"Юра, мне стыдно" - ответ Яневского Стецю на Министерство информполитикии

Накануне "медиаспільноту" всколыхнуло сообщение о том, что в Украине может появиться Министерство по вопросам информационной политики. Идея (и, судя по всему, будущее главенство) этой институции, которую уже успели сравнить с оруэлловским Министерством правды, пришла в голову депутату от Блока Петра Порошенко и по совместительству генеральному проюсеру 5 канала Юрию Стецю. Многие журналисты уже раскритиковали идею Стеця, а Даниил Яневский и вовсе заявил, что ему стыдно.

Итак, что вообще понимает под Министерством информполитики Юрий Стець? Свое видение нардеп изложил в длинном и пафосном посте на фейсбуке.

"Різні держави з різними історичним та культурним досвідом в кризові часи приходили до необхідності створити орган виконавчої влади, який би контролював та управляв інформаційною безпекою країни. Особливо це властиво Вестмінстерській системі, де ефективність управлінських рішень є основою для функціонування державного апарату, а органи виконавчої влади створюються під задачі та функції, а не під галузі та сфери.

Так, у Великобританії в часи Першої світової війни було створено Міністерство інформації (1918-1919), його роботу було відновлено в 1938 році, і в 1945 році воно було перетворене на Центральний офіс інформації. До 2012 ЦОІ відповідав за державну інформаційну політику, соціальну рекламу, просування Великобританії, захист свободи слова і т.д. Але ключову роль Міністерство інформації зіграло саме в часи Другої світової війни, розробляючи інструменти захисту країни від нацистської та комуністичної пропаганди – і саме тому післявоєнна політична ситуація у Великобританії було значно спокійніша, ніж навіть в США.

Аналогічне міністерство було створене у Франції в 1938 році, і після війни воно зіграло важливу роль в стабілізації ситуації в країні, підтримці економічних реформ, боротьбі з розхитуванням країни лівацькими організаціями.

Сьогодні Міністерство інформації або Міністерство комунікацій існує в Індії (територіальний конфлікт з Пакистаном), Ізраїлі (військові конфлікти) і т.д.

Ключова роль в українських реаліях:

Інформаційна безпека в нинішньому світі є одним з ключових параметрів національної безпеки. Розробка стратегії національної інформаційної безпеки, управління відповідними ресурсами, захист національних інтересів, підтримка свободи слова – це ті функції, які в умовах військового конфлікту потребують ефективного та централізованого менеджменту.
Жоден орган в структурі владних інституцій України сьогодні не може ефективно реалізовувати ці задачі. Генпрокуратура та СБУ є винятково контролюючими органами, вони виконують функції, притаманні силовим відомствам; РНБОУ є дорадчим органом, який аналізує та узагальнює рішення з багатьох сфер та галузей. Між тим, сфера інформації та комунікацій залишається розрізненою, повною протиріч, впливу іноземних агентів, і в умовах геополітичних воєн стає слабким місцем країни, по якому найперше б'ють вороги. 

Міністерство інформаційної політики повинно стати авторитетним та ефективним інструментом для вирішення наступних задач:

- розробки та реалізації єдиної програми інформаційної безпеки, включно із забезпеченням
населення достовірною інформацією з першоджерел;

- просування України в світі, формування іміджевих інструментів для цього;

- активного протистояння інформаційній агресії Росії;

- запобігання зовнішнього впливу на внутрішній інформаційний простір України;

- залучення інвестицій для створення національного інформаційного продукту;

- надання РНБОУ, Президенту, Кабінету міністрів повної та якісної інформації для ухвалення ефективних рішень щодо безпеки країни;

- формування кадрового резерву для розвитку сфери комунікацій, імплементації відповідних міжнародних рішень та стандартів.

Якщо ви дочитали цей пост до кінця, готовий до обговорення".

Пост Стеця вызвал бурную дискуссию, и в нее уже успел включиться Даниил Яневский. Яневский разложил все по полочкам: объяснил, что он думает насчет кумовства в Блоке Порошенко, и спросил, не стыдно ли Стецю?

"Мне стыдно.

Пребывая в местах столь отдаленных, что и упоминать не хочется (кому надо, тот понимает), наткнулся на сообщения СМИ о том, что, ВНИМАНИЕ! Блок ПП принял историческое решение о создании министерства чего-то там по информационной политике. 

До сегодняшнего дня был свято уверен в том, что, в полном соответствии с конституциями 1919 и последующих годов, на территории УССР (с 1991 г. – на территории государства Украина) органы государственного управления имеет формальное право создавать как-бы парламент. Типа Всеукраинский Центральный Исполнительный Комитет (ВУЦВК) или даже Верховный Совет той же УССР. Но чтобы фракция несуществующих по факту политпартий – это, бля, такая новация госстроительства, по сравнению с которой инициативы тов. Сталина… В общем, он нервно курит «Герцоговину Флор». Не разминая!

Это раз.

Второе. Как расовый уроженец Chernowitz, я, ессно, радостно приветствую предложение о назначении руководителем такого ведомства выпускника Черновицкого же музучилища по классу баяна (тут могу ошибиться, посему заранее прошу плезира), «керівника фольклорного ансамблю, організатора культурно-дозвіллєвої діяльності”. Равно же выпускника 2009 г. Харьковского госполитунивера по специальности «менеджер інформаційних систем”. По странному стечению обстоятельств, выпускник именно в это время исполнял в это время ответственные обязанности народного депутата Украины (список НУ-НУНС). По еще более странному стечению обстоятельств тот же ВУЗ и по той же специальности (по еще более невероятному стечению тех же обстоятельств - а может и иных, нам то неведомо - в том же году) закончила супруга кандидата в министры, кума Президента ПП, моя бывшая коллега по эфиру 5 канала.

Любі друзі? Вам не стыдно? Если нет – прошвырнитесь на досуге по Рыбальскому. 

Спросите себя: за это мы голодали в 2004, не зная, кстати, выйдем ли живыми из здания, где тогда и сейчас вещал 5-тый?

Не хватит впечатлений – пройдитесь по Институтской. Спросите себя: за это погиб Нигоян, правофланговый Небесной Сотни?

Ну, а если и этого мало – подумайте о том, что в это время (но не только сегодня) за эту вашу ху*ню каждый день кладут жизни лучшие из нас. 

Юра, мне стыдно. 

А тебе?

Ден.

Не знаю, как Стецю, а нам с Мусей на его месте было бы немножко неудобно.

Дуся

фото: Максим Лисовой, фейсбук Рены Назаровой