Лексус, Оля та Ставрідки
Бідолашний! Він задумався, що йому вибрати. Таку краватку чи таку? А машину? А, зрештою, дівчину? Ольга, бачте, йому подобається більше за Ірину, тому, напевно, він вибере її, хоча ще можна подумати. Єдина ситуація в його житті, де все остаточно вирішено, а крапки розставлені – це смакові вподобання його гурманської печінки. Бо вона вже точно знає, що вибере горілку «Прайм». Ви можете запропонувати до розгляду ще кількох дівчат, але іншу горілку ніколи не пропонуйте. Як люди знають, у кого вірять та де у них зарплатня, так він знає, що він питиме. А місце Ольги та Ірини залишилося десь між краваткою та курячим стегном на вечерю.
Або таке. Двоє красивих, доглянутих та надзвичайно сексуальних чоловіків дають оцінку нареченій, на весілля якої їх, очевидно, запросили в якості друзів. Перш ніж поставити енергійній особі у весільній сукні, в якої сьогодні найщасливіший день у житті, хоча б 4 із плюсом, ці джорджи клуні вирішують, що спочатку варто ще трохи хильнути. Бо поки що вона для них лише «приваблива».
Звісно, нічого дивного для нашої реальності в описаних сценах немає. Ба навіть навпаки – посміятися можна. Це на Заході пересичена буржуазія піднімає в таких випадках ґвалт. Мовляв, це сексизм чистої води, заберіть руки від жіночої гідності! А то ми на вас, шановний пане «Прайме», до суду подамо, грошей за моральну шкоду всьому жіноцтву, починаючи з Єви, зажадаємо, а цим двом кралям, які в рекламі, взагалі будете компенсацію платити років із тридцять, аж поки їх у людних місцях із краватками плутати не перестануть.
Вони в тих цивілізованих країнах взагалі подуріли. Це вам не китайські плакати «Дівчинка – це теж добре». Ні, вони цілі семінари проводять для чоловіків-рекламістів, де на картинках показують, що не можна знімати рекламу, в якій демонструється, що за умови придбання дорогого авто, «дорогу» (тобто з блискучими губами та хутряним манто) жінку ти отримуєш безкоштовно. І не варто показувати, ніби жінки готові підстрибувати до стелі, радіючи новому суперефективному засобу для чищення унітазів, або що дешева риба «ставрідки» має щось спільне із дівчатами в бікіні. Вочевидь, їм там зовсім нема чого робити, бо додумалися організовувати консиліуми з зірками та фуршетами й обговорювати, чи це нормально, коли в роликах на одного чоловіка припадає дві або навіть три гомосапієнс із ознаками самиці.
Словом, суцільний фемінізм розвели у Європі та Америці. Мовляв, про blaxplotation усі говорять (в Україні це теж є: коли на вході в солідні ресторани чорний студент, такий собі «дядя Том» із африканської республіки, роздягає-одягає гостей та частує своєю шкіряною екзотикою), а про sexploitation – ні. Для довідки, sexploitation – це коли до жінки висуваються дуже конкретні та нескладні вимоги – швидко оголити цицьки, вчасно повернутися задом для смачного ляска та посилено дути губи.
Нам би їхні проблеми! У нас – навпаки, вважається, що дівчині в житті добряче пощастило. Молодець така! Ось так, ще трохи постарається, сердешна, а там коханий зглянеться і подарує їй власний салон краси або агентство моделей.
А європейським амазонкам Директиву про статеву рівність подавай! Щоб якась там фірма Audi не показувала нахабну рекламу із зображенням задоволеного чоловіка та написом: «У нього є авто, у нього є гроші, він візьме і жінку». Це, бачте, ображає жінок. Кого? Покажіть нам тих жінок. Ми їм покажемо рекламу «Біленької», щоб їх вбив культурний шок!
Фірма Kookax взагалі як страшного сну боїться тих гендерних розборок. Щоб із ними не зв’язуватись, вона вже кілька років показує чоловіків, які повністю перебувають у владі жінок, американці запускають на ТБ ролики проти вульгаризації образу жінки в рекламі, а марка взуття Eram рекламує жіночі черевички, натягнувши їх на ніжки стільця чи страуса, або навіть на чоловіків, помістивши при цьому слоган: «У цій рекламі не використовується жіноче тіло».
Якщо ж якійсь дурепі заманеться ніздрі роздувати з приводу сексизму в Україні, то наші благородні мужі їй швиденько нагадують, що вона – насамперед мати, подарують міксер та благословлять на вічний «Силіт Бен» зі знижками.
Тому що-що, а європейська реклама нам не указ. Самі розберемося, чим наших жінок потішити.
Бо ми ж знаємо, що коли вулицею йде жінка із ледь помітною посмішкою та радісним поглядом, це зовсім не означає, що її підвищили на роботі, вона закінчила писати книжку, закохалася або подолала якусь невдачу. Ні, швидше за все, вона за відносно невеликі гроші купила класний депілятор для ніг. Тепер її шкіра гладенька і приємна на дотик, а вона сама аж захлинається «звичайним жіночим щастям».
(фото - flickr.com)
