Ольга Цибульская о Кличко, пингвинах и работе в «Подъеме»
С началом каникул в «Подъеме» Нового канала я решила поближе познакомиться с его новыми ведущими - Ольгой Цибульской, Андреем Шабановым и Романом Скрыпиным. На сей раз мой выбор пал на прекрасную представительницу этого трио, теле- и радиоведущую Олю. Первая встреча с Цибульской состоялась много лет назад, на Мусином школьном выпускном. Тогда Оля, новоиспеченная победительница первой «Фабрики зірок», в коротеньком платье скакала по сцене красного корпуса КНУ и распевала во все горло украинские народные песни. Сложно было представить, что однажды она окажется в компании шикарных Скрыпина с Шабановым и станет будить всю страну своими задорными шутками. Тем не менее, это случилось.
Я приехала к
Цибульской на «Русское радио» в то
время как у нее был эфир. Прерывая на короткие паузы наш увлекательный
разговор, Оля вещала радиослушателям о параде блондинок и погоде на завтра.
Получалось у нее отменно! Интервью мне тоже понравилось, получилась такая себе
девичья беседа. Учитывая Олины предпочтения, я как профессиональный журналист
перешла на родной украинский:
- Звідки ти? Де пройшло дитинство Олі Цибульської?
- Я західноукраїнська дівчинка, з маленького міста Радивилів. Десять років тому, аж сказати страшно, приїхала до Києва вступати в естрадно-циркову академію, де до недавніх пір викладала вокал. На жаль, від викладацької практики довелось відмовитись, бо з'явився «Підйом» на Новому каналі, і я розставила пріоритети. Розпрощалася зі своїми дітьми, забрала трудову книжку, а потім ще дві години ридала у коридорі. У тих стінах я провела вісім років. У Києві мені дуже комфортно, хоча я багато їздила по світу і жила у Будапешті. Там працювала на телебаченні. Був досвід і можливість залишитись за кордоном, але я, напевно, патріотка - завжди повертаюсь додому.
- Чому ти вирішила піти на першу «Фабрику зірок»? Хотіла прославитись?
- Я не збиралася іти на нашу «Фабрику зірок». Тому що одного разу до нас уже приїжджала російська «Фабрика», кастинг проходив у Домі художника: потрібно було стати біля хрестика на підлозі та попадати у ноти пісні Валерії. Так я пройшла перший тур, у другому щось співала, а у третьому мене запитали, чи є людина, яка готова за мене на проекті заплатити. Я дуже розчарувалась і на українську «Фабрику зірок» іти вже не горіла бажанням. Але одна моя подруга пішла на кастинг і мене змусила. Я приперлась туди без бажання будь-що робити, ненафарбована, із закрученою на голові дулею, в бріджах по коліно, хоча там зазвичай потрібно ніжки і бюст продемонструвати. Отак пройшла перший тур, а там відчула: «прьот дєвочкє», треба йти далі! Мені дуже сподобалося шоу, я побачила, як якісно його робить Новий канал. Тоді я переконалася, що у світі є речі, які робляться не за гроші.
- На «Фабриці» складно було?
- Жити, в принципі, складно. Часто трапляються ситуації та люди, які нас чомусь учать, загартовують. Я адекватна, рано подорослішала. Друзі у мене завжди були старшими на кілька років, тому в одинадцятому класі я знала все! Розуміла, що життя не така класна штука, як його описують. На «Фабриці зірок» я обійшлася без скандалів, люди часто казали, що я нецікава. Я ні з ким не билася, не виливала на голову нікому нічого - просто співала. А де ж кураж? Чому Цибульська нікого не йде розбороняти, якщо сварка? Мене набагато більше цікавили співи, та публіка, що приходила на ефіри, артисти, що приїжджали виступати. Як показав досвід, мій шлях був правильним.
- Обійшлася без скандалів... Але ж була історія кохання з Сашею Бодянським?
- Так, це була історія кохання. З моєї сторони була шалена симпатія, я першою сказала Саші про це. З його сторони це потім переросло у щось більше, тому що він, поїхавши до Москви на концерт Кіркорова, сказав своїй дівчині, що любить мене, і між ними усе скінчено. Одного разу, коли ми виступали разом, під час номеру він узяв мене за руку і запитав: «Цибульська, ти мене любиш?». А мені щось стукнуло по голові, я не зрозуміла до кінця, чи потрібно воно мені. Тому, як кажуть, сєкаса у нас ніякого не було. Були високі почуття, що змушували працювати, писати нові пісні, музику. Коли проект закінчився, у нас виникло багато розбіжностей: хотіли співати різну музику, виступати в різних костюмах. Він собі дозволяв дзвонити іншим дівчатам, купатися в любові фанаток, а мені це не подобалось. Коли ми їздили в тур по Україні з «Фабрикою зірок», то вже сиділи в різних гримерках, а на сцені робили вигляд, що у нас усе добре. А кохання... кохання було справжнім.
- Потім ти почала працювати на Новому каналі у «Кліпсах»...
- «Кліпси» створювались під мене і Сашу Бодянського, типу переможці «Фабрики» вестимуть музичне шоу. Але життя у нас із Сашею не склалося, жити разом не змогли, він поїхав до Москви, а там вирішив, що більше не повернеться. Мені потрібно було раптово виправляти ситуацію, почала співати сольно, записала кілька пісень і сказала, що «Кліпси» без Бодянського існувати не можуть - програму закрили. А потім відбулася «Фабрика-2», усі помітили талановитого Марка Савіна і вирішили нас об'єднати у кадрі. Тим паче, ми з ним разом навчалися, були давно знайомі.
- Що змусило тебе знову йти на «Фабрику. Суперфінал», адже слава вже прийшла?
- Чесно тобі сказати, я не хотіла взагалі. У мене на сцені немає бажання вийти і всіх «порвати». Я хочу людям щось показати, розказати. А на цій «Фабриці» потрібно було боротись. Я вже переможниця, нікому і нічого доказувати не хотіла. Єдине, що мене переконало, і чим мене вмовили продюсери Нового каналу - можливість виступати в прямому ефірі. Таких переживань, емоцій не вистачало. Я розуміла, що конкуренція велика, але я від проекту отримала задоволення. Олена Коляденко, від якої я шаленію, поставила чудові номери. Вона взагалі чи не єдина людина, заради якої я пішла на проект, така талановита і прекрасна! Наприклад, номер «Ноченьки» Тіни Кароль, за який ми з Лєною так боролися, вийшов одним із найкращих, люди потім ще довго мене хвалили, писали позитивні відгуки в інтернеті. Під час виступу я висіла на висоті 12 метрів без страховки на качелі, яку ніяк не могли зафіксувати. Після номеру хлопчик, який тримав згори мої мотузки, сказав: «Я дванадцять років у цирку, але в житті би так не сів. Ти хвора на всю голову». Адреналіну було багато, але та «Ноченька» мені вдалася, бо підходила по внутрішнім переживанням на той час. Через те, що програла, я не засмутилась, адже перемога заключається не у тих трьох хвилинах, коли усі тебе фотографують, а у тому, що трапиться з тобою далі. От я опинилась, наприклад, на «Русском радио», воно того варте. Це ще одна моя сім'я. Сергія Кузіна я взагалі обожнюю і вважаю одним із секс-символів України. Саме таким має бути справжній мужчина: розумним, привабливим і мегасексі. Приходжу на роботу, як на свято.
- Ну а тепер найцікавіше... Як ти пройшла кастинги у «Підйом»? Вони взагалі були?
- Ти зараз будеш сміятися. Про те, що я стала новою ведучою «Підйому», дізналася вночі, а о п'ятій ранку за мною вже заїхав автобус. Одного дня я була на Новому каналі, знімалася для своєї «Зони ночі», мене попросили трохи відволіктись та піти на кастинг «Підйому». Там трактувалися якісь хлопчики, у кадрі потрібна була дівчина. Я сіла, посміялася з ними. Нічого ясно не було, намагалася показати, що можна. Але свою мрію про «Підйом» я засунула далеко за пазуху, ні на що не сподівалась. А потім о дванадцятій ночі дзвінок. Мені наш продюсер каже: «Оля, ти ж знаєш, що завтра у тебе ефір, «Підйом» ведеш». А паралельно когось питає: «А вона що, нічого не знає?..» Отак і почався новий етап у моєму житті.
- Зважаючи на те, що ти єдина дівчина у «Підйомі», тебе тепер порівнюють із Олею Фреймут. Кажуть, навіть, що ти намагаєшся їй уподібнюватись...
- Ми в принципі з нею не можемо бути схожими. Єдине, що нас поєднує - це те, що я Оля і вона Оля. А так, вона цікавиться модою, а я купаюсь у музиці. У мене є шалене почуття гумору, самокритичність. Якщо я ржу над собою, то роблю це відверто, самоіронічно. Я не можу бути несправжньою, тому що прокидаюсь о п'ятій ранку. Якщо наші глядачі ще можуть увімкнути зранку телевізор і дивитись його одним оком та паралельно чистити зуби, то я маю бути сповнена енергії. Хоча, відверто кажучи, так само лише прокидаюся з глядачами, п'ю каву. Тому я буду дуже щасливою, якщо у нас із Олею є якась схожість, бо вона стильна штучка. Але будь-який мужчина, що дивиться «Підйом», розуміє, що це не так.
- Ти читаєш, що про тебе пишуть у пресі, інтернеті?
- Так, я дуже добре ставлюся до конструктивної критики. Якщо це якісь поради, важливі моменти - я завжди прислухаюсь. Але якщо у когось просто ПМС чи поганий настрій, то я на такі коментарі уваги не звертаю. В дитинстві у мене був улюблений мультик із такою пісенькою: «Собака бывает кусачей только от жизни собачей», тому я розумію, коли у людей трапляються дні із жахливим настроєм.
- Як ти знайшла спільну мову з командою «Підйому»? Я маю на увазі журналістів, редакторів.
- Мало того що вони вже давно працювали разом, так ще і з Сашею, Сергієм та Олею. Але попри це, вони справжні професіонали, дружна команда. Нас прийняли дуже добре, з розумінням. Я себе комфортно почуваю, зараз, коли почались канікули в «Підйомі», постійно буваю на каналі, обідаємо разом.
- А з Шабановим та Скрипіним?
- Шабанов ‑ душка, зараз поїхав до Одеси, телефоную йому часто. Збирається їхати в Америку, туди дзвонити не буду, бо дорого. А Скрипін - журналіст із великим досвідом, із ним так само приємно працювати. Зараз ми знайшли золоту середину між нами в ефірі.
- Що робите, коли в ефірі реклама?
- Сміємося, анекдоти травимо, готуємося до продовження ефіру. Часто заходимо на Facebook, дивимось, що про нас пишуть.
- Ти давно працюєш на телебаченні, які курйози траплялися?
- Не те що курйоз, але нещодавно трапився неймовірний випадок, про який усі вже писали - це зустріч із моїм коханням Володимиром Кличком. Останній бій уразив мене настільки, що можна було попрощатись зі свіжим, щойно зробленим манікюром. Я присвятила Володі пісню, записала вчора її у студії. Після зустрічі з ним я так розхвилювалася, що не могла стримати емоції - вибігла із залу. Кажуть, що він мене потім шукав, але я не могла прийти до тями. Цікавий курйоз трапився під час роботи на радіо. В День усіх закоханих я працювала, а після замовила таксі і їхала вже додому. Водій машини якось дивно дивився на мене всю дорогу у дзеркало заднього виду. Коли приїхали, і я почала шукати гроші, він мене питає: «Як дом?». Я кажу: «Нормально». Він: «Квартира большая, удобная? Так может, зайдем?». Я налякалася, кажу : «Куда зайдем?». Він: «Ну, к вам. Вы молодая, красивая. Я видел о вас передачу «Несчастная любовь». Сегодня День влюбленных, вам, наверное, хочется немного ласки»! Я сунула йому гроші, вискочила з машини і ще довго сміялася.
- А тобі Кличко як чоловік чи як спортсмен подобається?
- А як Кличко може не подобатись як мужчина?! Він високий, із харизмою, уміє поводити себе з жінками, здоровий, нічого не вживає, не палить, уміє ставити собі цілі і їх досягати. Він мене дуже приваблює. Якщо це взаємно, то «дорогой, ты знаешь, где меня найти».
- У мене є ще кілька запитань до тебе від Мусі.
- Давай.
- Хто відкрив Америку?
- Колумб, здається.
- З чого роблять крабові палички?
- Ой, кажуть, із такої гидоти, що краще їх не їсти. Але я дуже їх люблю. До речі, на першу свою стипендію в університеті я купила літр томатного соку, крабові палички і проїзний квиток. Усі палички з'їла до метро.
- Які птахи не літають?
- Пінгвіни. Вони вирішили, що ім краще лежати під парасолькою і засмагати на Мальдівах.
В ходе нашей доверительной беседы Оля, уже не припомню, к чему, сказала: «Я жінка, зараз мені хочеться тортик, а за півгодини я захочу солоних огірків». Я, конечно, промолчала, а про себя подумала: неужели Цибульская беременна? От Кличко?! Паниковать и распускать сплетни раньше времени я, естественно, не стану. Но в любом случае желаю Цибульской настоящего женского счастья.
Дуся
Фото Павла Довганя