Хто то? Це я – Михайло Малий!
!На початку тижня ваша Дуся вирішила напустити у «Кладовку» свіжого повітря і перевірити пульс у зібраних там медіаперсонажів. Переглянувши всіх своїх підопічних, я зупинила свій погляд на ледве дихаючому від самотності Михайлові Малому, ведучому «Факти. Світ» на ICTV. Малий здався мені цікавим не лише тим, що він схожий на Гошу Куценка, а й тим, що він є дуже різносторонньою людиною. Наприклад, я з’ясувала, що він займається образотворчим мистецтвом – пише олією, а ще має досвід продюсування і цікавиться фотографією. Але ж, все-таки, ані гламурність блискучої лисини, ані багатогранність душі, ані чуттєвий вигин вуст не посприяли популярності Михайла на моєму сайті. І тому я вирішила знову взятися за благодійність і зайнятися розкруткою Малого для своїх читачів. От із такими намаганнями я і зателефонувала журналістові. Виявилося, що викладач Інституту журналістики (там паралельно підзаробляє пан Малий) – дуже вразлива людина. Він уже давно не заглядає до мене в гості, бо образився на репліки читачів під своєю персоною. «У мене є до вас зустрічне питання: наскільки у вас редагуються коментарі, якщо вони мають об’єктивно образливий характер нецензурного плану?» – одразу збив мене з пантелику Михайло. На жаль, коментарі в нас не редагуються, а тільки видаляються. Така доля чекає ті вислови читачів, у яких неделікатно обговорюються національність, релігійні уподобання чи зовнішні недоліки людини, а також нецензурщина. До коментарів, що зібралися невеличкою і непомітною купкою під персоналією Малого, це не має жодного відношення. Я ж і кажу, піаритися треба, а не видаляти залишки уваги. Я поділилася з Михайлом своїми міркуваннями і, здалося, він мене зрозумів. На цій теплій хвилі взаєморозуміння ми і почали свою розмову:
– Михайло, розкажіть, що найбільше вас зараз хвилює, чим займаєтесь?
– Я би окреслив кілька напрямків. Напрямок перший, це, звичайно, програма «Факти. Світ», ведучим якої я є. Це міжнародний тележурнал. Ми робимо стверджувальну журналістику, що розставляє акценти на процесах розвитку. Зараз багато спекулюють на приватних трагедіях, це зараз модно – робити акценти на мінус. Нещодавно я їздив до королівства Швеція, де підготував серію репортажів. Зокрема це було інтерв’ю-зустріч із королівською родиною в їхньому палаці.
- Ви перед поїздкою вивчали норми етикету?
– Перед тим як їхати до Стокгольму, з нами захотів познайомитися посол Швеції. Він запросив нас до посольства на ланч. І, як то кажуть, було випробування боєм. Там були прибори, перше-друге-третє, подавали офіціанти, стояли таблички зі схемою розсаджування за столом. Випробування пройшло вдало. Сіли відповідно до табличок, все було правильно, поговорили, познайомились особисто. І під час розмови із послом виявилося, що до короля і королеви можна звертатися лише у третій особі. Тобто я не можу напряму сказати: «Ваше Величносте, скажіть, будь ласка», я маю питати в нього «Чи не могла би Ваша Величність відповісти на наступне питання». Для мене особисто це було відкриття. Ми їхали вже підкованими.
– Як вас прийняли? Ваші очікування виправдалися?
– Звичайно, були якісь переживання з дитинства: королі, королеви, пажі, – звичайно, все було у сучасному вигляді. Король абсолютно із ХХІ століття. Людина, яка вітається за руку, королева так само. Такої відкритості я не чекав. Дуже привітні інтелектуальні люди, відверті у відповідях. З ними можна було сфотографуватися.
– Давно не було чути співачки Satory Seine, яку ви продюсуєте. Вирішили відійти від справ?
– Наразі проект завершив своє існування. Протягом 1,5 року ми виступали у творчому тандемі. Я писав тексти, музику писали DJ, із якими ми співпрацювали. Зокрема, DJ Sender. Я виступав як директор проекту: відповідав фактично за всі технічні та організаційні моменти.
– Чому ви вирішили закінчити співпрацю? Проект не був визнаний слухачами?
– Проект був визнаний! Це перший проект танцювальної андеграундної музики, кліп якого потрапив на телеканал MTV. DJ Tiesto включив у свій сет, і на 102 країни пролунав наш трек, написаний тут, у Києві. Проект став відомим далеко за межами країни. Також співачка з DJ Sender брала участь у солянці «Золотої шарманки». Пізніше нас запросили виступити в «Піснях року». Вперше молодіжна танцювальна музика була на одній сцені з Кіркоровим і Орбакайте. У Satory Seine є два альбоми. І є повноформатний DVD: її живі виступи.
– Питання залишається відкритим: 1,5 року успішних, за вашими словами, виступів – і закриття проекту. Чому?
– Ми вирішили не зациклюватися на співпраці саме в танцювальній музиці. Співачка зараз пише музику для оркестрів. Це зовсім інший рівень. Наразі готується новий проект. Поки ми не будемо видавати його ім’я. Абсолютно новий – з нуля, з новим іменем. Я так само буду причетний до цього.
– Ви ж задіяні ще й у рок-гурті? Похваліться, розкажіть…
– Із «Баграчем» (електро-рок-гурт) зараз ситуація така. Гурт унікальній, тому що він складається з двох людей, які до музики мають опосередковане відношення. Це я – Михайло Малий – журналіст-міжнародник та Юрій Романчук – дипломат. Юрій тиждень тому поїхав у довготермінове відрядження у Польщу, помічником посла. Зараз ми у стані осмислення, як далі існуватиме «Баграч». Ми перебуваємо далеко один від одного, але за допомогою новітніх технологій, Інтернету можемо співпрацювати. З’являться нові пісні. У мене в голові формуються вже кілька речей. І знову ж питання, чи буде це в концепції «Баграч», чи буде зовсім інший проект, мій особистий проект.
- У вас готувалася виставка авторських фотографій. Чи була вона успішною?
- Після розмови з людьми, які займаються організацією виставок, я зрозумів, що все йде в Інтернет: телебачення, газети. Ваше видання недарма інтернет-видання, а не друковане. Я планую зробити віртуальну галерею. Я думаю, це краще, ніж виставляти роботи десь, де вони висітимуть декілька тижнів. Уже пишеться макет сайту. Це має з’явитися максимально протягом місяця.
Ось роботи Михайла. Фото з назвою «Arakhnochromo»
«Destination»
– Ви збираєтесь продавати свої роботи?
– Це не найголовніше джерело прибутку. Не буду поки що. Важко так сказати, їх ще ніхто не бачив. Ви вперше мені поставили це питання. Я навіть над цим не думав. Час покаже.
– Це питання можна віднести й до ваших картин.
– Другим розділом цього сайту буде картинна галерея. Наразі, я живу новим музичним проектом, який незабаром з’явиться. Не останнє із захоплень і переживань – це моє викладання. В мене контракт на сім років із університетом імені Тараса Шевченка, Інститутом журналістики. Я веду телевізійне виробництво, читаю «Журналістський фах» та «Міжнародну журналістику». Це мій спецкурс.
А так Малий малює. «Inner revolutioin»
«Спокуси»
– Як ви відбираєте студентів для свого курсу?
– Це абсолютний експромт. Заходить студентка, я даю їй, наприклад, надувну собачку. Вона садить її до себе на руки. Я їй кажу: «Дуже часто журналістику порівнюють зі сторожовим псом суспільства. Розкажіть, як ви бачите цю фразу». І людина розповідає. Потім я в музеї Інституту журналістики ще щось беру. Наприклад, стару друкарську машинку. Даю людині, дивлюсь, як вона реагує, наскільки великий у неї творчий потенціал, наскільки природна особистість, наскільки багато в ній приховано того, що можна буде відкрити на моїх заняттях. У нас зі студентами такий взаємообмін думками і поглядами на світ… А ввечері весь час я присвячую родині.
– Наскільки я знаю, ви наразі в цивільному шлюбі.
– Так.
– Як звати вашу дружину?
– Хай хоч щось у мене залишиться таємницею.
– Ви плануєте одружитися найближчим часом?
– Так, буду.
– І вже визначили дату?
– Поки не визначили.
Знає Дуся такі обіцянки. Сподіваюсь, що Михайло змінить мій погляд на ці речі, дотримає слова і доведе справу до кінця. Читайте про Михайла у «Кладовці», він чоловік цікавий. Ще жодного разу ваша Дуся не зустрічала сполучення таких речей, як інтелігентність, освіченість і цікавість до життя й лисина, що викликає асоціації зовсім із іншими якостями.
Гуд бай, милий! Вірніше, Малий! Це я з Вами найчистішою шведською мовою прощаюся.
Фото з особистого архіву Михайла Малого