Майкл Щур рассказал о подвалах НТКУ, антигламуре и "Утеодин"

Я давно збиралася поговорити з Романом Вінтонівим про новий проект «Утеодин», але журналіст постійно був заклопотаний і відмовлявся відповідати на мої запитання. Тому я додзвонилася до Майкла Щура, який розповів мені про дружну родину Щурів, антигламур і серйозні розмови Майкла з героями програми в підвалах НТКУ.

- За ваші поезії відповідає Юрко Космина? Оцей прекрасний вірш про Новоросію, яку вигадав Кремль - це його рук справа?

- Ні.

- Це ваше?

 - Ні. У нас є п'ять авторів, крім мене, і там всі - Щури. Космина тепер також Щур.

- Всі вони - хлопчики?

- Так.

- А ваша двоюрідна сестра Тетяна Щур - вона ж працює ще десь, так?

- Так, вона працює на Громадському і відома там як Тетяна Козирєва.

- Чому у програмі такі серйозні інтерв'ю ? Ви такий веселий, а розмови з гостями - на такі важливі і несмішні теми.

- У нас немає мети веселити, ми не хочемо нікого розважати. Якщо ми запрошуємо когось на інтерв'ю, то він чи вона нам цікаві як люди, у нас немає мети з них посміятися. У нас мета одна - якимось чином розповісти про реальність так, як бачимо її ми.

- Але завжди ваші розповіді виходили дуже смішні. 

- Зараз навколо не дуже смішно. 

- Тобто про ДНР і ЛНР, про нову Раду може бути смішно, а про гостей «Утеодин» - ні.

-  В інтерв'ю ми хочемо познайомити тих, хто нас дивиться, з людьми, які, на нашу думку, заслуговують уваги. Необов'язково це має бути смішно чи сумно - просто має бути, як воно є. Якщо люди веселі, готові веселити - вони веселять, якщо ні - не веселять. Але в більшості випадків ми намагаємося показати в інтерв'ю людину такою, якою вона є. Ніяка людина не є постійно веселою чи постійно сумною - вона переважно звичайна. І ми не хочемо її викривляти,  більше того, в інтерв'ю ми йдемо за людиною. І якщо людина захоче помовчати, то я не виключаю того, що в майбутньому ми помовчимо з кимось разом хвилин п'ять. Ми просто хочемо показати людину такою, як вона є - і ми дуже раді, коли людина готова це зробити.

- А чому ви знімаєте свою програму в підвалі НТКУ? Не знайшли більш комфортного місця?

- А яка різниця - де знімається програма?

- Ну, не завжди програми на Першому знімають в інтер'єрі, родзинка якого  - труби и теплоізоляційна плівка. Та й ви там блукаєте в темряві дуже довго...

- Можна було б покорочє, да? А зачєм покорочє? Ми вирішили, що все це умовності, і треба ламати стереотипи. Ми ж завжди робимо не так, як у всіх. Та, може, взагалі треба перевірити, для чого роблять «як у всіх»? Для чого роблять дорогі блискучі гламурні декорації? Ми замовили - вони до нас не доїхали. Так давайте зробимо так, як є насправді - ось і все.

- О, так у вас будуть гламурні дорогі декорації?

- У нас не буде гламурного варіанта ніколи. Ми ж антигламурщики. Ми замовили декорації, але не гламурні. І зараз їх чекаємо. Але програму робити треба, і тому знімаємо на фоні труб.

-  У вас вже є якісь показники рейтингу?

- Ютуб у цьому плані набагато зручніший інструмент, показовіший, ніж телебачення. Ми зараз дивимося, як нас дивиться аудиторія на ютуб - телевізійна аудиторія для нас зовсім нова, ми не розуміємо, як на неї можна працювати. Тобто в ютубі це все просто:  завантажуєш відео, читаєш коментарі, дивишся, як воно розповсюджується, і розумієш, що зроблено правильно, а що - неправильно, і на який хвилині. На телебаченні в цьому плані важче, тому ми зараз шукаємо якісь способи, щоб побачити фідбек телевізійної аудиторії. Завели рубрику «Пишіть нам» - і вже прийшло кілька листів.

- Справжні листи, написані від руки?

- Так. Але ми їх ще не розпечатували. Нам пишуть і на електронну пошту, є коментарі, але ми хочемо відродити історію з листуванням до редакції. І ми будемо це розвивати, бо нам цікавий фідбек від людей, які не мають інтернету.

- Я хотіла спитати: ви погодилися на дивний експеримент - вихід на телевізійну аудиторію, та ще й аудиторію Першого каналу, переважно сільську, провінційну, далеку від технічного прогресу. Канал не зовсім звиклий до політичної сатири, в жанрі якої ви працюєте. Чи вважаєте ви вдалим та потрібним такий експеримент?

- По-перше, я не погоджуюсь з тим, як ви охарактеризували аудиторію Першого каналу. Він не був раніше орієнтований на жодну аудиторію. Він був раніше орієнтований на людей, яким взагалі все одно, що дивитися - яка вмикає телевізор, аби був якийсь шум. Зараз Перший починає орієнтуватися на аудиторію, причому це люди такі самі, які нас оточують з вами, такі самі люди, які дивляться телевізор. Тому думати, що аудиторія Першого національного  тупа, сільська, копає бульбу та любить сало, а аудиторія інших каналів їздить на БМВ і купує круасани зі щербетом - це, що найменше, ображати своїх сусідів.  Так, раніше не було аудиторії у Першого національного - але вона скоро з'явиться, я вважаю.

- І як ви її уявляєте - цю аудиторію, для якої будете працювати?

- Я не знаю. Ми в цьому плані вирішили, принаймні поки нам це дозволяють, робити те, що нам подобається, і таким чином ми збираємо навколо себе людей, яким це також подобається. А потім ми побачимо, що це за люди. Тобто ми зайшли з іншого боку, ніж люди переважно заходять: завжди малюють якійсь образ, а потім для нього працюють, а ми збираємо навколо людей, яким подобається те, що ми робимо - а потім підемо з ними пити чай або каву.

- А що про «Утеодин» думає Роман Вінтонів?

- Він нічого не знає про цей проект взагалі.

Ось і потеревенили.

Ваша Муся

Фото: ukrlife.tv