Фронт. Журналисты пишут стихи о войне
Война - это не только обстрелы и смерть. Это еще и всплеск в развитии литературы, культуры, кино, зачастую начинающийся как попытка запечатлеть и осмыслить происходящее. Пишут и журналисты. Некоторые даже умудряются читать стихи в окопах под Песками. Сегодня я не буду утомлять вас длинным текстом. В конце концов, вечер пятницы - отличный повод сосредоточиться на поэзии.
Андрей Куликов, ведущий программы "Свобода слова"
Это стихотворение ведущий впервые прочитал в Мариуполе, куда ездил на встречу со студентами-журналистами местного университета.
Довкола війна, а у нас - кохання.
Ти просиш: "Не їдь!" А я мовчу.
Ну, так: небезпечно. Та де гарантія,
Що, не поїхавши, тебе захищу?
Як встоїть наша з тобою столиця,
Якщо я не буду у тому селі,
Під котрим вороже військо з'явилося,
А ми - бо мене не було - відійшли?
Як вбережеться від ракети лелека -
А ми ж з тобою дитинку так хочемо! -
Якщо я дивитимуся здалека
Як ракети крають небо на клоччя?
Я зовсім не хочу з тепла у вогонь,
Тим більше - "Не їдь, благаю" - ти просиш.
Але кохання твоє - як бронь.
Я поїду. І виживу. І переможу.
Сергей Левитаненко
Журналист из Котовска Александр Ярошенко, известный под псевдонимом Сергей Левитаненко. В настоящее время воюет в зоне АТО. И умудряется читать свои стихи бойцам по рации.
Любовь Якимчук, поэтесса, журналистка издания "Культура і життя"
Люба родом из Первомайска Луганской области, поэтому особенно остро переживает события на востоке Украины. Стихотворения Якимчук из "военного" цикла "Розкладання" уже переведены на несколько языков.
Розкладання
на східному фронті без змін
скільки можна без змін?
метал перед смертю стає гарячим
а люди від нього холодними
не кажіть мені про якийсь там Луганськ
він давно лише ганськ
лу зрівняли з асфальтом червоним
мої друзі в заручниках —
і до нецька мені не дістатися
щоби витягти із підвалів, завалів та з-під валів
а ви пишете вірші, красиві, як вишиванка
ви пишете вірші ідеально гладенькі
високу поезію золоту
про війну не буває поезії
про війну є лише розкладання
лише літери
і всі вони — ррр
Первомайськ розбомбили на перво і майськ —
безкінечно маятись наче вперше
там удруге скінчилась війна
але мир так і не починався
а де бальцеве?
де моє бальцеве?
там більше не родиться Сосюра
уже більше ніхто з людей не родиться
я дивлюся на колообрій
він трикутний, трикутний
і поле соняхів опустило голови
вони стали чорні й сухі, як і я
вже страшенно стара
і я більше не Люба
лише ба
Муся
Фото: svoboda.ictv.ua, YouTube.com
