Кухонні посиденьки українського телебачення
Що тільки любов робить із жінками?! Ваша Дуся так закохалася, що готова відкрити своє серце усьому новому та неперевіреному. Особу мого коханого нещодавно вже намагалася розсекретити вам моя шефиня Олеся Савенко. Та я дівчина забобонна, тому краще ховатиму красеня від заздрісних телевізійних очей. Так от, почала ваша Дуся у лихоманці згадувати, через яке місце лежить шлях до серця чоловіка. Зробивши кілька помилок, я все ж таки згадала. А потім жахнулася, що жодного рецепту, складнішого за приготування розчинної кави, виявляється, не знаю. От і вирішила я зануритися в кулінарний світ вітчизняного телебачення. Його герої, хоч і не такі цікаві, як юний кухонний геній Джеймі Олівер, що на «ТОНІСі», однак все ж заслуговують на увагу. Не будьте надто суворі, панове. Перед вами місцеві програми з годувальним акцентом у всій красі.
«Картата-Потата»
Даша Малахова – одна з небагатьох, кому вдалося вціліти після потужних цунамі на «Інтері». Оцінювати страви, які готує дівчина, я не беруся. Бо вірю, що не дарма вона має власний ресторан і пише книги кулінарних рецептів. Але обійти її здібності як ведучої ваша Дуся, звісно, не може. Якось вже надто дивними і неприродніми здаються мені голос і манера поведінки Даші у кадрі. Може, ведуча забуває, що вона не на сцені. Це в театрі, аби було помітно глядачам аж на балконі, актори зазвичай додають надмірності виразам власних облич та інтонаціям. А от камера – апарат спостережливий, тому усі Дашини мімічні, а особливо голосові перебільшення уперто не дають сфокусуватися на приготуванні страви. Окрім того, насторожує відверта схожість формату «Потати» з передачею «Едим дома». Добре хоча б, що в нашому варіанті у програмі немає вічно мовчазного і невдоволеного Андрія Кончаловського. А наостанок засвідчу – більшість гостей, які приходили в «Картату-Потату», зізнаються, що було дійсно смачно.
«Блюдо от шефа» та «Ресторанные новости»
Сприймати Алцибеєву всерйоз на телебаченні вже давно немодно. Але факт залишається фактом – окрім неї у вітчизняному телевізорі ніхто не займається ресторанною критикою. На Заході таких програм безліч: ведучі навідуються до якогось ресторану і ставлять за певною шкалою бали одній зі страв у меню. Ірина Алцибеєва в кулінарії, без сумніву, орієнтується, але чи то від небажання образити повара, чи то від смакової неперебірливості вона завжди хвалить страву, яку готує повар. Але ж цілком імовірно, що серед усіх страв у її програмі мала знайтися бодай одна не зовсім смачна.
От ваша Дуся неодноразово влаштовувала тур по закладах із програм Алцибеєвої, і зі всією відповідальністю можу заявити – смачно далеко не все.
«Смачна країна»
Лишенько, скільки ж трансформацій витерпіла ця програма! Однак ні постійна зміна формату, ні навіть Пономарьов її не зіпсували. Врешті, як і більшість програм на «Плюсах», «Смачна країна» опинилася в руках Анатолія Борсюка. В рейтингах вашої Дусі він уже бував. Щоправда, не кулінарним експертом, а інтелектуалом. Ризикну припустити, що керівництво «1+1» завжди, коли хоче врятувати проект від передчасної чи навіть вчасної смерті, вводить у нього супермена Борсюка. Його інтелігентне та розумне обличчя, приємна мова і людське ставлення до непревілегійованого населення не дадуть показникам програми впасти до небезпечних позицій.
«Звана вечеря»
Оригінальний формат цієї програми був осміяний неодноразово. Але народу програма подобається. Цілком, можливо, через те, що дія відбувається не за участі чергової могилевської і не на ідеальній, заклеєній торговими логотипами, кухні. І хоч роль ведучого там вкрай мінімальна, можна лише порадіти, що у нас він значно харизматичніший, ніж у російському прототипі. Єдиний момент, із яким важко змиритися і який, на жаль, об’єднує обидві програми, це тотальна неапетитність. Тому «Звана вечеря» – це перш за все реаліті-шоу з інтригами та підводними течіями, а вже потім кулінарна програма.
фото: Яны Новоселовой, ahorm.ru, favor.com.ua, stb.ua
