Корчинський: Журналістське середовище в Україні снобістське

Корчинський: Журналістське середовище в Україні снобістське

Корчинський: Журналістське середовище в Україні снобістське
Корчинський: Журналістське середовище в Україні снобістське
20 Лист 2008
0
15087

Після пам’ятного проїзду Дмитра Корчинського на танку, я так і не змогла заспокоїтись. Трохи схожий на Фреді Меркюрі, і такий самий бентежний, він з часом став частиною мого життя. Я дивлюся кожний випуск його програми «Четверта влада» і ледве стримуюсь, чекаючи його збуджуючих провокацій. У кожної жінки, яка себе поважає, має бути щонайменше один чоловік з козацькими вусами. Я маю на увазі не коханців. Я кажу про кумирів. В мене такий кумир є. Це, як ви вже зрозуміли, Дмитро Корчинський. Тож я користуюся кожною можливістю, щоб опинитися у хвилюючій близькості із моїм вусатим героєм, а інтерв’ю як раз і є таким шансом. Я намагалася бути поміркованою і розпитувала Дмитра (ще раз тихо шепочу -«Дмит-рааааа») тільки про серйозні речі, щоб і надалі залишити собі шанс спілкуватися з ним.

Читайте:

- Дмитре, дві стійки для ведучого і гостя й стільці для журналістів – не вбогеньке оформлення для вашої програми?

- По перше, це не олігархічний телеканал. Крім того, вкладення в студії себе не виправдовують, вони мало впливають на рейтинг. А ще я вважаю, якщо не можна зробити дуже дорого, треба робити дуже дешево. Щоб це не був купецький стиль, щоб не нагадувало євроремонт. Не можна досягти розкоші - то краще ходити в постолах, і робити справу.

- На нашому телебаченні головний акцент здебільшого якраз і роблять на зовнішніх ефектах. Як ви сподіваєтесь утримувати глядача?

- За рахунок бесіди.

- У «Четвертій владі» досить інтригуючий підбір журналістів-гостей, серед яких з’являлися кореспонденти видань на кшталт "Студентська правда". Чи зможуть вони підтримати бесіду?

- Мені цікавіше вести розмову самостійно. Але треба давати слово журналістам, і це страшно заважає. Більшість своїх питань я так і не встигаю поставити. А якщо запросити якогось метра, то він говоритиме довше, ніж гість у студії.

Загалом, журналістське середовище в Україні - снобістське. На жаль, кілька років тому журналісти вирішили, що справді мають якесь суспільне значення, що від них щось залежить. В українських журналістів завищена самооцінка. Назва моєї програми - "Четверта влада" - жартівлива, насправді. Ми не є навіть 44-ю владою.

- Чому ж ви не скоригуєте формат програми під ваш із гостем діалог?

- Канал не готовий йти шляхом спрощення, адептом якого є я.

- Дмитре, чи вважаєте ви, що політичних ток-шоу забагато, що глядач від них втомився?

- Вони можуть дратувати, але нас не відірвеш від телевізора під час трансляції. Люди дивляться, хоча б щоб поплюватися. Тим більше зараз, коли почалася криза, люди будуть дивитися політичні ток-шоу. Навіть співакам теж краще зараз співати про політику.

Єдиний недолік, який я бачу - дуже вузьке коло учасників, які на цих шоу представлені.

Я проти того, щоб глядачів тягнули висловити свою думку, це виглядає жалюгідно. Але більш широку громадськість все ж треба залучати. Багато хто з представників організованої злочинності любить себе побачити на телеекрані, наприклад. Або якісь напіволігархи.

Крім того, зараз будуть з'являтися ватажки суспільних заворушень. За останній час в Україні відбулося кілька тисяч різноманітних акцій протесту. У них є організатори. Зазвичай, це люди «з підвішеним язиком». Саме телебачення здатне зробити з людини відому у суспільстві постать. З одного боку, кількість «зірок» має бути усталеною. І на українському телебаченні вже викристалізувалися постійні персонажі. Але політика – це лише окрема галузь шоу-бізнесу. Тому давайте брати приклад з Голівуду - час від часу і там шукають нові обличчя.

- Може, варто розширити діапазон тем, як у програмі «Подвійний доказ" ("1+1"), де ви були співведучим?

- Саме тому «Подвійний доказ» мав рейтинг набагато нижчий, ніж сучасні ток-шоу. Політика - це жуйка, якої потребує глядач. Будь-яке ускладнення вже знижує показники телеканалу. Наприклад, «Рим» - один з найцікавіших серіалів, геніальна історична реконструкція провалився на «Плюсах». Публіка хоче спрощення. «Рим» вимагає вміння насолоджуватися грою акторів, роботою режисера і сценаристів, а це все виявляється непотрібним.

Отупіння людей - це основне, чому слугує телебачення. Йому не вдається навчати, навіть коли воно за це береться. Тим більше виникає питання - а хто ці вчителі?

Можливий вихід з цього – розвиток «нішевих» телеканалів. Але що всіх завжди буде цікавити – це політика. Всі слухають різну музику, комусь більше подобається біологія, а комусь -фізика. Політика ж буде об'єднувати, будуть рейтинги, і буде інтерес до неї.

- Нещодавно показ російської стрічки "Війна 08.08.08. Мистецтво зради» був зірваний СБУ. Як вважаєте, варто було? Ви ж його тільки розпіарили?

- СБУ вчинило нерозумно. Потрібно було просто не помічати цей фільм. Бо наскільки я знаю, він нудний, і якихось відкриттів з нього ніхто б не зробив. Все визначає, насправді, кількість подач, а не істина, не зміст. Якби не підняли галас, то на цю стрічку ніхто не звернув би уваги. А так, ці самі подачі були забезпечені.

- Тобто російські пропагандисти почувають себе сухо і комфортно в Україні?

- Цілком. Що таке пропаганда – це коли ти гнеш свою лінію і забезпечуєш необхідну кількість повторень. Це дозволило, наприклад, з дріб’язкового колабораціоніста Олександра Невського зробити видатну особу. Або з Дмитра Донського, який на догоду Золотій Орді пішов воювати з заколотником Мамаєм, зробити борця з цією самою Ордою.

- Тоді молодці з СБУ правильно вчинили? Навіть і шляхом попередження готелю «Хаят» про фіктивні акції «праворадикалів». От котигорошки!

- Розмови про «російські акції в центрі столиці» - це повна маячня. Наприклад, візьмемо Одесу, регіон, який я знаю. Під час грузинсько-російського конфлікту 5 основних телеканалів міста займали агресивну проросійську позицію. Спробували закрити хоча б найбільш одіозний з них – АТВ. При цьому мали усі законні підстави. Невеличкі хабарі - і ніхто нічого не закриває. Такі проблеми не можна вирішувати навіть у суді, тому що суддя теж живе у демократичній країні, і він теж бере гроші. Це країна великих і маленьких корупціонерів, тому в Україні взагалі нічого не можна контролювати. Ми вже упустили цілі регіони. В жодній так званій цивілізованій країні такого б не сталося, закрили б ці телеканали за 5 хвилин. Про що ми говоримо? Все, «бобік здох».

- Вимоги Нацради і не включення головних російських телеканалів у перелік адаптованих в Україні наробили багато розголосу. Чи ефективні такі методи захисту українського інформаційного простору від ворожих росіян?

- Я не вірю, що інформаційний простір України можна захистити в принципі. Хоч конкурентні умови на нашому боці. Савіка Шустера з російськими політиками і з російськими темами в студії ніхто не буде дивитися. Нам цікаво те, що відбувається у нашому селі.

Крім того, влада повинна вкладати зусилля у цей процес. У нас немає хорошого пропагандистського кіно. Все, що робиться на бюджетні гроші – це фестивальне кіно, у якому: чим нудніше, тим краще. Треба заборонити фестивальне кіно, поки не пізно.

У мене, наприклад, є шикарний сценарій про УПА. Але в Україні під нього ніхто не дасть грошей. Знімати виключно для українського ринку не вигідно. Скоріше, я знайду гроші в Росії, якщо захочу показати, яка УПА була "погана". Єдиний вихід – запровадити державне замовлення. Як у Радянському Союзі.

- Є й інша точка зору, яка неодноразово озвучувалася - треба побільше запрошувати в Україну не завжди адекватних російських політиків типу Жириновського, нічого не забороняти. Це, мовляв, має стати "щепленням" українцям проти російської пропаганди.

- Можливо, для когось це буде щепленням, але в цілому пропаганда спрацьовує. Відомо ж, що та пропаганда, яка є ефективною для 14-літніх (а російська пропаганда такою є), буде ефективною і для всіх інших.

- Варто сподіватися на державу?

- В цілому – ні. Я не вірю у спроможність української влади. Україна - це європейський Ліван. А в Лівані нікого не цікавить думка керівників країни, всіх цікавить думка «Хезболли». Тому єдине, в що ще можна вірити – це в потенціал українського суспільства.

А я вірю в Ваш потенціал, Дмитре. До зустрічі, назавжди Ваша Дуся.

Як садила айстри білі,
То ти поміг полити їх

З тих пір я в'яну від кохання,
З тих пір душа моя болить

В моєму саду айстри білі
Схилили голівки свої,
В моєму серці гаснуть сили -
Чужою стала я тобі.

Як ти проходив моїм садом -
Я задивлялась на твій стан,
Довго стояла під вербою,
Поки вечірній впав туман.

Фото: Яна Новоселова

Використані рядки української народної пісні з сайту www.proridne.com

Теги
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Щодня наша команда готує для вас якісні й актуальні матеріали, які допомагають медіа в Україні ставати кращими. Ми будемо вдячні за будь-яку вашу підтримку. Ваші пожертви – це можливість робити ще більше.
Спільнота ДМ
Інше у цій категорії
ДУСЯ
Я часто задумываюсь над тем, что же такое женская красота. Точно знаю, что это не 90-60-90, не идеально плоский живот и не длинные кудрявые волосы. Это комплекс, состоящий из никому не известных элементов. Но знаете, что самое важное? Женщине дл
11 Серп 2012 13:01
15 629
ДУСЯ
В этот зимний выходной день мы с Мусей присоединяемся к коллегам и спешим поздравить с 46-летием талантливого журналиста, успешного руководителя, генерального директора группы каналов «1+1» и просто замечательного человека Александра Ткаченко.
22 Січ 2012 10:00
4 501
ДУСЯ
Я недавно писала, как актриса, телеведущая, умница и просто красавица Лилия Ребрик вышла замуж за своего партнера по проекту «Танці з зірками» Андрея Дикого. А вот теперь появилась возможность еще и посмотреть, как это торжественное событие происх
27 Груд 2011 15:39
34 714
ДУСЯ
Пока победители «Шоу № 1» «Нереальные пацаны» решают, кого из своей команды придется отчислять в случае, если они выиграют в национальном отборе и поедут на «Евровидение», ребята решили сняться в новогоднем видео, где они пока еще все вместе. Пес
26 Груд 2011 13:15
7 307
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду