Чи має право Максим Бужанський не розмовляти в ефірі українською?
Коротке інтервʼю з депутатом-мажоритарником від «Слуги народу» Максимом Бужанським на каналі «Київ» за пів доби набрало вже більше 60 тисяч переглядів. Це неспівмірно більше, ніж переважна більшість відео на ютуб-каналі мовника. Ще б пак, заголовок там такий: «"Да… Слава Украине": провладний депутат Бужанський принципово не відповів "Героям слава"».
У цьому заголовку — жодного клікбейту, Бужанський справді дуже скептично зреагував на привітання ведучого Сергія Смальчука. Але скандал — в іншому. Депутат навідріз відмовився спілкуватися українською мовою, через що інтерв’ю одразу набуло емоційного накалу і закінчилося тим, що Бужанський просто відключився від розмови.
Почалася вона доволі коректно з боку ведучого:
Смальчук: Я перепрошую, Максиме, а чи можу я попросити вас перейти на українську мову, тому що…. Ну, тому що...
Бужанський: Вы можете меня попросить о чем угодно, а я буду говорить так, как я считаю нужным.
Смальчук: Але даруйте, Максиме...
Бужанський: Ні, не дарую. Не дарую. У нас в Конституції, в 10 статті зазначено декілька языков, мов. В нас державна мова — українська. А держава гарантує свободний розвиток інших мов. У нас пів країни розмовляє на російській мові.
Загалом, можна було прогнозувати, що Бужанський далі буде вдаватися до типових аргументів захисників російської мови, апелювати до її поширеності, свободи слова та, безумовно, згадає військових, які в окопах спілкуються російською і свій патріотизм довели справами. Так воно і трапилося. Але. Сергій Смальчук почав апелювати до Закону про забезпечення функціонування української мови як державної, який, мовляв, зобов’язує депутатів Верховної Ради спілкуватися державною під час виконання службових обов’язків. Максим Бужанський рішуче цю норму заперечив.
Бужанський: Вы совершенно правы, но, к сожалению, вы не читали этот закон.
Смальчук: Я якраз читав цей закон. А ви його читали?
Бужанський: Вы не читали этот закон. Иначе вы знали бы, что депутаты от Блока Петра Порошенка перед вторым чтением исключили оттуда депутатов Верховной Рады по какой-то причине. Всех упомянули, а депутатов Верховной Рады исключили
Смальчук: Серйозно?
Бужанський: Серйозно. Можете проверить.
І ведучий таки перевірив. Хоча і не побачив там підтвердження слів свого візаві. Ми теж пішли глянути закон і зʼясували, що в переліку осіб, які зобов’язані послуговуватися державною мовою під час виконання службових обов’язків, справді немає ані депутатів, ані голови ВР. Те, що цитував ведучий, стосується представників ВР у Конституційному Суді, депутатів місцевих рад і парламентарів ВР Автономної Республіки Крим. Що ж до мови під час засідань, то її реграментує інший документ — про Регламент Верховної Ради України.
Отже, якщо відштовхуватися від законів, то Максим Бужанський, як і решта депутатів Верховної Ради України, мають повне право розмовляти не українською поза межами зали засідань і кулуарів. І виходить, що, попри всю, скажімо м’яко, неоднозначність гостя, правда виявилася саме за ним. Чим не могли не скористатися російські пропагандисти. У телеграм-каналі «Скабєєва», наприклад, допис з’явився практично одразу після ефіру.
Але ми можемо сказати, що чхати хотіли на те, що там публікують пропагандисти. І це навіть правда — вони і правду перебрешуть, якщо треба буде. Проте не байдуже нам має бути на те, що закон справді не зобов’язує депутатів ВР послуговуватися державною у багатьох ситуаціях і навіть під час виконання службових обов’язків.
Тепер безпосередньо щодо інтервʼю. Ми всім серцем розуміємо колегу, який таки перейшов на емоції, хоча й тримався, як міг. З такими персонажами, як Максим Бужанський, не зробити це вкрай важко. Проте результат, на жаль, не можна назвати вдалим. Навіть попри те, що Смальчука активно підтримують у коментарях.
Результативний для інтерв’юера хардток — це коли сумнівний гість демонструє своє справжнє обличчя і наміри. Або невідповідність слів і дій. Для цього журналіст мусить уважно слухати і підловлювати людину часто на дрібницях чи омовках. Ну, наприклад, Бужанський каже таке: «Это принимал закон предыдущий созыв. Если бы я принимал этот закон, безусловно, депутаты ВР были бы упомянуты в нем точно так же, как и все остальные чиновники, без всяких исключений».
Тобто, Бужанський тим самим стверджує, що він підтримує вимогу до депутатів розмовляти українською, зокрема під час телевізійних ефірів. Настільки, що аж проголосував би за це, на відміну від попередників. Але тоді дивно, що зараз він принципово розмовляє російською. Хотілося б почути відповідь. Може, і за неї можна було б зачепитися і ловити Бужанського не на повазі до законів чи захисті свободи слова, а на невідповідності заявленої позиції (голосував би за те, щоб народні депутати теж мали користуватися українською) і власної поведінки. І поцікавитися мотивами такої «біполярочки».
Зрештою, з гостем так і не вдалося поговорити на власне заявлену тему — голосування за визначення 8 травня Днем пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій. Бужанський — єдиний, хто голосував проти. В ефірі згадувалася заява від руху «Чесно» про те, що він раніше намагався заблокувати Закон про деколонізацію географічних назв в Україні і очищення держави від наслідків російської імперської політики.
Закінчимо тим, із чого й почали. Тим, що українські медійники, передусім телевізійники, дуже нечасто практикують жанр жорстких інтерв’ю. Причин цьому є багато — розберемося з ними іншим разом. Перш за все, жанр цей надзвичайно складний, потребує вибудованої драматургії, прийомів та виняткової виваженості ведучих. Але, за відсутності практики, маємо ситуацію, коли здебільшого некомпліментарні розмови перетворюються на емоційні пересварки, вони можуть бути ефектними з погляду популярності, набирати багато переглядів і подобатися глядачам. Але майже ніколи не роблять головного — не розкривають гостя. А таких людей, як Максим Бужанський, погодьтеся, якраз і варто активно розкривати.
