«Газета по-украински» оскорбила писательницу Марианну Кияновскую
Отличились мои коллеги из «Газеты по-украински»: журналисты умудрились замечательным образом извратить комментарий известной писательницы и переводчицы Марианны Кияновской. Кияновская прокомментировала для издания ситуацию, сложившуюся в нынешнем году вокруг Шевченковской премии, однако опубликованный текст имел крайне мало общего с оригиналом. При этом, хотя материал состоял из комментариев четырех литераторов, в качестве заголовка использовали именно вырванную из контекста фразу Марианны Кияновской о том, что вокруг премии идет "крысиная грызня".
По словам Кияновской, из-за «Газеты по-украински» она вынуждена оправдываться перед знакомыми, которых обидела написанная от ее имени публикация.
«Не маю слів. Просто прошу друзів порівняти два тексти: мій коментар для "Газети по-українськи" (текст, надісланий мною журналістові) - і текст, опублікований як мій коментар.
Я надіслала таке:
"Із Шевченківською премією - сім проблем, ніби сім гріхів. Перше - відсутність механізму громадського впливу на те, як саме формується комітет премії. Адже це державна премія, це наші з вами податки, це не чиясь приватна ініціатива. Друге - цілковита втрата ШП своєї репутації, повністю зруйноване "добре імя" (яке мало коли було по-справжньому добрим), а премія - це репутація, якраз заради репутації вона існує, репутацію творить. В ідеалі, саме репутація, а не гроші, мали б бути визначальними. Про репутацію мали б думати і говорити і претенденти, і нагороджені, і громадськість. Третє - при номінуванні на ШП і присудженні ШП діє купа не проговорених, неофіційних обмежень, як, наприклад, негласний віковий ценз. Четверте - цілковита відсутність офіційних майданчиків, де могли б оприлюднюватися матеріали щодо номінантів і номінованих книжок. Формально існує сайт ШП, але це щось мертве і глибоко несусвітнє. П'яте - її безальтернативність як справді великої грошової премії. Це автоматично створює довкола неї нездорову конкуренцію середовищ, щурячу гризню, іноді навіть доволі брудну боротьбу, причому втягнуті в неї письменники майже нічим не гребують. Ця ситуація моментально вирівнялася б, якби у нас було ще хоча б дві великі премії для письменників, бо в тій же Польщі великих і престижних премій є кілька. За таких обставин твориться певний баланс, атмосфера стає здоровшою і конструктивнішою. Шосте - сама процедура і "формула" висунення. Ця премія "заточена" на зовсім інші соціокультурні реалії, в цілому саме висунення в такий спосіб (через НСПУ тощо) страшенно застаріло. Властиво, через "сито" проходять тільки "свої" - змінити щось може тільки скандал, та навіть і він нічого посутнього не міняє (скандал із Даниленком якраз це виразно засвідчив - бо ну і що з того, що його таки включили у цей список? він же - не "свій"). І сьоме - може, найголовніше: критерії, за які присуджується ця премія. Мені неприємно, що найголовнішу нашу премію в галузі культури трактують як "звичайну матеріальну допомогу переважно літнім письменникам". Треба починати з критеріїв, і критеріями закінчувати. Бо в такому вигляді ця премія - ганебна. Кілька років поспіль - із ШП якісь історії: перевручення, недовручення, скандали, і т. п. Були б чітко сформульовані критерії - скандалів поменшало б", - опубликовала оригинал комментария Марианна Кияновская в своем фейсбуке.
А вот и текст «Газеты по-украински».
«Зі списку номінантів читала, знаю чи якось впізнаю лише трьох авторів. Найголовнішу культурну премію трактують як "звичайну матеріальну допомогу переважно літнім митцям". У такому вигляді вона — ганебна. У Польщі найпрестижнішу премію "Ніке" кілька років тому отримала 18-річна дебютантка. Торік журі премії повважало 35-річного Дмитра Лазуткіна "замолодим". Сама формула висування через національні спілки — застаріла. Через сито проходять тільки свої. Немає інших великих грошових премій. Це автоматично створює щурячу гризню, іноді навіть брудну боротьбу. Втягнуті в неї письменники майже нічим не гребують».
Согласитесь, разница налицо.
«Мені б іще було зрозуміло, якби з мого коментаря використали якусь цілісну цитату. Але ж ні. Де в коментарі я говорю конкретно про Лазуткіна? Де в коментарі я говорю про "лише трьох авторів"? І невже я аж так злосливо напосідаюся на літніх письменників? Я говорю про низку проблем, взаємоповязаних і неприємних. По змозі - взагалі без імен. За межами коментаря я написала для журналіста уточнення: "Бо яка різниця, кого я читала (а читала Даниленка, Щербака і наших львівян) - проблеми ж на системному рівні". "Даниленко, Щербак і наші львівяни" - це не три особи. Хіба що "наші львівяни" - а їх у списку номінантів декілька - на думку "Газети по-українськи" є чимсь суцільно-одним. І, звичайно, я читала Москальця, і не тільки; але імена тих, кого я читала - взагалі за межами коментаря були, це уточнююча репліка, якого дідька так усе перекручувати, переписувати і дописувати? Учора мені телефонували 8 людей, яких я люблю і шаную, і дуже прикро мені було виправдовуватися, при тому, що я на той момент публікації цієї не бачила.
У мене вже була пригода з "Газетою по-українськи". Насправді - навіть не одна.
P.S. Згадала, де йшлося про Лазуткіна і Масловську. Їхні імена згадувалися у коментарях під моїм постом кілька днів тому. Але у моєму коментарі для "Газети по-українськи" вони не фігурували», - прокомментировала публикацию Кияновская.
Коллеги, ну как не стыдно? Если очень хотелось получить острый и скандальный комментарий, то обращаться к Марианне Кияновской было, мягко говоря, странно. Среди украинских деятелей культуры достаточно личностей, которые выдали бы высказывание нужной тональности. А настолько грубо перекраивать предоставленный комментарий – это уже за гранью добра и зла.
Муся
фото: Александр Ласкин
