Свято дружби, милоти і «вух» Ткаченка. Розповідаємо про перше засідання новообраної Ради Держкіно
І в цих питаннях трапився просто якийсь суцільний сюрпрайз-сюрпрайз. Читайте з іронічною інтонацією.
Взагалі, дійство тривало майже 4 години, але Антоніну, яка пройшла (і не раз) багатогодинні пітчинги, цим не злякаєш. Нагадати собі про них можна тут, тут, тут і тут.
Загалом панство працювало дуже оперативно, без зайвих ля-ля, і встигло розглянути всі питання.
А, даруйте, забула нагадати, що там із цією Радою за срач. Попередній склад засидівся у своїх кріслах на цілий рік після завершення каденції. І вигнати їх звідти вдалося лише через суд. Вже після проведення 19-го пітчингу, який бойкотувала велика частина кіноспільноти, в Держкіно оголосили про старт реаліті-шоу «Конкурс на новий склад Ради». Ми, звісно, дивилися його в перших рядах та про все вам розповідали.
І ось, нещодавно Кабмін затвердив результати цього конкурсу, й Рада поспішила на свою першу зустріч.
Почалася вона з обрання голови. Керівниця мережі кінотеатрів «Оскар» Ірина Заря одразу виступила з пропозицією, що потрібно неодмінно обирати голову правління Одеської кіностудії Андрія Осіпова. До Ради він пройшов, нагадаю, за квотою Держкіно, як і журналіст Акім Галімов.
Пані Ірина зазначила, що пан Андрій — «це професійна, досвідчена людина і буде на своєму місці дуже корисним». Ще б пак! Ходили чутки, що Осіпов узагалі може стати головою Держкіно, бо недобрі, злі пліткарі вважають його доволі лояльним до нинішньої влади і готовим принести себе в жертву, якщо буде треба. Такі розмови пішли, зокрема, після дуже дивного кінофестивалю Cinema for Victory та в'ю пана Андрія нам, у якому він мужньо взяв увесь вогонь критики на себе.
Також недавно він відзначився ідеєю зняти продовження фільму «Пригоди Електроніка», який знімали на Одеській кіностудії. Тоді я запитала, як він ставиться до чуток про своє можливе головування в Держкіно. Осіпов сказав, що не хоче такої собі долі, але:
«Сподіваюся, ніхто не буде мені робити пропозицій, від яких я не зможу відмовитися. Сподіваюся, що коли й буде така розмова, то вона буде з повагою і з правом вибору. Звичайно, я розумію, що є ситуації, коли певна персона в історії виявляється крайньою і їй немає як відмовитися — треба робити. Якщо не ти, то що? Ти, звичайно, хочеш жити в комфортних умовах, але ж що, галузь має помирати? Я розумію, звідки ці чутки».
Не знаю, хто там як, а ми в редакції високо цінуємо почуття гумору Андрія Осіпова, бо це для нас головне в людях. Сподіваємося на неперевершені цитати — нам для заголовків дуже треба.
Далі треба обирати заступника голови. Алік Шпилюк пропонує Ірину Зарю. Бо: має бути гендерна рівність, у пані Ірини економічна освіта, і вона єдина, хто отримував від конкурсної комісії 5 балів.
Заперечень немає — рішення ухвалене.
Далі ми дізнаємося, що на порядку денному 51 питання. Тому поїхали. Але не переживайте, усе ми вам переказувати не будемо. Лише найголовніше і найцікавіше.
Раду Держкіно (будь-який склад) критикували за конфлікт інтересів. Тому новообране панство звернеться до НАЗК, щоб там роз'яснили, що це означає в їхньому випадку. Ну а поки, коли йшлося про проєкти, до яких хтось із членів офіційно дотичний, вони просто утримувалися від голосування.
Конфлікт інтересів у нашій кінотусовці — це взагалі питання цікаве. Спільнота невелика, хтось із кимось обов'язково дружить чи має гарні стосунки. Це стосується і експертів на пітчингах, які часто голосують за кого треба. Голосування, нагадаю, анонімне. Пояснюють це тим, що, мовляв, усім невдобно когось образити і посваритися.
Щодо конкретно цієї Ради, то її підозрюють у лобіюванні інтересів телевізійників та підопічних Андрія Єрмака. Приміром, режисер Денис Тарасов та продюсер Тарас Босак (який через критику відмовився від місця в Раді), вочевидь, дружать із головою попередньої Ради та партнером голови ОП Артемом Колюбаєвим.
Але цікавіше з новобраним головою та його заступницею.
Ірина Заря має довгий шлейф партнерства з Олександром Ткаченком. У 2003 році вони разом заснували «Нову студію», у 2005-му вона стала в ній фінансовою директоркою, з 2007-го — генпродюсеркою. Тут почитайте наше інтерв'ю з нею про успіхи компанії з серіалом «Доярка з Хацапетівки 2» і не тільки. У 2009 році Ткаченко відкриває перший кінотеатр «Оскар», і співвласницею там стає пані Ірина. Роком раніше з'являється мережа кінотеатрів «Планета кіно», в яких Заря значиться бенефіціаркою. Разом із ким? Правильно — з Ткаченком. Ось тут він вказав себе бенефіціаром мережі в декларації.
Ткаченко — ліворуч, Заря — праворуч
Ну а що ж до Андрія Осіпова, то головою правління Одеської кіностудії він став у 2017-му. Нагадаю вам, шановні, що у 2005 році кіностудію реорганізували з державного підприємства в акціонерне товариство: 50% + 1 акція стали державними, решта — відійшли до ТОВ «Нова кіностудія» (що через ТОВ «Фонд розвитку кіномистецтва» і напряму належить зареєстрованій у Лондоні компанії Cinema Love Ltd.). Бенефіціар — Ткаченко.
У 2020 році він продає свої акції банкіру Олександру Морозову. Але вже у 2021-му виходить розслідування «Слідства.Інфо», в якому колеги, досліджуючи документи Pandora Papers, стверджують, що ніякого продажу не було. Точніше був, але фіктивний. А Морозов став номінальним власником. Так що такі справи. Дві головні людини в Раді — з такими тісними стосунками з колишнім міністром культури та інформполітики. Хто там радів його звільненню? А ось не треба поспішати.
Олександр Ткаченко та Андрій Осіпов у 2018 році представляють новий концепт студії
Ми запитали у самого пана Олександра, що він собі думає. І ось що він відповів: «Мені цікавіше на цьому етапі займатись проєктами не пов’язаними з медіа. Вони мають всі шанси стати успішними бізнес проєктами. Про сфери не хочу казати, щоб не наврочити». А до кінотеатрів та Одеської кіностудії, каже, стосунку не маю. До останньої ще і не планує повертатися.
Ну і на тлі цього — геть лайтове. Режисера Аркадія Непиталюка, у якого доволі хороша репутація, підозрюють у можливій допомозі проєктам Сергія Лавренюка. Але з тим усім хай НАЗК розбирається — з нетерпінням чекаємо на результати.
Переходимо до затвердження 19-го пітчингу, бо ви, шановні наші читачі, вочевидь, уже знаєте, що його таки затвердили. Але переказуємо вам обговорення. Алік Шпилюк, як кандидат від Спілки кінематографістів, нагадав про рішення суду, яке визнало попередню Раду після певної дати нелегітимною. Також у нього були питання до деяких членів експертних комісій. Тому голосувати «за» він не став.
Режисер Володимир Мула сказав, що йому голосувати взагалі неетично, бо він у пітчингу брав участь. Тому утримається. Голова Держкіно Юлія Шевчук вступила в бесіду і сказала Аліку, що судове рішення «не містило жодних застережень проти прийнятих Радою рішень». Алік був не згідний, але сказав, що сперечатися не буде.
Акім Галімов став на позиції захисту кіно та національних інтересів. Бо, мовляв, було десятки класних проєктів і вони будуть просувати українську культуру. Що було немало цікавих виступів — ми цілком згідні. Правда, були. Але були й десятки зовсім не класних, особливо від телевізійників, які вирішили увірватися в кінопроцес після телемувіків.
З іншого боку, Акім казав, зокрема, про просування за допомогою кіно України за кордоном. І вже роками ми спостерігаємо, що вразити іноземну публіку вдається саме авторським, складним фільмам на різних кінофестивалях. Усе інше за межами нашої країни хоч і показують, але успіхів там дуже мало, бо кіно для широкого глядача в нас поки роблять винятково для внутрішньої ЦА. Ну а творці цього авторського, серйозного кіно — більшою мірою це ті, хто нині роботу Держкіно бойкотує, вважаючи її настільки слабкою, що бюджет на конкурс варто віддати на Сили оборони.
Андрій Осіпов голосуватиме «за». Але сказав, що розуміє, що попереду в Ради багато критики, претензій і що всілякі журналісти писатимуть нехороші статті. Та заради держави він готовий пожертвувати своїм моральним спокоєм. Що нам вказує не лише на професійність та досвідченість Осіпова, але й на його неабиякі таланти пророка.
Після цього обрали експертну комісію з фінансово-економічних питань, попередньо обравши серед членів Ради комісію з жеребкування. Юлія Шевчук повідомила, що в Держкіно надіслали сім заяв і всі вони підходять. Тому їх закинули в барабан та обрали п’ятьох із них, а двоє — в резерві.
Далі ж на нас чекав довжелезний порядок денний, про який ми вам розповімо точково. Переважно далі до членів Ради включалися кінематографісти з різними питаннями, які здебільшого задовільнялися. Загалом це були прохання про продовження термінів виробництва проєктів (у зв'язку із затягуванням фінансування) та про виділення грошей на всяке. «Всяке» — це різні фестивалі, події тощо, які вже відбулися, й організатори просять компенсації, або відбудуться в найближчому майбутньому.
Ой, ледь не забула. Перегляд цієї трансляції був випробуванням ще й тому, що звук просто катастрофічний. Те саме було і на пітчингах, які, до слова, не можна було подивитися наживо. Викладали лише запис, там не просто періодично вимикався звук, але й зникали цілі виступи.
Але все. Ось вам коротко найцікавіше, на нашу думку.
Режисер Семен Мозговий вирішив, напевне, наслідувати Андрія Халпахчі на виборах Ради і включився із сигаретою, ефектно створюючи навколо себе хмари диму.
Семен попросив продовжити терміни здачі його фільму «Свято Хризантем» до кінця року. Продюсери там, нагадаю, Артем Колюбаєв і Тарас Босак. Ось трейлер. Виклали три роки тому. Це Антоніна, як адептка підходу запускати трейлери якомога раніше, а не за місяць (інколи за тиждень) до прокату, гаряче схвалює.
«За» одноголосно. Голосував і Денис Тарасов, а отже, конфлікту інтересів він тут не бачить і, вочевидь, не бачитиме й далі.
Відтак увімкнувся продюсер фільму «Добре, що мама не знає» Євген Литвиненко — теж із проханням продовжити терміни до лютого наступного року. Але зацікавив він мене розповіддю про виробництво трейлеру. Бо монтували його два з половиною місяця. І все так класно вийшло, що проєкт сподобався одразу трьом світовим мейджорам («Юніверсал», «Соні» та «Ворнери»), що вони навіть можуть згодитися стати дистриб’юторами. Ой все, тоді чекаємо. Хоча ваша Антоніна, вже надурена такими обіцянками 100500 разів, повірить лише після офіційних оголошень. А ви поки подивіться тизер, який виклали рік тому.
Ну а далі — скандал! Нарешті! До цього (і після цього) засідання відбувалося максимально мило, всі одні перед одними усміхалися і були котичками. Аж тут увімкнувся режисер фільму «Земля Енея» Руслан Товкун, який не пройшов 19-й пітчинг. До речі, ми його з цим проєктом бачили ще на 15-му конкурсі. Все тому, що один з експертів поставив 0 балів, а це, каже Руслан, порушення процедури та законодавства. Ставити треба мінімум 1. Біда в тім, що якби не цей 0, стрічка набрала б достатню кількість балів для перемоги. А так — не вистачило буквально крихти. Режисера можна зрозуміти.
Товкун висловив здивування, чому, враховуючи це, Рада так легко затвердила пітчинг. Зав'язалася дискусія. Пропонуємо вам її подивитися.
Отже, режисер стверджував, що Рада може виправити ситуацію, а члени Ради запевняли, що не можуть. Згадаймо тепер недавнє минуле. Попередні склади Ради доволі часто й деколи кардинально змінювали результати пітчингів. Навколо 14-го конкурсу навіть виник грандіозний скандал з різними заявами і вимогами його скасувати: від Української кіноакадемії до Оксани Забужко. Ось цитата із заяви кіноакадемії:
«Члени Ради з державної підтримки кінематографії не озвучили чіткі критерії, за якими до переліку переможців не були включені кінопроєкти, що займали перші позиції у рейтингу після оцінювання експертними комісіями, а також не зрозуміла мотивація включити до переліку переможців кінопроєкти, що зайняли значно нижчі позиції у рейтингу, ніж ті, що були виключені».
Схожа ситуація була з 11-м пітчингом. Велику статтю про цю проблему писала режисерка Жанна Максименко-Довгич.
Тому справді такі рішення Ради викликали критику. Але, якщо повернемося до нашої теперішньої ситуації, то вона теж така собі. Держкіно спочатку допустило порушення процедури, коли експерт поставив 0, а потім заявило, що нічого не може з цим зробити. Також члени Ради домовилися, що цю саму процедуру треба пофіксити і стежити за компетентністю експертів. Але ця проблема теж дуже давня і, виходить, досі її вирішити не можуть.
Алік Шпилюк тут додав, що зокрема через цей 0 відмовився голосувати за затвердження конкурсу. Наприкінці засідання Рада знову повернулася до цього питання, щоб знайти рішення. На всі пропозиції Юлія Шевчук говорила, що це буде порушенням процедури. І хіба цього експерта (чи експертку) більше не будуть допускати до роботи.
Але хто він? Чи вона? Хотілося б дізнатися, що це за людина. Та, як пам'ятаємо, голосування анонімне. І, судячи з настроїв, робити його публічним ніхто особливо не збирається.
