Олесь Санин: самым сложным в съемках «Поводыря» было ждать и не скурвиться (ФОТО)
Накануне в Киеве наконец состоялась премьера фильма «Поводырь» режиссера Олеся Санина. Семь лет съемок, традиционные перебои с финансированием, скандал вокруг номинации на "Оскар" - фильм успел нашуметь еще до выхода на экраны. История репрессий, Голодомора и уничтожения советскими властями украинских кобзарей после битвы с "Племенем" Мирослава Слабошпицкого будет претендовать на награду американской Киноакадемии. Не знаю, оценят ли "Поводыря" американцы, но для украинцев это must-see - не каждый день в прокат выходит отечественное кино такого уровня. Размішлениями о фильме я поделюсь чуть позже, а пока - впечатления от съемок из первых уст.
Олесь Санин, режиссер и автор сценария
Першу історію «Поводиря» як оповідання я написав у 2004 році, коли моя картина «Мамай» була першим претендентом на «Оскар» від України, і в Кіноакадемії дізнались, що є така держава Україна. Це був такий поступ! Я був у Лос-Анджелесі сам, такий маленький, а навколо великі хмарочоси – ну, пісеньку ви всі знаєте – і в готельному номері задзвонив телефон. У слухавці говорили українською. Цього я зовсім не чекав.
«Це Олесь Санін? Ми вас довго чекали». Це був Джек Паланс, двічі лауреат «Оскара», легенда американського кіно, справжнє ім’я якого – Володимир Палагнюк. Ми зустрілись. З’ясувалось, що він усе життя мріяв зняти українське кіно. Я дав йому з десяток сценаріїв. На всі він сказав – забудь, це для твоєї слави, для всяких фестивалів, забудь про власні амбіції, про все, що робив до цього. Ти мусиш розказати людям про Україну. І ми почали розробляти історію про американського хлопчика, який став поводирем у незрячого бандуриста.
Владелец дистрибьюторской компании B&H Film Distribution Богдан Батрух, режиссер Олесь Санин и актер Станислав Боклан
Ми довго обирали, що написати на плакатах. І врешті зробили гасло «Заплющ очі, дивись серцем». Зараз кіно і особливо телебачення стали величезною пропагандистською машиною. Вся ця пропаганда, контрпропаганда, все, що відбувається і що ми бачимо на шпальтах газет – це тисне і міняє нашу сутність. Ми живемо в страху і ненависті. Hозуміння того, ким ти насправді є і ким прокинешся завтра – відсутнє. Тому ми намагалися показати правду і закликали людей заплющити очі, відсторонитися від усього, що відбувається, і дивитися серцем.
Найважче у зйомках «Поводиря» було чекати. Мої вчителі, крім як виставити камеру, працювати з актором, і що там іще потрібно режисеру, навчили мене двох речей. Перша – в українському кіно треба чекати, доки ти зможеш знімати. Я почав у 2007 і закінчив у 2013. Це було важко. А друга річ - не скурвитися.
Продюсер Максим Асадчий, глава Госкино Филипп Ильенко, режисер Олесь Санин, кинодистрибьютор Богдан Батрух и продюсер Игорь Савиченко
Джамала, певица, исполнительница роли Ольги Левицкой
Я ужасно волновалась, когда получила сценарий. Прочла за два часа, позвонила продюсеру и говорю – срочно звони, я готова идти на пробы! Но перед пробами была встреча с режиссером.Тепер я поняла, для чего это было – Санин меня изучал. Вот он так смотрел на меня, на мои волосы, на мой профиль. Я надела платье, которое, как мне казалось, могла бы одеть моя героиня Ольга – в цветочки, слишком артистическое. И на встрече Олесь мне так сурово сказал – нет, ну, вообще-то я знаю твое творчество, смотрел очень много видео с тобой, и меня меньше всего интересует, что ты певица и Ольга – певица. Меня волнуешь ты как актриса. И это дало мне такой стимул, такую мотивацию – доказать, что я могу!
Мне было очень непросто. Главной сложностью было то, что Ольга – не я. Всегда интересно играть противоположность. Но сложно. Я всегда стараюсь быть хорошенькой – это результат воспитания, мой жизненный принцип - относись к людям так, как хочешь, чтобы относились к тебе. А вот Ольга как раз нет. Если бы ей сказали «Как вы прекрасно спели!», она бы ответила: «Спасибо, я знаю». И Ольга не получилась бы без Олеся, который регулярно меня «бил по щекам» и напоминал – выше голову, у тебя корона на голове, ты царица Тамара! Регулярно подходил и говорил – так, теряем шею! Ну ты же просто Вера Холодная! Вся команда меня подбадривала, говорила комплименты, давала нужные импульсы. Конечно, я понимаю, что они врали! Но это очень подбадривало.
Джамала была явно рада видеть самого юного из своех партнеров
Станислав Боклан, актер, исполнитель роли кобзаря Ивана Кочерги
Я щаслива людина і побачив фільм уже на київській прем’єрі. Це одна з найчудовіших знімальних груп і найкращий час у моїй роботі. Бо вперше в житті у мене не було ні з ким ніяких конфліктів – ні в тому, що грати, ні в тому, як і з ким грати. І навіть не було кому поскаржитись, бо в тому диму, холоді, дощі й багнюці поруч із нами сидів продюсер. З Сашком Кобзарем у нас взагалі дещо інтимна історія, це мій найулюбленіший партнер на знімальному майданчику, працюю з ним не перший і, сподіваюсь не останній раз. Я мав деяке відношення до навчання Олександра в університеті Карпенка-Карого, певний час викладав йому акторську майстерність. Я дивлюсь на те, як він працює, і отримую величезну насолоду, розуміючи, що в цьому є і моя заслуга.
Актер Александр Кобзарь, сыгравший главного мерзавца
Щодо Антона Гріна - в мене було відчуття, що це моя дитина, яка поряд на знімальному майданчику, але набагато краща за мене. Я міг матюкатись, виявляти незадоволення, а ця дитина жодного разу не поскаржилась ні на холод, ні на голод. Єдине, що він міг зробити – це сісти в автомобіль, притиснутись до бабусі і моментально відключитись. Я не уявляю, як він втомлювався.
Исполнитель роли кобзаря Ивана Кочерги Станислав Боклан
Нервову систему зйомки потріпали, і добряче. Найважче було дочекатись, коли з мене знімуть «очі», і я зможу поглянути на світ своїми очима. Тут величезна заслуга гримерів, і уклін їм, бо вони чули все, що я казав з приводу величезних лінз – що коли вдягали, що коли знімали. Лінзи закривали очне яблуко повністю, і це не дуже зручно, більше того, цих лінзів вистачає на 4 години, а поки виставлять світло і знімуть сцену, минає багато часу. Ну і запам’ятався страшенний холод. Антону було добре, костюмерки його так полюбили, що відігрівали руками і власним диханням. Мене, на жаль, ні.
Антон Святослав Грин, американец украинского происхождения, исполнил роль Питера Шемрока, ставшего поводырем
Найтяжче на зйомках було переносити холод. Була сцена, де я біг по снігу, і з мене черевик спав. Так що я мусив бігти босий, а в цій сцені я не мав рукавиць і дуже замерзав.
Самый юный актер "Поводыря" - Антон Святослав Грин. Кстати, Антон - внук известного украинского диссидента Михаила Сороки.
В Америці кіно не дуже змінило моє життя. Коли буде прем’єра там – так, може, змінить. Але поки я нормальний хлопець, що навчається у 6 класі. Мене ніхто особливо не розпитує, адже після зйомок минуло два роки. Звісно, я трохи розповідав однокласникам і друзям про фільм, але небагато. Але в Україні трохи інакше – тут уже було багато прем’єр, багато людей бачили моє обличчя на афішах, і напевно, скоро щось зміниться. Що змінилося точно – колись я хотів бути астрономом, а тепер хочу бути актором.
Дуся
фото: Максим Лисовой
