Бронік у Альоші не фонтан. Українці обстібали російський пропагандистський ролик, який насправді є уривком з фільму
Ролик шириться в соцмережах. У ньому український танкіст розстрілює хлопчика з радянським прапором і портретами Пушкіна та Гоголя, якими «мальчіш Кібальчіш» обвішався, як рекламний промоутер. Втім, виявляється, це не ролик. Це уривок зі свіжого російського фільму.
Не те щоб нам було обов'язково знати, що там знімають московські кінороби, щоб виправдати війну в Україні, але вже так сталося, що цей уривок у нас викликав трохи резонансу. Виглядає він максимально кринжово і навіть смішно у своїй примітивності. Українські користувачі соцмереж назвали його «Мальчик в трусиках підріс».
Хлопчик з табличками позаду і попереду з портретами Гоголя і Пушкіна виходить назустріч українському танку, тримаючи в руках червоний радянський прапор. Образ просто-таки карикатурний, з алюзією на бабцю, яка колись вийшла з подібною ганчіркою до українських бійців.
Само собою, «український танкіст» розстрілює хлопчика і давить танком портрети письменників. Перед тим він каже йому: «Отойди, пацан».
У соцмережах коментатори цілий день вправлялися в дотепності. «Чому не державною?!», «Хлопчика точно звати Альоша. Він виглядає, як Альоша», «Бронік у Альоші не фонтан», «Чому не на “леопарді”? Це російський танк», «Що це за пательня на танку, куди тризуб прикрутили?», «Це український танк вже Сибір визволяє?».
Втім, рівень нісенітниці і кондовості ролика зростає в геометричній прогресії, якщо подивитись його джерело.
Тому що ролик — це уривок російського пропагандистського фільму, який вийшов у прокат в Росії у березні цього року, а в травні його показали на каналі «Россия-1». Стрічка називається «Позивний Пасажир», і знято її за романом z-письменника Алєксандра Проханова. Події розгортаються на Донбасі 2015 року. Сюжет не перекажу, бо подивилась на перемотці, бережу своє ментальне здоров'я. Але неважко здогадатися, що там героїчні російські добровольці допомагають сепаратистам боротися з «біндєровцамі», які заборонили хлопчику вчити вірші Пушкіна і читати Гоголя. Щоправда, чому замість прапорів квазіреспублік усі вештаються з радянськими знаменами — загадка.
Цікаво, що писанину Проханова «Убийство городов» російські придворні митці змогли екранізувати лише з другої спроби, адже в першому варіанті сценарію, виявляється, була «дуже слабка лінія Президента», який не наважився ввести війська в Україну в 2014 році, а тому питання, «де він був вісім років», прилітає його творцю. А це непорядок.
Для другої спроби зібрали максимально лояльний склад z-митців. У головних ролях — прославителі Путіна Антон Шагін, Сергій Горобченко, Володимир Стєклов. А також людина з прекрасним ім'ям, як для «ветерана СВО», — Сослан Фідаров. Він, до речі, за сумісництвом ще й міністр культури Північної Осетії.
Бюджет півторагодинної агітки — 352 млн рублів (майже 4 млн доларів). У прокаті ж він зібрав утричі менше. Що ще раз доводить, що пропаганду треба вміти робити, інакше найбільшою цінністю продукту будуть вирізані ролики, які смішитимуть глядачів.
