Отець Юстин випустив годинну лекцію, чому блогер пан Роман — зло і як його використовує влада
Передісторію цієї карколомної події можна почитати тут. А про стиль і блогерство самого панотця — тут.
Отже, обурений запрошенням до Школи журналістики і комунікацій УКУ відомого комічного персонажа пана Романа, отець Юстин пообіцяв стрим з докладним поясненням, чому ж це страшенний гріх з боку освітян і чому пан Роман — богохульник.
Стрим він так і не зробив, але записане відео наступного дня таки виклав на своєму ютуб-каналі. Називається воно «Чим небезпечний образ пана Романа для духовного життя і української національної свідомості?»
Скажу чесно, авторка цього тексту при перегляді цієї 50-хвилинної лекції двічі натурально, без перебільшень, заснула. Так що мінімум три перегляди серед тих 11 тисяч — мої. Доводилось наново слухати. Можливо, тому, що я є серед агностиків/атеїстів, яких так завзято сварив панотець у своєму «слові ютубному».
Тому ми тут в «Антоніні» вважаємо своїм обов'язком перед читачами зберегти вам годину життя і тезово переказати, що ж із нами всіма, хто захоплюється блогером паном Романом, не так.
По-перше, отець Юстин вкотре відхрестився від намагань пана Романа зробити його своїм прототипом. Але зазначив, що давно кликав того на публічну дискусію. Ми, до речі, залюбки подивились би таку. «Стадіон так стадіон!»
На думку отця, образ пана Романа — це вам не просто так і за ним «криються дуже поважні ідеологічні речі»:
«Я особисто не вірю, що образ пана Романа вже не взяли в свою оборудку люди, які мають владу в Україні. Скажімо, це люди з великих політичних кіл. Я хотів би вам тільки нагадати, що слова пана Романа, так званого образу пана Романа, цитував голова Верховної Ради Стефанчук під час засідання. Тобто, я думаю, що якщо такі люди цитують цього чоловіка, то це неспроста. Неспроста».
Далі панотець поділився справжньою метою створення Школи журналістики та комунікацій УКУ. Виявляється, щоб випускати журналістів, які люблять Бога, і які комунікуватимуть із церквою. Тут ми трішки розгубилися, бо думали, що журналісти мають любити правду, редакційну політику і три незалежних джерела інформації.
Але сталося страшне! «До влади в навчальному закладі прийшли атеїсти і агностики!» І почалося богохульство. Аж таке, що ось дійшли до запрошення пана Романа.
Сам же пан Роман, за словами священника, страшний грішник. Отець Юстин зацитував три перших заповіді, які «навчають, як треба любити Бога». Решта — то вже про любов до ближнього. Але блогер, який заробив популярність на образі наднабіжного і дуже по-галицьки духовного чолов'яги, порушив саме перші три. Тому він богохульник.
Але й це не найстрашніше. Тому що комік ще і, прости господи (так-так, ми теж не нехтуємо порушенням заповідей), є агентом Кремля. Здивовані? Зараз ми, тобто отець Юстин, пояснить.
Панотець зацитував покійну російську політикиню Валерію Новодворську, яка казала, що Галичина є єдиною надією України. Через те, що береже українськість і духовність. Юрій Бойко з нею повністю погоджується і викриває підривну діяльність пана Романа. Він же паплюжить не тільки духовність, насміхаючись з неї, але він зазіхає на святу Галичину!
«Пан Роман як образ такого собі галичанина, з якого сміються, він розмиває, насміхається з оцих двох понять: Галичина і духовне життя… За цим криється дуже далекоглядний проєкт», — мовить ієромонах.
При цьому, до Романа Чихарівського, який і ховається за маскою пана Романа, в отця Юстина претензій, на диво, немає. Можливо, тому, що він знає всю його набожну родину і реально звертається до неіснуючого персонажа. Цікаво, а як би виглядав цей «реп-батл» з Романом, про який так наполегливо мріє панотець? Чихарівському треба було би виготовити інстаграмну маску, щоб Юрію Бойку було комфортно дебатувати саме з паном Романом, а не з Романом Чихарівським, який має отакий вигляд:
Вважаю, що свої відео отець Юстин міг би покращити. Наприклад, ідеальним саундтреком до його лекції міг би бути кавер на пісню «конкуруючої організації» УПЦ МП «Анафєма». Років 15 тому вона була дуже популярна.
А так, в принципі, нормально. Тільки треба щось робить з монотонністю. Не можна так присипляти своїх глядачів.
