Ностальгія для міленіалів. Репортаж із показу фільму Тоні Ноябрьової «Ти мене любиш?»
От і я бачила фільм Тоні вже двічі. Ви зможете це зробити з четверга.
Все відбувалося в кінотеатрі «Оскар», це одна з найпопулярніших локацій для таких подій. Чесно кажучи, нам трохи більше подобається в Українському домі (віднедавна теж часте місце для кінопрем'єр), бо там більше простору і люди не сидять одне в одного на головах. Ось наш репортаж із показу фільму «Будинок "Слово". Нескінчений роман». Проте там гірший екран і зала, тому дивитися кіно в Українському домі — не велике задоволення. Скрізь потрібно йти на компроміси — жах.
Стрічка «Ти мене любиш?» розповідає про період розпаду СРСР і відповідні наслідки. Але це тло, бо головна героїня — тинейджерка Кіра (Карина Химчук), яка переживає свої тинейджерські поневіряння, розлучення батьків та хоче швидше стати дорослою. Думаю, безліч міленіалів побачать на екрані дуже знайомі штуки: від торта з чорносливом до базарів на коліях.
Зазвичай режисерів та режисерок треба шукати ближче до брендволу, де впродовж цілої години всі невпинно фоткаються. Ну, правильно. Ось і Тоня Ноябрьова разом з мамою.
А потім — з Аланом Бадоєвим.
І так до нескінченності. Мені якось вдалося зловити Ноябрьову в натовпі й негайно спитати про еротичну сцену. Ми недавно писали про те, навіщо у світовому кінопроцесі з'явилися координатори інтимних сцен. У нас поки такого ще немає.
«Я сама собі була консультантом, — відповіла мені Тоня. — У мене дуже цнотлива сцена сексу, ніхто не підкопається, всі одягнуті. Навіть нюдсу нема — усе дуже кошерно».
Ніхто, за її словами, поки не скаржився і в харасменті не звинувачував. Також Ноябрьова погоджується, що їй буде нормально, якщо хтось скаже, що «Ти мене любиш?» — фільм про 90-ті. Хоча й повторює, що він усе ж про Кіру. Просто справа в тому, що останнім часом виходить досить багато стрічок про цей період, і режисери та режисерки переважно не дуже хочуть, щоб їхня робота позиціонувалася саме як «стрічка про 90-ті». Та й багато глядачів, чесно кажучи, вважають ці роки настільки огидними, що нема сил навіть згадувати.
У Ноябрьової трохи інший погляд: «Я люблю свої 90-ті. Я якраз не з тих людей, хто каже: "Ой, давайте все перекреслимо"».
Йду далі дивитися на гостей. Ось і Пилип Іллєнко, який нині має статус продюсера. Зараз у кіно йде стрічка «Будинок "Слово". Нескінчений роман», над якою він працював. Ми днями писали про касові збори — майже 13 млн гривень.
А ось і піарник стрічки — Роман Мединський. Боксофісом він наче задоволений. А ще більше — резонансом і кількістю матеріалів про фільм. Ну тут шо є, то є.
А ось і шоуранер серіалу «Перевізниця» Євген Тунік та продюсер Олексій Гончаренко.
Я виловила Женю, щоб розпитати більше про майстерню шоуранерів від Starlight Media. І зрозуміла, що колеги вирішили лишити мене без роботи, бо збираються (шок-контент!) зняти аж чотири класні серіали. Якщо так піде й далі, то в «Антоніни» не лишиться шансів на огляди трешевих історій, які зазвичай у нас показують по телеку. Про те, що мені наговорив Тунік, читайте в наших наступних публікаціях.
А ось і тато винуватиці дійства — Ілля Ноябрьов. Питаю: «Ви зараз кіно будете дивитися, чи Тоня вже вам показувала?»
«Я дивився вісім разів. У будь-якому стані. Вона, коли почала тільки працювати, ще на стадії сценарію, ми вже спілкувалися. У неї така є риса, вона каже: "Зроби, напиши мені, допоможи". Я щось зроблю, а вона бере і це все викидає завжди. Але у мене ніколи не було образи на неї, бо я розумію, що це творчий процес. Режисер вигадує таку формулу, і всі, хто там працюють, виконують цю формулу», — відповідає Ноябрьов.
Пан Ілля каже, що його донька — перфекціоністка й роками сидітиме та обдумуватиме ідею.
Взагалі Тоня завжди з великою ніжністю відгукувалася про свого батька. І він теж, як бачимо, хвалить доньку. В тусовці, між тим, час від часу нарікають, що, мовляв, своїми успіхами режисерка має завдячувати саме знаменитому татові. Це прямо ціла історія, яка сильно тхне стереотипами і сексизмом. Ноябрьова про це часом іронізує. Ми в «Антоніні» підтримуємо нашу тезку, бо вважаємо її талановитою авторкою.
Пан Ілля каже мені, що навіть у школу не ходив качати права:
— Вона закінчила 11 клас, прийшла і каже: «Я не буду вступати». Я їй сказав: «Доню, дивися, у тебе канікули до 31 серпня. 1 вересня, якщо ти не вступаєш, ти йдеш на завод.
— На який?
— На будь-який. Який хочеш. А просто лежати на дивані ти не будеш. Вона вступила в інститут. Без мене! Я нікому не дзвонив, нікого не питав. Це, знаєте, як читати стрічку в інтернеті. Читаєш, а там стільки гівна, вибачаюсь.
Нагадаю, що попередня стрічка Ноябрьової (це був її повнометражний дебют) називалася «Герой мого часу». За нагоди подивіться на онлайн-платформах.
А ось і дует «Алібі»! Оце справжня ностальгія.
Ну що, всі гості розійшлися по залах (а їх зазвичай дуже важко туди заманити, відриваючи від світських розмов). А ми чекаємо на їхні відгуки.
Фото: Максим Поліщук
