Як журналісти святкували День Незалежності
Полум’яна патріотка Дуся вирішила відмітити День Незалежності по-справжньому та присвятити його боротьбі з усілякими залежностями. Викинувши всі цигарки, закривши на ключик бар із напоями та сховавши телефон, я подивилася по телевізору військовий парад. Через деякий час засумувала і таки набрала номер одного знайомого (прокол номер один), зголосилася поїхати із ним та відмітити свято в ресторані (прокол номер два), а там не змогла відмовитися підняти келих на честь України (прокол номер три, а далі можна і не рахувати).
Прокинувшись зранку, я зрозуміла, що свято пройшло не так, як планувалося спочатку, але теж непогано. Коли свято вже скінчилося, мені стало цікаво, як відсвяткували інші визначні особистості нашої журналістики, та сіла на телефон. З’ясувала, що:
Наталя Мосейчук сиділа вдома, писала статтю для журналу «Фокус». На парад не ходила, тому що, по-перше, не любить великих скупчень людей і боїться їх. А по-друге, під час прямих включень із репетицій параду надивилася на танки та іншу техніку донесхочу.
Віктора Сороку мій дзвінок застав на городі, де він копав картоплю. Копання картоплі Віктор вважає найкращим відпочинком, бо тоді працюють руки, а голова – ні.
Спеціально до свята Віктор купив собі вишиванку. Зранку вдяг її і сходив на парад (хлопці – вони це люблять!), але не як журналіст, а просто подивитися. Подивився, після чого пішов на роботу, бо мав у той день ефір. Увечері поїхав до батьків на Тернопільщину, де благополучно працює на городі по цей день.
Юрій Горбунов народився один в один 24 серпня, тому для нього державне свято є особистим. І парад, і салюти він сприймає на свій рахунок. Відзначати день народження себе та України він (подивившись парад, як же без цього!) поїхав із друзями в ресторан.
Юра сказав, що парад – то чудово, це має велике виховне значення і взагалі дуже правильно. А ще сказав, що День народження 24 серпня святкували на півсили, бо основні гуляння намічено на 1 вересня. Юра уточнив, що «циган та ведмедів не буде», але розмах візьмуть на порядок вищий. Зокрема, чекають на куму Ірину Білик та інших гідних родичів.
Юрочко, Дуся приєднується до всіх поздоровлень, які ти вже, очевидно, втомився приймати. І поздоровляє із Днями народженнями – обома!
Роман Скрипін заявив, що нічого мені не скаже. Після чого все ж таки поділився, що із Києва на День Незалежності він утік. І ще додав, що у цей день читав мій сайт, зокрема «Телевыпердос. Тайна происхождения Шустера и Могилевской» і сміявся. Після чого сказав, що зустрічався на днях із Вахтангом Кіпіані та обговорював робочі питання. А потім ще раз підкреслив, що нічого мені не скаже. Так нічого і не сказавши, він зі мною попрощався.
Костянтина Грубича мій дзвінок застав у пекарні, де він якраз випікав пряники. (Костя був на зйомках чергової серії «Знака якості», а не змінив професію, ви не подумайте.) Приділивши мені секундочку уваги, він розказав, що на День Незалежності зранку подивився по телевізору парад (ну, звичайно), після чого із дружиною поїхав у санаторій під Києвом, де відпочивають їх діти. Там із сім’єю, поївши шашликів, і відсвяткував День Незалежності Костянтин Грубич. Увечері він був знову в Києві, щоб зібратися і наступного дня вже поїхати далеко – випікати пряники.
Віталій Півовар мене заінтригував найбільше. Поки ми гомоніли по телефону, він кілька разів буквально хапав себе за язика та стримувався, щоби не сказати зайвого. Дорогі мої, я відчуваю, що у Віталія в житті назріває щось велике та особисте. Він розказав, що перебуваючи у відпустці, їздив із друзями та своєю дівчиною по Криму, був у Форосі, на Казантипі та ще у багатьох місцях. Якщо я не вірю – сказав він вашій Дусі, – то як тільки повернеться до Києва, може надіслати мені її фото. Та я вірю, Віталік, вірю! Але фото, все одно, надсилай!
Власне, День Незалежності його застав у Ялті, але Віталій його не святкував, тому що на той момент мав зовсім інші приводи для святкування… І на цьому місці він замовк, сказавши, що то особисте. Скільки я не допитувалася, як не вмовляла і на які хитрощі не йшла, подробиць із Віталіка не дістала. Нічого, ще дістану, все по переду!
Ось таким чином й відсвяткували 17-тий День Незалежності наші журналісти. Хтось яскраво, хтось не дуже. Будемо чекати наступного року, адже у 2009-ому наша країна стане повнолітньою...
Всіх цьомаю, Ваша Дуся!
Фото Яни Новоселової, УКРІНФОРМ, Сергія Бечко,Олени Старостенко, 5.ua
