Чи змінився диявол, який носить Prada? І чого чекати від продовження культового фільму
У 2006 році, коли вийшов перший фільм «Диявол носить Prada», мені було всього вісім. Тому познайомився зі світом тиранії від Міранди Прістлі значно пізніше. Проте, як і всі, я радів за головну героїню, коли тій вдавалося давати відсіч своїй токсичній шефині.
Для мене було шоком, що такі трудові відносини взагалі можуть існувати, але одразу спойлер: коли почав працювати в журналістиці, зрозумів, що всі ми трохи Енді Сакс (головна героїня стрічки, яка влаштовується працювати асистенткою головної редакторки культового глянцю).
Та повернімося до другої частини. Скажу одразу: знаю відверто мало прикладів, коли продовження було б кращим за оригінал. «Шрек-2» — виняток. (Суб'єктивна думка автора.)
(Ну а ваша Антоніна не змогла не всунути носа в цей текст під час редагування, тому від себе додам другий «Зоотрополіс».)
Що залишилось від оригіналу
«Диявол носить Prada 2» гучно увірвався в наш кінопростір — за перший вікенд в українському прокаті зібрав понад 40 мільйонів гривень, це достобіса. На моєму сеансі майже не лишилося вільних місць, а це було у неділю ввечері. Щойно Міранда Прістлі у виконанні Меріл Стріп з’явилась на екрані, овації чули, напевно, і в сусідньому залі.
Збереження оригінального касту — точно плюсик цьому фільму. Відчуття, ніби Меріл Стріп, Енн Гетевей, Емілі Блант і Стенлі Туччі помістили в кріокамери і розморозили для сиквелу. Зберегли й оригінальну творчу команду: режисер Девід Френкель, сценаристка Алін Брош Маккена та продюсерка Венді Файнерман повернулися до своїх ролей. Змінилась тільки художниця з костюмів — і тут найбільша критика від глядачів. Навіть Андре Тан висловився у своїх соцмережах: каже, не вистачило образів, які вбивають. Тому подякуємо Моллі Роджерс за збереження Андре Тана.
Продовжу плюсами. Леді Гага. Будьмо відверті — пані Гага плюс кожного фільму. Вона ж виконала в дуеті з американською реперкою Доучі (Doechii) головний трек фільму «Runway».
Що пішло не так
Мені здалося, що всі проблеми героїв якось дуже просто вирішувалися. Є проблема — в наступному кадрі над головною героїнею з’являється «лампочка», і ось вона вже біжить її вирішувати. Сама Міранда Прістлі теж втратила вайб головної тиранки фільму: якщо в першій частині цією персонажкою я захоплювався як образом сильної жінки, то тут хотілося пригорнути до грудей і сказати: «Все добре, Мірандо. Це скоро закінчиться».
Проте не очікуйте несподіваних сюжетних ліній. Якщо ви подумаєте, що зараз героїня зробить ось це, то на 99% будьте впевнені — зробить. І закінчиться все гепіендом.
Журналістську роботу показано посередньо. Так, ми пишемо зранку, вдень і вночі. Антоніна, думаю, і вві сні пише. Але ну ні — за реалістику роботи редактора-журналіста точно мінус. Якщо хочете фільм «Антоніна носить леопард» — дайте 120 мільйонів доларів, ми знімемо. До речі, саме такий бюджет фільму. А за перші три дні у прокаті назбирали у півтора разу більше від кошторису стрічки.
Я був розчарований вирізаним камео Анни Вінтур — саме з неї списана персонажка Міранди Прістлі. Там багато чуток існує, чому саме, але повіримо у версію режисера про невдалий дубль.
Що все одно тішить
Мені дуже зайшла відсилка на Джеффа Безоса —подивіться фільм і зрозумієте, ми тут без спойлерів. Окремої уваги заслуговує Емілі Чартон у виконанні Емілі Блант — вона розкривається тут по-новому: все таке ж стерво, але таке приємне стерво. Аплодую стоячи Стенлі Туччі, який відтворив Найджела, — за нього був радий наприкінці фільму. І нове стерво сезону — асистентка Міранди Амарі у виконанні Симон Ешлі. Най пробачить мене Емілі Блант.
Сам фільм просочений новотворами. Міранда Прістлі все ще перебуває у своїй теплій ванні, коли її авторитет вирішував усе. А вона тепер має принижуватися перед люксовими брендами, щоб ті не забрали в неї рекламні контракти. За актуальність — ще плюсик.
Фільм не перевершує оригінал, але дарує приємне побачення зі старими знайомими — і вже за це йому можна пробачити передбачуваний сюжет.
