Де всі фрики? Що трапилося з червоною доріжкою Одеського кінофестивалю?
Сподіваюся, наступного року фестиваль повернеться назад до одеситів. А у чернівчан лишиться «Миколайчук Open», тому ніхто не образиться.
Так ось, червона доріжка. Нагадаю, вперше цю подію провели у 2010 році. Не перебільшу, якщо скажу, що ОМКФ свою першу славу здобув не так стрічками, як шаленими строями гостей. Бо кінематографом цікавляться лиш обрані, а ось від душі пореготати з приголомшливих репортажів люблять майже всі. Дехто на них собі ціле ім'я зробив, між іншим. Одразу після відкриття інтернети переповнювалися фотозвітами, від яких хотілося водночас сміятися і плакати.
Серед гостей було не так багато представників кіно, проте цілими різнобарвними вервечками проходили місцеві бізнесмени, чиновники й ті, кого неможливо було по-людськи ідентифікувати. Одним із найпопулярніших питань, яке не сходило з вуст журналістів, які працювали біля хідника, було «А це хто?». Ми з колегами в ці моменти були як одне ціле: одеські оперативно давали довідку про своїх, київські — про своїх. Одне без одного ми нізащо не вижили б.
Дуже довго гості не бажали дотримуватися дрескоду. Багато з них одягали все найкраще одразу, не стримуючи своє відчуття гламуру та епатажу.
Або навпаки — не парилися своїм образом ані на йоту.
Уже на перших хвилинах в авторів фоторепортажів спалахували очі в передчутті кількості переглядів. Але це влаштовувало тільки їх і їхніх читачів. Адже самі одесити щоразу масово злилися та засмучувалися черговим потраплянням на «Рагулі». І не лише конкретні люди, а містяни загалом, бо медіа і читачі починали асоціювати хідник із містом, мовляв оце в Одесі і одягаються. Що, безумовно, не відповідало дійсності – серед героїв репортажів було повно і киян, і мешканціва інших регіонів. Організатори фестивалю теж, як розумієте, не стрибали від щастя. Подія, яка ставала все більш масштабною та впливовою, через цей клятий хідник мала трохи іміджевих втрат. Адже червона доріжка — це важлива і дуже медійна складова кінофестів.
Знадобилися роки і якась хитра стратегія керманичів фесту, аби змінити ситуацію. Репортажі з насмішкуватими заголовками не зникли, але їх ставало все менше, і якщо ви подивитеся ці фотозвіти нехай із року 2017–2018, то нічого карколомного в них майже не було, а тему піднімали якось уже за традицією і задля клікбейту. Українських кіношників почали все більше впізнавати, і питання «хто це?» щодо них уже не звучало. Незрозумілих і випадкових гостей стало значно менше, а ті, хто лишився, почали підходити до приготувань значно серйозніше.
Ну і ось, сиджу я в Чернівцях після церемонії відкриття і мушу констатувати: ті незабутні, веселі та сповнені неймовірних емоцій часи вже не повернути. Фрики та міські божевільні офіційно покинули Одеський міжнародний кінофестиваль. Це надзвичайно прикро, бо мушу показувати вам абсолютно нудний репортаж з нормально і навіть красиво одягненими людьми. Дрескод, до речі, був не традиційний для кінофестивалів пафосний Black Tie, а coktail із елементами національного вбрання. І це логічно, зважаючи на відносно невелику локацію центру Миколайчука і, власне, повномасштабну війну та постійні трагічні звістки.
Режисер Тарас Дронь, Ірина Веренич-Островська та піар-директорка ОМКФ Тетяна Власова.
Частина знімальної групи фільму «Довбуш». В оператора Сергія Михальчука нині свій дрескод. Він один із найкращих українських камераменів і, ясна річ, після показу «Довбуша» глядачі страшенно нахвалювали його роботу.
А ось образ акторки Дарії Плахтій я вважаю найцікавішим на хіднику. Увесь текст молитви українського націоналіста не вліз, але навіть скорочено має ефектний вигляд.
Редакторці «УП. Культура» Тетяні Пушновій і телеведучому Вадиму Карп'яку особисто від мене присвоюється звання найелегантнішої пари вечора.
Акторки Світлана Охрименко та Наталія Арутюнян.
Ведуча церемонії та акторка Дар'я Трегубова.
Програмний директор фестивалю «Миколайчук Open» Алекс Малишенко, очільниця центру Миколайчука Тетяна Дяченко, мер Чернівців Роман Клічук та генпродюсер «Миколайчук Open» Олексій Гладушевський.
Директорка Одеського кінофестивалю Анна Мачух.
Член Наглядової ради ОМКФ Сергій Зленко.
Принти з картин Марії Примаченко завойовують серця українських модників. Ось ще один варіант.
Режисерка Ірина Громозда і акторка Олена Лавренюк.
Популярнішим є лише зображення колосків.
Фото: пресслужба ОМКФ
