Режисер серіалів хоче знімати артхаус, а режисер артхаусу знімається з конкурсу. Секція авторського кіно на пітчингах Держкіно
Хоч уже, може, й не треба. Держкіно таки зобов'язали переобрати Раду. Ось тут почитайте. Можливо, бідна Антоніна днями писала про ці пітчинги абсолютно даремно, бо їх скасують і оголосять нові. А, може, не скасують і не оголосять — наші з вами обставини занадто бентежні, аби робити нікому не потрібні прогнози.
Отже, третій день пітчингу Держкіно відзначився ось таким дисклеймером на ютубі. Ясна річ, його почали радісно розносити соцмережами. О, так, ютубе, о, так.
Цей день нас порадував конкурсантами, які прагнуть знімати ігрове авторське, глядацьке та копродукційне кіно. Але ми розповімо лише про авторське. Про попередні дні читайте тут, тут і тут.
Початися цей день мав би проєктом «Житє», ТОВ «Іллєнко Фільм Продакшенс». (Просять 20 млн, бюджет — 22 млн.). Проте в трансляції виступу не було – вона взагалі була обрізаною і починалася на півслові представлення команди, яка була другою у списку. Команда «Іллєнко Фільм Продакшенс» свою презентацію робила, але у трансляцію чомусь не потрапила. Ось хоча б почитайте описання у заявці:
«У Велику війну у всіх її проявах смерті і жаги до життя, печалі втрат і щастя того, хто попри все вижив, а також відносин між друзями, ворогами, дітьми і батьками, людьми і тваринами і цілими світами не осягнути однією історією, тому це буде розповідь в кількох новелах, об’єднаних війною, яка стала для нас життям».
«Співають коники у житі», ТОВ «Стейдж Сервіс», режисер – Євген Хворостянк, просять 19 999 800 грн., бюждет – стільки ж.
Трансляція починається вже на виступі. Режисер розповідає про радянське дитинство і як читав у бібліотеці не Дюма, а Леніна. Але в 1988 році йому потрапила газета «Труд» із розвінчанням культу особистості. І він був у ступорі. Бо якби не зрозумів правди, то міг би стати «якимось НКВД-шніком».
Істрія фільму йде від хлопчика (він камертон), а головний герой — майор Миколай, який бачить Голодомор, з’їжджає з глузду від невідповідності обставин своїм уявленням про радянську владу і перетворюється на жахливе чудовисько.
Оригінальність: починається оповідь з трилеру: «ми показуєм якийсь страшний ліс, там людожери, якесь пусте село, якийсь трилер, щось відбувається». А потім виявляється, що це звичайне українське село. «Потім переходимо у психологічні гойдалки, коли кожен доказує свою думку». Майор програє, бо люди внутрішньо сильніші за нього.
Оператор — Костянтин Пономарьов. Візуальне рішення автори обіцяють зробити зрозумілим для різних категорій. Буде не лише різна колірна гама, але й окреме освітлення для персонажів. Антагоніст — штучне світло, інші — натуральне.
Референси:
«Біль не проходить чекає на мене», ТОВ «Сан Філмс», режисер Анатолій Максим’юк. Просять 19 990 000 грн, загальний бюджет — стільки ж.
«Історія складається з трьох новел про українських воїнів, що боролись заради збереження незалежності України», — сказано в заявці.
Продюсер Сергій Сторожев розповідає, що «сучасне українське кіно має говорити з глядачем на складні питання дуже простою мовою». Це точно секція артхаусу? Пообіцяв добре пробудований сценарій.
Режисер осмислюватиме, що таке «сьогоднішнє, вчорашнє і завтрашнє протистояння в російсько-українській війні». Перша новела — про героя, брата якого вбили КДБ-шники, і він шукає справедливості. Референс візуалізації — «Перехрестя Міллера».
Бенюк і Хостікоєв підтвердили готовність зніматися.
Друга новела — про сьогодення. Військовий повертається до мирного життя, але стикається з агресією, бо суспільство поляризоване. Тут хочуть знімати Антоніну Хижняк, Аду Роговцеву та Акмала Гурєзова. Третя новела — після перемоги ми будемо з різним досвідом і наново вчитимемось спілкуватися та знаходити сили на вибачення. Дримкаст — В’ячеслав Довженко та Олександр Яцетнюк.
«Клятва Гіппократа», ТОВ «Анімаційна студія «УМ-Груп», режисер Денис Соболєв. Просять 19 904 000 грн, бюджет — стільки ж.
Продюсер Артем Денисов нагадує про інші свої проєкти, наприклад «Інший Франко» та «Смак свободи». Це все, між іншим, стрічки для широкої аудиторії, а не авторські. Зніматимуть за текстом Володимира Лиса.
Режисер починає одразу з ідейно-тематичної складової. Головний меседж — ідея єднання та порозуміння, життя не чорно-біле. Зламати бар’єр, який є в суспільстві, пропонується за допомогою любові. За сюжетом комсомолка Люба бере опіку над осиротілою дитиною повстанців.
Опис із заявки: «Вона щиро вірить і не сумнівається в Радянській владі. Вона готова померти, якщо треба, за Радянську владу. І її світогляд сформовано як під копірку, як і світогляд мільйонів інших молодих людей, що жили в СРСР того часу. Їм не треба побачити своїми очима, щоб розібратися. За них все вже вирішили. Їм треба тільки вірити. Волею випадку, Любу відправляють в страшну для неї Волинську область, де їй належить жити і працювати. Але всупереч її очікуванням, вона бачить не ворогів, а звичайних доброзичливих людей».
Кіномова змінюватиметься. Спочатку відображатиме радянський світогляд героїні, але потім нам будуть пропонувати форму французької нової хвилі та годарівську камеру, яка дихає. Взагалі про зйомки і розкадровки Денис розповів максимально докладно. Ось вам муд-відео:
«Лютий березень», ТОВ «Урбан Клаб», режисер Сергій Сотниченко. Просять 19 990 000 грн, бюджет — такий самий.
Опис із заявки: «Історія про виживання п’ятьох сусідів різного віку, статі та достатку, які мешкали в одному кварталі міста Ірпеня і знаходились в сірій зоні, під час бойових дій у війні з росією».
Продюсерка розповідає про культурну значущість: збереження історичної свідомості, культурна пам’ять та ідентичність, міжнародна культурна дипломатія і соціальний вплив та обговорення. За її словами, формується сильна команда, яка забезпечить високу якість фільму.
Показували тизер-презентацію з документальної зйомки.
Автори кажуть, що це не буде альманах, а історії переплітатимуться. Сергій сам був в Ірпені, тому використовуватиме свій досвід. І, увага! «Це історія не про війну, а про людей. Тому ми не намагаємось відтворити страшні події, які коїлися навколо, а відчуття людей і як вони врятувалися», — обіцяють члени знімальної групи.
«Помста», ТОВ «Кінокомпанія 2016», режисери В’ячеслав Довженко та Олег Масленніков. Просять 19 944 656, бюджет — 20 360 000.
У цьому місці, даруйте, я сильно офігіла. Не знала, що в актора В’ячеслава Довженка є амбіції знімати артхаус. Але нехай. Проте Олег Масленніков! Просто скажу, що маю трішки упереджене ставлення через подвійну психотравму. Вся справа в тім, що коли я була молода і мені треба були гроші, то займалася озвучкою серіалів. Тоді якраз ухвалили квоти на телебаченні про кількість української мови і потрібно було перекладати дуже багато контенту.
Так ось, я з колегою зокрема озвучувала два серіали вельмишановного пана Олега — «Янгол з Орлі» та «Диявол з Орлі». Аби ви краще зрозуміли моє горе: це було виробництво студії Оксани Байрак. Оскільки мій подальший творчий шлях був пов’язаний уже з оглядами українських серіалів, то я продовжувала знайомитися з роботами Олега Масленнікова. Ну там, власниця готелю стає покоївкою або героїня доводить пасинку, що виходила заміж за його батька не через гроші. І ось на тобі — ця людина хоче зі світу телемувіків застрибнути в авторське кіно.
Проте відкиньмо мої дурні упередження і послухаймо авторів. Довженко не прийшов — у нього помер хтось близький і він терміново поїхав у Дніпро. На сцені ми бачимо Масленнікова та продюсера Євгена Дяченка. Останній розповів, що головним на майданчику буде саме В’ячеслав, за ним же й головна роль.
Опис із заявки: «Початок російсько-української війни, АТО. Командир військового загону Андрій їде з фронтової зони у Київ відвідати побратима-військову, яка щойно народила дитину. Подорож цивільним життям занурює Андрія у спогади про початок російсько-української війни і історії абсолютно різних людей, які зустрілись в окопах. Всі вони об’єднуються навколо жінки, яка за любов’ю прийшла на фронт. Із чим доведеться зустрітись тендітній жінці і чим закінчиться боротьба за життя?».
Дяченко розповідає, що все засноване на реальних подіях. Сценарій виграв пітчинг Netflix. У головного героя буде супротивник — росіянин. Це була найкоротша презентація. На відміну від колег, конкурсанти лише розповіли сюжет. Точніше, розповідав Дяченко, а Масленніков мовчки стояв на сцені. Жодного режисерського бачення нам не представили, як і планів на покази та фестивальну історію.
«Велике і маленьке», «Їжак Фільм», режисер Дмитро Мойсеєв. Просять 16 774 120 грн, загальний бюджет — стільки ж.
Мойсеєв також автор сценарію та продюсер. Опис у заявці такий: «Один день з життя мешканців столиці, що намагаються жити на повну силу в проміжках між обстрілами».
Дмитро розповідає, що це буде збірка історій, «дуже хитро поєднаних між собою, досить незвично. Це не просто набір короткометражок, які об’єднані ідеєю». Кіно буде «про маленькі моменти радості у просторі трагедії». Важливим Дмитро вважає те, що велика кількість персонажів — люди, які повернулися з війни з різним досвідом та планами. Одна з головних тем — діти. Показують замальовку до однієї зі сцен.
Дмитро продовжує пояснювати суть фільму, про те, що під час усіх наших подій радість від маленьких речей стає великою і що команда дійсно зможе зробити хорошу роботу, бо остання їхня стрічка «Сірі бджоли» була на фестивалі класу «А» (International Film Festival Rotterdam).
Але.
Дмитро раптом каже: «Але, на жаль, через незрозумілі для нас маніпуляції з Радою з держпідтримки ми знімаємо наш фільм з подальшої участі в конкурсі. Ми сподіваємось, що буде новий конкурс, ми обов’язково будемо брати у ньому участь, бо нам є що сказати. І це не маленьке — нам є що сказати велике. Дякую вам, ми вписались в десять хвилин».
Шкода, камера нам добре не показує облич експертів, але помітно, що вони переглядаються і посміхаються. Можливо, нервово.
