Грудка кури та сісі баса. Чим можна виправдати погані жарти «Жіночого кварталу»
Бо упродовж року це були благодійні та безплатні виступи. 15 травня у столичному КВЦ «Парковий» шанувальники шоу знову могли насолодитися ним наживо. А слід за ними — жителі Білої Церкви та Дніпра.
Здавалося б, що ще можна написати про концерти «Кварталу»? Раз по раз, із року в рік ми чуємо одні й ті самі жарти. Аудиторії вони подобаються, автори пишуть ще — і так по колу. Ті, хто не є цільовою аудиторією такого гумору, випадково почувши бодай уривок із якогось номера, або закочують очі, або драматично констатують, що нам усім це випало за те, що не молилися.
Хай там як, але в останній рік ситуація трохи змінилася. Зі стрімким розвитком стендап-комедії українці, нарешті, отримали альтернативу. І вона добре підсвітила недоліки кварталівських концертів. Я зараз не лише про якість дотепів, а і про оперативність. Лаконічні виступи коміків і гнучкість їхньої програми дозволяють жартувати про ситуації, які відбуваються просто зараз. А машина «Кварталу» занадто неповоротка для настільки швидкої зміни порядку денного.
Ну, наприклад, на новому концерті «Жіночого кварталу» жартували про «випадок у родині під час віялових відключень електроенергії». Ті відключення для більшості з нас уже в далекому минулому і майже забуті. Або про росіянку, яка не хоче їхати з Алушти, бо там так класно і душевно. Вона подарувала нам цей мем ще на початку серпня і за весь цей час з’явилося море його інтерпретацій. Слухати чергову, ще й абсолютно невибагливу — нецікаво. Жінка їде в таксі й постійно торочить водієві, що не хоче виходити, бо в машині затишно. А потім взагалі вирішує піти від чоловіка до таксиста, адже він душевний, як Алушта. 
Але це мені нецікаво, а от глядачам шоу було дуже навіть смішно. Якщо люди отримали задоволення — це чудово. Поспішаю вам розповісти, від чого ще сміялася публіка.
Контрольно-пропускний пункт, чоловік намагається прорватися до дружини в Польщу, бо не мав сексу вже сім місяців. Жартів про секс буде ще багато, тому готуйтеся. Тут вони будуються на тому, що герой номера на межі — і все його збуджує. Наприклад, назва міста Вроцлав. Уже чула коментар, що сценаристам варто було б нагадати про існування польського імені Дорота. Оце б смішний дотеп був. Сценка, до речі, не нова, її можна подивитися у шоу «Вечірній квартал» ще за 5 листопада. Повторюється не лише вона, а й одна з пісень.
Автори «Жіночого кварталу» традиційно не відмовляються показати представниць своєї статі злегка прибацаними. «Жінка залишається жінкою у будь-якій ситуації», — ось так оголошують черговий виступ. У ній військовий повертається додому після восьми місяців служби, а ревнива дружина суворо зустрічає його фразою: «Де ти був?». А далі ми чуємо ось такі діалоги:
— Був на війні? Цілих вісім місяців? Хто це на телефоні?
— То ми місто звільняли.
— То це там дівчата вільні є?
— Чого на твоєму бетеері написано «Таня»? Хто вона?
— Ти!
— Чим це пахне?
— Солярою!
— Шо ти хотів скрити цим запахом?
Так і уявляю своїх знайомих дівчат, які чекають на чоловіків, у такій ситуації. Звісно, історії на цих шоу і не мусять бути реалістичними, хоча на початку нам начебто і натякнули, що такою є типова жіноча поведінка. Але саме в цьому номері є багато контроверсійного, бо не сумніваюся, що серед глядачок можуть бути такі, які гумору можуть і не сприйняти. Здавалося, навіть у залі сміялися менше, дивлячись на цю історію.
Один із найбільших недоліків практично всіх «кварталівських шоу» — заяложені до дірок теми. Ось, наприклад, теща приходить у військкомат до зятя і жаліється, що їй прийшла повістка. Той задоволено потирає руки й каже, що це рішення зовсім не його, а самого Залужного. Далі чоловік сипле дотепами, які доводять, що теща, яка, ясна річ, його дістала до печінок, готова до армії.
«А хто постійно кричить: "Крім мене у хаті нема мужика"?», «Жінок призивають за бажанням, але не написано, за чиїм», «У вашому житті нічого не зміниться — будете так само вічно незадоволені», «Боїтеся замкнених приміщень? Не боїтеся, бо в туалеті по три години сидите», «Сітки будете плести, про мене ж у дворі плетете».
Добивають публіку тим, що теща отримує позивний «Гнида». Бо «красівий позивний треба заслужити в бою, Гнида». Закінчується все тим, що героїня не витримує, каже, що в неї є зв’язки, телефонує до доньки, та — чоловіку, який миттю підхоплюється зі словами: «Так, товариш Кицюня!».
На цьому слові публіка встала зі своїх місць і пішла в укриття, бо оголосили повітряну тривогу. Частина подалася на вулицю, попри заперечення охорони.
Частина — у лаундж-зону. Але і в укритті було непогано. Організатори концерту справді про це подбали, бо на паркінгу можна було знайти бар, крісла та навіть невеличку сцену, на якій збиралися всіх розважати.
Але не встигли — тривога була недовгою і всі повернулися до зали.
А там на всіх чекало усвідомлення, що не лише дівчата бувають прибацаними. Це випливало із номера, в якому чоловік приходить до дружини та гнівно запитує, чому у всіх навколо є її голі фотки. «Оголені», — поправляє вона і пояснює, що збирає гроші на Onlyfans. Тут одразу жарт у стилі «Вроцлава»: «Слово "підписники" — від слова "пісюн"?»
З’ясовуються, що продажем світлин дружина заробила 900 тисяч гривень і відправила їх на ЗСУ. Чоловік засмучений і почувається лузером, бо не може зібрати й чотирьох тисяч на ремонт кардана, щоб відправити машину на фронт. Тому вирішує теж продавати оголені фото, але, як розумієте, це не працює. І тут, увага, смішний жарт.
— То що, якби не війна, усі ці гроші могли бути нашими?
— Ну, так.
— Й**бана русня!
Інший номер. Авторка жіночих романів на автограф-сесії. Туди приходить чоловік, кидає їй на стіл книжку і каже: «Жери!». Це чоловік однієї з читачок, яка, на його думку, почала нереалістично сприймати їхні стосунки. Наприклад, у нього є претензія до фрази «він із легкістю жбурнув її на ліжко», бо дружина важить 110 кілограмів. З тієї ж причини він не може приймати з нею ванну, бо туди «влізе хіба вона і моя нога». Порада розірвати шовкову сукню теж закінчилася плачевно, бо це дуже міцний матеріал і рвати довелося разом із сином.
Письменниця відповідає, що реалістично — це неромантично й доведеться писати про те, як він 40 хвилин шукав фільм і заснув або пішов виносити сміття і побачив ооооотакого щура. Гендерні стереотипи — це завжди хороший вибір. Просто жартуйте про істеричних жінок і нездарних у господарстві чоловіків.
В іншому номері чоловік із дружиною приходять до ресторану, аби покращити стосунки. Виявляється, що це особливий, еротичний заклад і офіціантка там одягнена так, що чоловік забуває своє роздратування і бажання піти.
Тут жарти знову базуються на його перезбудженні: він плутає слова, замовляє «грудку кури і сісі баса» і називає себе з дружиною «молодою, упругою засмаглою родиною». А до дружини виходить сомельє у самих трусах і каже: «Не звертайте уваги, я з винного погреба, там прохолодно».
Підсумовуючи. Авторам «Жіночого кварталу», як і раніше, можна лише позаздрити. Практично весь сценарій базується на дуже очевидних і дуже передбачуваних прийомах, які з якоїсь причини публіці досі не остобісіли. Можна було б сказати, що ці жарти страшенно дитячі, але, за моїми спостереженнями, єдиними, хто не реготав, були якраз діти. Так, батьки їх привели, розуміючи, що буде «Вроцлав».
Але нарікати тут важко, бо наприкінці свого шоу дівчата провели благодійний аукціон, збирали на п’ять «мавіків». І вибивали з глядачів гроші як могли. Вдалося зібрати 315 тисяч гривень. Проте лоти виставляли в доларах. Їх було чотири: рожева панама з підписом Олега Псюка (продали за 800 доларів), три пляшки авторського вина Олега Скрипки з підписами (500 доларів), конверт із автографом Валерія Залужного (2000 доларів) і журнал Time із Володимиром Зеленським на обкладинці та його ж підписом (5000 доларів).
Фото: Максим Поліщук/«Детектор медіа»
