«Пустіть Дуньку в Європу». Поема
Нам пишуть! Із нетрів НТКУ на мою скриньку надійшов лист. Друкую цей шедевр віршованого слова без пояснень і скорочень.
Зізнаюсь, призабула я від стресу,
Який Старицький написав цю п''єсу?
А може то були Мольєр чи Мрожак...
Згадать і Бенкендорф не допоможе!
Великий шлях Великого народу!
Ми теж хотіли з Сени пити воду.
Ми теж хотіли на вкраїнську стріху
Вліпить собі звізду із Маастріхту.
В кватері європейської родини
Ми вже втулили нашенські гардини,
Стягнули бубни й написали станці.
Вікно нам прорубали «Дикі танці».
І нам би випить з радощів Шартрези,
Й ґрунтовно обсмоктати євротези
Про користь жаб, шампані і вина,
Так ні, з Європи поверта ...Вона!
Щоправда, Дуня до Вітона лиш сходила,
Бо дуже вже Україну любила.
Покаялась, по ЄеСу сплакнула
І кожному по тищі повернула.
Тим часом висіялись дуже гарні
Новенькі вітчизняні олігархи.
Їм навіть українську вчити дзуськи,
Бо суміш є не жегородського із не французьким.
О, мій НТКУ, модель держави!
Все продано - ефір і брухт іржавий.
Все зганьблено... між сорому і калу
Стоїть моя прамать телеканалів.
Стоїть, мов бусол, береже болото...
Нема науки, літаків і флоту,
Нема доріг, заводи розікрали.
То хоч би в ЄеСу когось заслали.
Ми на дорогу їм дамо цибулі й сала,
Пустіть хоч Дуньку, хай би вже співала.
Пустіть хоч Васю. Навіть без бабла.
Чи ту Альошу, хай би вже була...
Пустіть туди Степашку і Гаркушу,
І Кисельова з Савіком, й Арфуша.
Ми в боїнг запакуєм їхні клунки.
Але прошу... візьміть і нашу Дуньку!
Машка НТКушка.
Фото Павла Старостенка
