я не розумію, чому так зробили - і це була помилка, що нам не дали допрацювати до кінця сезону.
Однак це був експеримент, і на каналі хотіли, аби глядач теж звик до нових ведучих. А глядач був непідготовлений, і ми виявилися непідготовленими. А тут раз і забрали і сказали: пий замість капучино зелений чай. Так, він теж класний, але, може, не всі хочуть його пити. Якщо би людей якось поступово налаштували, було б по-іншому.
Але, слава Богу, мені вже не кричать у спину: «Ой, ця біла з «Підйому», і не питають: «А де Педан?» чи «А де Притула?». Їх теж не питають, де я чи хтось із них. Уже мене називають Ревізором і думають, що я Ревізор Михайлівна Фреймут. (Сміється.) Так що в мене вже з'явилася нова кличка.
- Нам із Мусею часто подобаються твої наряди в «Ревізорі». Скажи, це все твій гардероб чи спонсорський?
- Так, це мої наряди, і я працюю із трьома дизайнерами. Однією данською дизайнеркою Мален Біргер (Malene Birger), з якою я дружу, і вона мені надсилає одяг для програм. Тобто дизайнерські речі завжди є, хіба коли в міжсезоння ми брали речі з магазинів, які я перемішувала з дизайнерськими. Мені незручно з'являтися якось просто, я не маю права. В житті можу, а так - ні. Тому в мене є Мален Біргер, колекція якої завжди на мені, а ще три українки: Лєна Бурба, Оксана Караванська і тепер з'явилася Надя Дзяк.
Ми спробували з одним дуже пафосним модним домом, але, коли вони побачили, як я у програмі тягну рибу за хвіст, то сказали, ми бачили Фреймут... Я відповіла: «Все. Не хочете - до побачення». Бо ясно, що я в дизайнерських сукнях і від міліції втікаю, і мені штукатурка на голову падає.
"Діти думають, що я Ревізор Михайлівна Фреймут"
Моя донечка Злата вчора каже: «Нарешті тепло». Бо мамочка в платтячку, в туфельках бігає, а потім лікарі з крапельницею. Тому що після зйомок у Кривому Розі я захворіла на запалення легенів, і мене літаком доправляли до Києва. Ми у програмі сказали, що то було ОРЗ, але, коли все позаду, і всі одужали, можна сказати, що то було запалення легенів.
- Ну, добре, що все минулося, і ти жива-здорова. А в мене найцікавіше питання для читачів «Дусі» і прихильників Олі Фреймут - про чоловіків.
- А що про чоловіків? (Сміється.)
- З ким ти зустрічаєшся? Якщо, звісно, є час на романтику та стосунки з кавалерами?
- Я зустрічаюся з досить відомою в Україні людиною. Я не можу сказати - багата-не багата, бо це все відносно. Це людина публічна, і ми вирішили поки що тримати наші стосунки в таємниці. Але я сподіваюся, що він не бачив фотографії із «Хто це?», бо оминав би десятою дорогою. (Сміється.)
На прощание мы пообещали Оле поменять ее «таку страшну фотку», которая «відганяє кавалерів», и пожелали скорее купить новую машину, в которую поместится вся семья вместе с собачкой. Ну, и непременно провести незабываемый месяц в одном кабриолете с Сергеем Притулой и Сашей Педаном.
Целуем и обнимаем всю чудную троицу.
Ваши Дульсинея и Мусинда Катасоновы
Фото: Андрей Звягин
