Ведущая «Громадського ТБ» Настя Станко рассказала, как журналисты врали в Крыму

Журналист и ведущая «Громадського ТБ» Настя Станко верунлась на днях из Крыма и рассказала о том, что видела в Крыму в момент референдума и после него:

«Ми повернулись із Криму сьогодні, а в'їхали в нього в неділю вранці. Першими, кого зустріли на нашій-не своїй землі були якісь чоловіки метрів два зросту в шкіряних куртках. Було це в Джанкої. Вони зайшли в потяг перевіряти сумки. Але були ввічливі, як на їхній вигляд. За ними на вокзалі по перемитру стояли зелені чоловічки. У Сімферополі перевіряли вже козаки, взагалі козаки там всі здебільшого на підпитку і погано пахнуть.

У Сімферополі люди виріли, що завдяки референедуму уникнуть війни, а українські військові після нього перейдуть на сторону Росії, а ті, котрі не перейдуть - мирно поїдуть на материкову Україну. В Сімферополі таксист говорив навіть українською. А потім видав: вони вивезуть наш чорнозем в Германию, який чорнозем, подумала я, кримський чи шо? Але було і гірше. Люди розповідали цілком серйозно, що Дмитро Ярош з Доку Умаровим вкрали у Львові у військовій частині боєголовки і мали зривати в кримських горах. Якби не зелені чоловічки, Україна б почала проти кримчан війну. Рівень ненависті і агресіїї в повітрі зашкалював (головне не говорити, що ти з Кієва, головне не про Кієв, повторювали ми собі). Російські солдати на фоні місцевих жителів хоч і з автоматами, але виглядали найбільш френдлі, один навіть хотів мені щось з одягу позичити, бо мерзла.

Бандерівця зустріли майже зразу, ішов на зустріч і сказав СКОБ!. виявився членом 15-ї сотні, був не в одному бою з беркутом. До Сімферополя потрапив з Керчі, там купував мотоцикл, тролив російських військових, а в Джанкої патролював з місцевою самообороною, і теж їх висміював, ті не розуміли, ми з нього вмирали. Якби лише вони всі знали, з ким ми. Збиралися всі в кримсько-татарському ресторані.

З журналістів брехали майже всі - хтось прикидувався просто студентами з Харкова, АльДжазіра - сербським телебаченням, говорили лише про війну, кримські татари сумували і говорили мало. Етнічна росіянка з Севастополя, розказала, що в школі, де вчаться її діти - лише 5-ро (і її теж) за Україну, їх інші діти називають фашистами. Її чоловік на половину росіянин сказав, що став патріотом після того, як побачив на своїй вулиці бтри іншої країни. Я довго думала, як їх розрадити, але нічого не придумала, вони ж думали, куди їм переїжджати.

Журналіст canal+визволений з тюрми з перебинтованою рукою все бідкався за місцевого перекладача, який залишався в Криму. Сам перекладч збирався в Київ. В ресторані були навіть курди. Курди розповідали анекдот про собаку, якій тут хоч гавкати можна. Ми весь час ходили в той ресторна не через їжу навіть, а бо можна було говорити, що думаєш.

В Меджлісі були вже десь в 7-ій, Рефат Чубаров був дуже втомлений, але постійно відповідав на дзвінки, пару годин тому вони дізнались про закатованого їхнього. Я запитала, чи вони готові до війни, він сказав, що якщо хтось вважає, що кримські татари зможуть врятувати світ - то це є щонайменше несправделиво по відношенню до кримських татар. В цей момент я подумала, наскільки архаїчною є думка про братські слов'янські православні народи у 21-му столітті, а ще, що нашими братами в цей момент є мусульмани за віросповіданням - кримські татари, при чому братами старшими. І їх страшенно захотілось спасти - усіх. П'яні гуляння на площі Леніна ще перед 8-ю, братішка, памахай флагам, я уже нє магу, рука баліт, давай памашу за тєбя, Осман Пашаєв надував коричневі кульки, потім йшов вітати своїх співгромадян з перемогою референдуму над здоровим глуздом. Співгромадяни були настільки в неадекваті, що ці вітання радо приймали.

В понеділок в Севастопольському потязі сусід дзвонив другові: ну чьо как там проголосовали в Запрудном? только 40-к процентов? а почему не 100? Не все Запрудне на*бнулось, подумали ми. Під'їжджаючи до станції провідник сказав: готовьте паспорта, граница - Джанкой».  

Вот такая история.

Ваша Муся

Фото: facebook.com