Руслана Лыжичко рассказала, почему не хочет смотреть «Голос країни - 3»
Уже сегодня вечером мы с Дусей усядемся возле телевизора, чтобы в очередной раз убедиться в том, что у нас самая поющая нация. Чуство гордости нас будет переполнять еще долго, ведь «Голос країни - 3» отбежал недалеко от старта. Но мы уже даже инфографику сделали, чтобы вы вместе с нами следили за составом команд нынешних тренеров.
На днях я встретилась с экс-хозяйкой одного из красных кресел проекта Русланой Лыжичко, и она рассказала мне всё, что думает о новом сезоне и об этом проекте вообще.
- Чи стежите ви за третім сезоном «Голосу
країни»?
- Рівно
на білбордах. Я побачила рекламу, сказала: «Крута фотосесія, молодці!» і все.
- Тобто вам уже байдуже, що там відбувається без вас?
- По-перше, Костя Меладзе пішов. Без нього важко уявити «Голос». Взагалі ця історія, що з ним відбулася, дуже болісна для мене, бо він надзвичайно близька мені людина. Я намагалася йому подзвонити, підтримати максимально, але у нього відключені всі телефони. Він себе зараз уже, напевно, поховав. Отже, Костя пішов, і без нього цей проект не дуже цікавий. Хоча там гарне журі.
- Невже не цікаво, як на вашому місці поводиться, до прикладу, Вакарчук?
- Я не дивилася, але мені справді цікаво побачити, як там Вакарчук «умнічає».
- Так чому не дивитеся?
- Усі талант-шоу викликають у мене своєрідну іронію. Я брала участь у багатьох проектах. Приходжу туди як реальна активістка з неймовірним прагненням щось зробити, а в каналів є абсолютно свій підхід. Вони усе будують по-своєму. Тому як музиканту мені було важко себе реалізувати.
- Що саме вам забороняли робити на «Голосі»?
- Ми не могли дібрати репертуар. Ми не завжди впливали на артистів, які залишалися. Голос був за мною, але вони настільки чітко й логічно вибудовували свій сценарій, що в результаті все виходило так, як вони задумали. Свобода там є. Але ти сам відчуваєш, що вона тобі ні до чого, адже все рівно все відбудеться по-їхньому.
- З ким із учасників ви досі спілкуєтеся?
- По сьогоднішній день ми листуємося з Женькою Червоножко, Васею Логаєм. З Ештаром Раді спілкуємося по скайпу, з Тонею Матвієнко взагалі зідзвонюємося. Ми зі всіма лишилися на контакті. Дівчатка мені часто телефонують, пишуть. Ви уявіть, у людей був запал, а потім такий облом. Ну таке...
- А що вам особисто дав «Голос країни», крім знайомства з хорошими людьми? У професіональному плані ви чогось там навчилися?
- Ні. Там було забагато акценту на телевізійне шоу. Я би бажала і третьому, і всім іншим сезонам більше акценту на голос. Не варто забувати, що люди живі. Так, вони будуть дивитися на картинку, але рано чи пізно захочуть суть. Вони захочуть вокал. На проекті є багато голосів, але ці голоси, як кошенятка. Їх кидають у воду, і все, барахтайся. Я намагалася втрутитися і допомогти учасникам правильно використати свій час на проекті, дати їм хоч якусь наводку. Але вони й самі гальмують і не розуміють. Навколо них бігають камери, й у них виникає відчуття того, що вони зірки. Я їм не один раз говорила: «Зараз камера вимкнеться, і ти закінчишся як зірка».
- Ви дуже переймалися, що не можете донести до продюсерів і учасників свою думку?
- З усіх сторін різні погляди, різні підходи, а ти стоїш посередині, розумієш усе, бачиш наперед і не можеш докричатися. У самого «Голосу країни», як на мене, не стоїть завдання виводити дійсно голос країни. Таких критеріїв на цьому проекті немає, інакше Тоня Матвієнко однозначно би перемогла. Усіма правдами й неправдами.
По сьогодні я вважаю, що це найбільший скандал «Голосу країни», що Тоня не стала першою. Не тому, що це моя історія, і я її тренер. Ну просто як можна було «провтикати» такий голос?! А який вокал ми тоді шукаємо? Глотку? Ми не перекричимо чорних ніколи. Техніку? Ми ніколи не переспіваємо Арету Франклін і Бейонсе. Кого шукаємо? Ми мусимо шукати ментально український голос. Щоб він створив правильний стереотип. Мовляв, оце Україна, і більше так не співає ніхто: ні Росія, ні Німеччина, ні Балкани - ніхто. Вони цього не роблять.
Вони хочуть добирати репертуар, який подібний на Росію. А якщо беруться англомовні хіти для проекту, то вони мають бути на рівні "Боні Ем". Тобто прості й доступні. Який там Майкл Джексон, ви що, збожеволіли? А вокальний матеріал можна ж чудово показати на закордонному репертуарі або на народній музиці в класних обробках. Але за це ніхто не хоче братися. Це недолік нашого шоу-бізнесу.
Вот так вот, друзья. Если вы помните, недавно мне нечто похожее рассказывал Олег Скрипка. Жаль, конечно, что талантливой вокалистке Руслане не удалось развернуться на «Голосі». А вот Скрипка обещал искать компромисс. Уверена, найдет.
Муся
Фото: Максим Полищук
