Наталья Розинская заявляет, что кто-то хочет ее поссорить с Зурабом Аласанией

Вчера в фойе "Оскара", куда вашу Дусю пригласили вместе с остальным цветом общества быть в числе первых зрителей новой кинокартины Санина "Поводырь", мне повстречалась Наталья Розинская.

 

Признаюсь, завидев Наталью, я первым делом подумала о Шустере и той тревожной, полной неизвестности судьбы, которую незаменимому, как думали многие, телеведущему готовит гендиректор НТКУ Зураб Аласания. А что же Розинская? Найдется ли для этой ведущей, уже 12 лет неутомимо работающей для зрителя Первого национального, место на канале после Нового года, когда запланирован старт общественного вещания на базе НТКУ? С этими вопросами я обратилась к Наталье и внезапно узнала от нее любопытные подробности о том, что творится в государственной телекомпании в эти дни, накануне великого тектонического сдвига.

 

"Знаєте, Все, що зараз відбувається з НТКУ, є для мене дивиною як для громадянина, працівника компанії і як для юриста",- объявила мне сходу ведущая.

 

 

"27 жовтня я написала заяву на ім'я керівника НТКУ. Я зараз готуюсь до стажування в Америці, тому просила своє керівництво не заперечувати проти цього. Пан Зураб запросив мене на зустріч, потиснув руку і казав такі речі, які мені нечасто говорили інші президенти цієї телекомпанії, хоча з багатьма у мене були теплі, дружні, ділові стосунки і вони високо цінували мою роботу. Мені пан Зураб Григорович сказав, що він дуже високо цінує мою роботу, мій проект "Українського роду" про дітей-сиріт. А я справді роблю цей проект від душі, тому що я сама пережила все те, про що я розповідаю у цьому проекті, адже в 11 років я залишилась без матері. Ми з ним порозумілися, я навіть так по-дружньому його обійняла, тому що він надзвичайно хороша людина. І особисто до пана Зураба Григоровича у мене немає жодних питань. У розмові із ним я переконалась, що він увібрав у себе найкращі риси своєї нації, та й як українець він володіє багатьма хорошими якостями. Він людяний, привітний. Я в захваті від нього і навіть якби у мене не було чоловіка, я би могла сказати, що я трішечки закохалась у нього. Він насправді чоловік, що має шарм, і я навіть хочу привідкрити маленький секрет. Більшість жінок у Національній телекомпанії закохані у нього таємно.  

 

Але тут раптом я з'ясовую, що всі мої документи, які вже підписав президент НТКУ, його підлеглі підписувати не хочуть. Тобто я бачу два варіанти. Або хтось намагається підставити Аласанію, спровокувавши кофлікт між мною і ним, знаючи, що у мене запальний характер, маю юридичну освіту і що я - людина, яка буде боротися до кінця. Згадайте, я вже судилася із Національною телекомпанією, і тоді моїм адвокатом, ще до Юлії Тимошенко, був Сергій Власенко. До речі, із паном Бенкендорфом ми потім помирилися. 

 

Або інший варіант. На мою думку,в межах НТКУ зараз робиться спроба обдурити робочий колектив. Я впевнена, що Зураб Григорович Аласанія нічого про це не знає. Я хочу в це вірити. Але є певні намагання з боку певних керівників принизити колектив, позбавити його елементарних соціальних пільг. Колектив (а це близько 1,5 тисячі людей) в нормальний, людський спосіб ніхто не попереджає, що на них чекає, певні люди (я поки не називаю їхніх прізвищ) проводять напівінтриганську політику щодо працівників НТКУ. Ми що, живемо в умовах первісного ладу, щоб приносити когось у жертву? Навіть якщо йдеться про повну ліквідацію компанії, не можна допускати порушення жінок, які перебувають у декреті, інвалідів. Не хочу вірити, що нове суспільне телебачення буде побудовано на підгрунті страждань і принижень тих людей, які пропрацювали на НТКУ все своє життя! .

 

Я мушу переконатися, що такі спроби дійсно відбуваються, тому я матиму ще низку зустрічей із керівниками телекомпанії. Я не хочу вірити, що керівництво НТКУ про все це знає. Просто є певні жінки, які маніпулюють і керують цією телекомпанією... Але якщо мені доведеться, я буду захищати права кожної людини, тому що я громадянин, журналіст і юрист".

 

Дуся вместе с Натальей Розинской продолжит следить за тем, что происходит в коридорах Первого национального. Бойтесь, негодяи!

 

 

Ваша Дульсинея