Чем занималась Людмила Барбир до того, как стала ведущей «Сніданку з 1+1»
Мы с Мусей известные любительницы просыпаться ни свет ни заря (обе классические совы), но ради того чтобы увидеть в «Сніданку з 1+1» новую ведущую завели будильники на пораньше и, так сказать, все превратились в зрение. Итак, на новом месте и в новом амплуа увидели Людмилу Барбир - актрису, преподавателя сценической речи, а теперь и телеведущую. Чтобы не мучиться догадками, я решила лично расспросить Люду, как она попала на «Плюсы» и каких высот планирует добиться в будущем.
- Людмило, чи завжди ви хотіли бути телеведучою, чи мріяли
про іншу професію?
- Взагалі-то
я планувала пов'язати своє майбутнє з медициною.
Але, навчаючись у школі, брала дуже активну участь у художній
самодіяльності: співала, танцювала. Була неодноразово лауреатом районних,
обласних і міжнародних конкурсів та фестивалів. Тому мені всі пророкували
вступати до театрального вишу. Але я, закінчивши школу із золотою медаллю, подала
документи до Чернівецького державного університету на спеціальність "Медичний психолог" (тоді якраз ввели нову
спеціальність). Та всі вчителі і знайомі при зустрічі відмовляли мене від цієї
професії і говорили, щоб я не закопувала свій талант та вступала все ж таки до театрального інституту. Тому ми з батьками вирішили подати документи і до Київського інституту ім. Карпенка-Карого на акторський відділ, знаючи наперед, що мені там
нічого не світить. Наслухалась від знайомих, що туди вступити практично
неможливо, тим паче, якщо ти із провінції. Але, напевно, Богу було «угодно», щоб
я вступила, бо всі три іспити за спеціальністю склала на відмінно. Сама не
вірячи в це, стала студенткою, а закінчивши інститут, почала грати в театрі і
зніматися в кіно. Про роботу на телебаченні навіть не думала.
- Як почалася ваша історія на телебаченні?
- Ну, це спочатку в мене не було бажання потрапити на
телебачення... А коли почала працювати, зніматися в серіалах і кіно, з'явилося
бажання потрапити на телеканал «1+1»... Так-так,
не дивуйтеся, відразу сюди. Але оскільки на той час я не була знайома з цією галуззю,
фактично знайомств у цих колах не мала, для мене це було достатньо ілюзорно. І
якось не виходило потрапити на цю стежку, все крутилося навколо
кіно, серіалів, театру.
- У програмі «Теорія
зради» вас позиціонували як психолога. Ви ж не професіональний
психолог? Як вдавалося спілкуватися з героями, чи вистачало досвіду?
- Взагалі-то, не дуже важко, бо дуже люблю
психологію і багато літератури прочитала на цю тематику. А ще моя рідна сестра
працює психологом-практиком. Тому, якщо чогось не розуміла, то завжди і в
будь-який час отримувала від неї фахову консультацію.
- Розкажіть трохи більше про вашу роботу в серіалах...
- Знялась
у багатьох серіалах, були і великі ролі, й епізодичні. Найбільше запам'яталась робота в серіалі
«Сила тяжіння», бо там вдалося попрацювати з такими зірками, як Руслана Писанка,
Володимир Горянський, Ірина Купченко та Борис Щербаков. А ще - з легендарним Богданом
Ступкою. На знімальному майданчику ми дуже гарно з ним спілкувалися, і він дав
мені кілька цінних порад стосовно роботи в кіно. Ще була задіяна в серіалах
«Жіночий лікар», «Віра, надія, любов» та «Колдовская любовь».
Останній серіал, в якому знімалася, був «Квиток на двох» режисера Володимира Балкашинова, з яким я неодноразово працювала. Також знялась у фестивальному кіно - «Історії графомана» (режисер Олег Філіпенко). Для актора завжди за щастя зніматися в авторському кіно.
Щодо театру... Мені безмежно подобається працювати з Володимиром Завальнюком. Прекрасний режисер, свого часу він за кордоном отримав дуже багато нагород, ставив безліч вистав. А останні його вистави - «Гамлет», «Жанна д'Арк», «Маленький принц» (обожнюю «Маленького принца») та «Саломея», в котрій я мала грати Іродіаду. Вже репетирувала, але в зв'язку з тим, що я завагітніла, так і не вдалося її зіграти. В театрі Завальнюка мені дуже подобається працювати, бо на його репетиціях завжди панує взаєморозуміння і тепла, щира атмосфера. Я не можу працювати в колективі, де є чвари, конфлікти та нездорова атмосфера. Для мене дуже важливі гармонія, позитив, душевність. Коли все в любові - легше творити, ти тоді повністю розкриваєшся.
- Такі позитивні люди, як ви, зізнаються, що люблять грати
антагоністичних за характером персонажів.
- Мені цікаво все. Хоча, якби мені сказали зіграти
Джульєтту, або, приміром, Ніну Зарєчную, мені було б важко. Я дуже емоційна,
характерна актриса, люблю ролі упевнених у собі жінок - це мені легко дається.
Так само, як і драматичні ролі. Хоча могла б зіграти і інфантильних героїнь, якби мені запропонували.
- Ви грали у «Сказочной
Руси», сподобалося? Ким довелося бути?
- Так, це було дуже цікаво. Я була і бабою Наташею, і Юлею
Тимошенко, навіть довелося бути Тягнибоком, і доктором Комаровським. На жаль,
не виходить постійно бути присутньою, адже дуже складна система зйомок. Насправді, це яскравий, цікавий та кумедний проект, в якому я
планую брати участь і надалі.
- Актори часто говорять про те, що зніматися в рекламі -
нижче їхньої гідності. Як ви ставитеся до цього?
- Ой, я цілком спокійно до цього ставлюся. Звісно, треба
обачно ставитися до того, в якій
рекламі варто зніматись, а в якій ні, оскільки твоя репутація - це твоя робота. У мене
немає такого: «Боже, реклама, фу». Це ж
також творче життя. Є такі люди, які принципово не хочуть зніматися в рекламі -
будь ласка, не знімайтеся. Для мене це так само якийсь досвід, тому що там
зовсім нова схема роботи. У рекламі, наприклад, не має бути театральних пауз,
якихось надуманих виразів обличчя, там потрібно всю історію за кілька секунд
зіграти. А це дуже важко для тих, хто звик працювати в театрі. Це добрячий шмат
роботи над собою... Крім того, часто до реклами залучають режисерів із Бразилії,
Америки, відомих операторів - дуже цікаво. Головне для мене - будь-яку роботу виконувати професійно.
- Перед тим як потрапити на «Сніданок
з 1+1» ви проходили кастинги? Як виникла ідея податися саме в цю
програму?
- Так, я проходила кастинг, як і всі дівчата, які
пробувались на цю програму. А дізналася про нього від знайомої. Пройшла три
тури, а потім повідомили, що мене затвердили - я пройшла у фінал народного
голосування. Радості не було меж. «1+1» - чудовий канал! Я давно хотіла спробувати себе в такій
ролі. Дуже хочу, щоб усе вдалося.
- Як вас сприйняв колектив?
- Дуже добре, якось відразу з усіма подружилася. Анатолій
Анатоліч та Руслан дуже веселі хлопці, швидко з ними знайшла спільну мову...
- Колеги допомагають увійти в робочий режим?
- Так! Ми
постійно з командою переглядаємо ефіри. На перший погляд, здається, що все
просто: стала в кадр і працюєш. А насправді, прямий ефір - це дуже важко! В
запису є можливість другого дубля, якщо допустив помилку, а в прямому ефірі
цього немає. Ми з Русланом обговорюємо кожен ефір і робимо висновки, щоб кожний
наступний ефір був кращим.
- Анатолій Анатоліч познайомив вас зі своєю сім'єю...
- Так, ми познайомились на фестивалі «Цвітні ночі», їхня сім'я
справила на мене дуже гарне враження. Познайомилась із красунею дружиною та чарівною донечкою Алісою. На жаль, не було
багато часу поспілкуватися, тому що була фотосесія, інтерв'ю та зустріч із
глядачами. Сподіваюсь, що в майбутньому ми познайомимось ближче.
- Якісь труднощі виникають у зв'язку з тим, що це прямий
ефір? Вам доводиться рано вставати для роботи в «Сніданку».
- Думаю, що для кожної людини дуже рано вставати - це
проблема. Адже о п'ятій ранку я вже маю бути на студії. Взагалі то я
сова... Звісно, бували в мене і вранішні зйомки, але ж це не щодня, і
наступного ранку можна було відіспатися. До речі, і Сенічкін розповідав, що теж за біоритмом сова.
Я себе
дуже комфортно почуваю увечері: активна та енергійна. Вранці складніше, але я вже звикаю,
почала навіть раніше лягати спати.
- Як вдається поєднувати кар'єру з особистим життям? Чи не
страждає щось одне?
- Ні. Я вважаю, що не треба чимось жертвувати. Взагалі я
не люблю крайнощів. В усьому треба дотримуватися золотої серединки. Якщо
правильно розподілити свій час, а не просто плисти за течією, то усе
вдаватиметься. Зрозуміло, що в мене маленька дитина, і хочеться
побути більше з нею. Але я все встигаю, адже поки їду на роботу, син іще спить,
коли повертаюся, якраз прокидається. А ще добре те, що в нас із чоловіком зручний графік роботи. Коли я на
роботі, він удома, бо в нього вечірні заняття.
- Я знаю, що ви займаєтеся айкідо. Достатньо нестандартний
вид спорту для жінки...
- Знаєте, була одна неприємна історія в моєму житті, коли
на мене напали, не будемо вдаватися в подробиці. Мені не дуже
приємно про це згадувати. Після цього випадку знайомі порадили
почати займатися якимось видом бойових мистецтв, щоби змогти постояти за себе.
Так я почала займатися айкідо та
айкі-дзюдзюцу. Крім того що це фізичні навантаження, це ще дуже дисциплінує,
допомагає концентруватися, збиратися. Із цих занять винесла для себе девіз: «Перемагає не той, хто не падає, а той, хто знаходить у
собі сили підвестися».
- Чому у вас ще немає пояса?
- Звісно, я б давно вже його отримала, якби не мій
напружений графік роботи, вагітність та народження дитини. На жаль, доводилося
робити перерви. А тепер наздоганяю і планую найближчим часом його отримати.
- Враховуючи вранішні підйоми, стреси, як вам вдається так
гарно виглядати?
- Вважаю, що найголовніше - це хороший настрій і позитивне
налаштування. Негативні думки, внутрішній неспокій, дисгармонія - все відразу відображається на обличчі, на тілі. Тож я намагаюся бути завжди на позитиві. Узагалі я страшенна
оптимістка, навіть у найскладніших ситуаціях. Не п'ю, не курю. Намагаюся вести
активний спосіб життя. Що ж до «рецептів
краси» - кожного
ранку протираю обличчя льодом із настою ромашки. А ще правильно харчуюсь, на
моєму столі завжди багато фруктів та овочів.
- Ким бачите себе через кілька років? Може, хотіли би стати
ведучою власного шоу?
- Я так далеко не загадувала. Звісно, хочу розвиватися, але
поки цілком задоволена своєю роботою. Мені дуже пощастило в житті, оскільки
я займаюся тим, що мені подобається. Навіть враховуючи те, що я дуже втомлююся.
Це приємна втома. Я часом чую від своїх
студентів: «Я сиджу на роботі з дев'яти до шести, в мене страшенна
депресія, в мене нічого не змінюється, в житті нічого не відбувається. Я встаю
зранку і думаю: «О боже, знову на роботу...» Так от, у мене, слава Богу, такого немає: щодня щось інше, нові люди, знайомства, захоплива нова робота і
прагнення до гармонії і самовдосконалення.
Дуся
Фото: пресс-служба "1+1"