
Таки довелося дивитися передачу Наталії Мосейчук, хоч ваша Антоніна божилася, що більше не буде. Але що ж робити — не можу я встояти перед своїм любімим Олексієм Кірющенком та його зорепадом думок. Щоправда, у теплій ванні пані Наталії наш герой поводився не так феєрично, як з колегами із Bihus.Info, які були зробили розслідування про його бізнеси з виробництва БпЛА та продажу електроенергії. З бюджетними замовленнями, ясна річ.
Гортайте на кінець відео і насолоджуйтеся експресією. Якщо коротко, то Кірющенко накричав на журналістку Марію Землянську, сказав, що в неї брехливі очі і щоб вона не лізла в його особисте життя. А потім узагалі сказав, що він ніякий не Кірющенко.
З Мосейчук він говорив уже геть інакше, ну бо вона ж не якась дурна журналюга, яка вічно лізе куди не просять. Разом з пані Наталочкою гість упродовж двох годин: хвалив Зеленського, скаржився на людей, ще раз на журналюг, розповідав про зйомки «Слуги народу», перелічував своїх знаменитих наставників (Гафт, Ширвіндт, Райкін, Етуш). А також згадував старі добрі часи, коли війни ще не було. До 2022 року.

Розмовляли російською. Пояснили це тим, що «серіал "Слуга народу" дивилися по всьому СНГ». Яких пояснень вам ще треба? Ну і в самій розповіді про серіал ведуча запитала, як же Зеленський вступив на посаду президента? В сенсі, чи використовував «матрицю» свого персонажа. А Кірющенко взяв і сказав: «А звідки брати? Він що, був підготований?».
І тільки-но ваша Антоніна почала захоплюватися чесністю режисера, як він додав таке (обережно): «Ну, як і всі решта попередніх президентів — вони не були підготовані до цієї посади. Як і в усьому світі. Чи є інститут, крім монархії, який готує? Ось батько-король сина свого... У нього є план розвитку держави від діда-прадіда. І тоді він розуміє: у мене немає флоту, чи війна з Грецією, з Туреччиною — я не знаю з ким. Він уже й учить мову, стає морським офіцером, у нього вже такі гувернери і так далі. І щонайкращі педагоги. Він його готує до влади. Інша справа, буває готує не того, людина не достойна».

Взагалі, сказати чесно, ваша авторка не дуже поняла добру третину того, що говорив пан режисер. Але це винятково через мій брак розуму, бо, вочевидь, коли такий чєловєк, єжелі он вчоний, подиметься умом своїм за хмари і там умом своїм подиметься щє вищє од Лаврської колокольні, і когда он зтудова гляне вниз на людей...
«Звісно, він не розумів, що таке держава», — повторив пан Олексій. На тлі його попереднього твердження про те, що «артистам багато розуму не треба», це прозвучало загрозливо. І далі якось перейшов до того, «щоб воно не перейшло в ефект Даннінга-Крюґера, чистий. Як мій тато казав: “нами правлять трієчники”. Люди, які впевнені у своїй правоті, нічого про це не розуміючи тверезою, ясною свідомістю командним тоном приймають рішення. Я б свідомість втратив».

На цьому слові поспішаю вам нагадати, що пан Кірющенко міг би бути головою Держкіно, бо подався на цей конкурс наприкінці 2019 року. Проте вибув у першому ж турі, вочевидь, після тестування на іноземну мову. Нагадаю, людина на цій посаді мусить обов’язково володіти англійською чи французькою. Бачите, як добре склалося для пана Кірющенка, інакше б отримав посаду і довелося втрачати свідомість.
Нагадаю, що тодішній конкурс став скандальним та оповитим чутками. Адже Юлія Сінкевич — єдина кандидатка, яка дійшла до фіналу, — посади так і не отримала. Бо отримала непрохідний бал лише за одним із пунктів – «управління ефективністю та розвитком людських ресурсів». Що максимально дивно, адже Юлія була гендиректоркою Одеського кінофестивалю, де цим людським ресурсом цілком успішно управляла.
Збурена спільнота почала підозрювати, що конкурс навмисне хакнули в такий тупий спосіб, бо Єрмак, мовляв, хотів протягти свого чєловєчка. Та оскільки ніхто не розумів, що таке держава, то й про правила конкурсу забули. Далі оголосили повторний конкурс, на якому виграла невідома спільноті Марина Кудерчук із Запоріжжя, яка англійською також не володіла. І французькою. Що яскраво демонструвала впродовж років своєї роботи, за час яких її встигла зненавидіти половина кіношників, які проводжали її мемами.

Не знаю, чи здивую вас, але теперішній голова Держкіно Андрій Осіпов теж не володіє англійською та французькою.
Щодо Олексія Кірющенка, то сумніваюся, що й українською він володіє достатньо для чиновника. Втім, була й інша проблемка — на той час у нього ще й не було українського паспорта, ваша Антоніна писала наприкінці 2024 року, що, можливо, він таки його отримав. І таки так. Про громадянство він розповів більше нашій ведучій.
Український паспорт наш герой отримав уже після 2022 року, — нагадаю, він був громадянином Росії. Спочатку мав посвідку на проживання в Україні впродовж 15 років, потім йому видали тимчасовий паспорт (у 2016 чи у 2017 році — він точно не пам’ятає). Документ дають на два роки з розрахунку, що людина за цей час відмовиться від іншого громадянства. Але це сталося, каже Кірющенко, лише в грудні 2021 року. А в попередньому статусі він не міг претендувати на посаду голови Держкіно. Тому незнання іноземної мови, можливо, й не стало головною причиною невдачі режисера на шляху до керування українським кінопроцесом.
Розповідаючи про ці паспортні перипетії, Кірющенко підкреслив, що «жовта преса» про це пише «грязноє дерьмо».
Також гість пані Наталки налякав вашу авторку ідеєю нового серіалу. Робоча назва — «Дике поле». Треба, напевне, якось повідомити режисерові, що це ж було вже.

Про що серіал, нехай розповість сам автор:
«Я як політпастор — мені сповідаються люди. І я за дефіцитом “Слуги народу”, вигадуванням, слухаю. Накопичую те, як воно було насправді. Як, відбувалося ось це ось варево, ось це закулісся, ось цей картковий будиночок. І далі зрозумів — шість сезонів. Десять. Є тема. Є носії, вони ще живі: від радників усіх президентів, міністрів Кабінету Міністрів, політичних діячів, — усі готові сказати, як воно було насправді. Ось цей сезон — президент. Ось порожній кабінет на Банковій, і ось він. Тиша — тільки муха. І тут заходить людина. І от оточення, і ось обіцянка, і ось це ось — хто кому дав у прямому і переносному значенні, хто взяв, де обіцянки, де це, як ухвалювалися рішення…
Не “Слуга народу”, а ось воно — сага про незалежність. Ось така настільна книга, як це було. Художня. Ось один президент — шість сезонів. Шість вершників. Не будемо говорити "апокаліпсису", але шість вершників. І назва — “Дике поле”. “Дике поле” називається серіал. Ось це варте того».
Ексклюзивна інформація, між іншим. Навіть Зеленський ще не знає! Сценарій Кірющенко писатиме сам. Бо, як казав містер Зорг, «якщо сам не зробиш, то ніхто не зробить».

Як приклад неймовірної сценарної роботи він наводить монолог головної героїні у своїй же стрічці «раша, гудбай». Маестро розповідає, як він тяжко народжувався, аби стати «мелодією, музикою, ультразвуком». Тонкою, так би мовити, матерією.
Ну що ж, ваша Антоніна мала щастя дивитися цю стрічку і писати на неї огляд. Крім тонкої матерії, мушу зазначити, там були й тонкі жарти в стилі «Кварталу», штибу: «Гілляка тобі в сраку!». Або: «Може, це карма?» — «Х*ярма!»
Загалом сценарій вразив мене з неймовірною силою. Коротко переказую, але читайте обережно.

Головна героїня — ведуча на пропагандистському каналі в окупованій Горлівці. Вона займається пропагандою 10 років і має чоловіка-ефесбешника. Після початку повномасштабного вторгнення хапає сина і хоче тікать у Москву, але переплутує потяги та їде в Ужгород. Прямий потяг «Горлівка — Ужгород», якшо шо. Впродовж усієї дороги вона не розуміє, що їде не туди. Не розуміє цього і на під’їзді, на вокзалі біля каси. І розуміє лише, коли чує українську мову водіїв маршруток. Українською говорить ледь-ледь, міста не знає.
Але раптом з’ясовується, що вона сама з Ужгорода! Вона тут народилася, закінчила школу і лише з початком війни переїхала на схід. У неї лишилася тут сестра, до якої вона і йде. Її чоловік — есбеушник. Десь на 30-ій хвилині наша головна героїня раптом починає знову добре говорити українською.
Якщо ви думаєте, що працівник СБУ одразу хапає родичку і притягає до відповідальності, то ви помиляєтеся, адже есбеушники в цьому фільмі — вкрай тупі та наївні.

Тупий есбеушник
На відміну від ефесбешників:

Розумний ефесбешник
Тому головна героїня постійно тікає і дурить вітчизняних недолугих правоохоронців.
Проте буквально за якийсь тиждень-другий перебування в Ужгороді вона раптом усвідомлює, що помилялася. Але її вже викрадають ефесбешники і влаштовують з нею пресуху, на яку тягнуть центральні російські пропагандистські канали. Очікується, що вона розповідатиме про укранацистов, а вона раптом починає 10-хвилинний монолог про те, що ніяких укранацистов немає, а росіяни напали на суверенну країну, такі падлюки.

Кірющенко так і зізнався — цей монолог був для росіян. Які мали подивитися фільм, це послухати і отямитися. Ну просто план-капкан. Натомість автори цією сценою показали, що в Росії абсолютно вільна преса, адже впродовж 10 хвилин на всіх найбільших пропагандистських каналах безперешкодно показують жіночку, яка починає говорити не за планом. У прямому ефірі. Якого на російських телеканалах уже не існує триста років.
Що ще вам переказати з цього інтерв’ю? Син Кірющенка — військовий та ідеолог РДК Василь Кірющенко. Пішов воювати у 2022 році.
Режисер розповів, що син, як і старша донька, закінчив Московський державний інститут міжнародних відносин (МГИМО), має спеціальність юриста-міжнародника, воєнний перекладач, все в нього було добре. Переїхав з Росії до України за три місяці «до війни». Причиною Олексій вказав таке: «Я не можу, каже він, бути в Москві. Бо Москва після 9 вечора — це Середня Азія. І він переїхав. Коли я з ним ішов Хрещатиком, то наче загубив його. Де Вася? Обертаюся, а він застиг. І дивиться. Що таке? А він каже: “Тату, біле місто. Ти не розумієш. Біле місто”».
«Для нього це важливо», — додала Мосейчук.
«Важливо. Тому що це такий факт», — відповів Кірющенко.

Думаю, на цьому можна завершувати. Хіба що ще таке. Ведуча постійно впродовж програми називала гостя «пророком» — через серіал, який збувся. Сам режисер абсолютно заперечував, що це була політтехнологія, — усе просто так якось получилося. І ось вона запитала в кінці як у пророка:
«Якщо ви такий інтуїт, то що з країною?»
«Ніхто не знає. Ні Путін, ні Зеленський, Ні Трамп — ніхто», — відповів пророк.
Про майбутнє Зеленського сказав так: «Питання, звісно ж, чи потрібно над цим замислюватися / не замислюватися? Чи готуватися до цього, до кінця? Чи готуватися? І чому зазвичай після війни це управління йде до якоїсь воєнної диктатури? Добре, якщо вона освічена — 3–5 років повинна бути людина, яка може. Ось така ось. Не такий бджоляр якийсь. Чи є там яйця?
У того такого, хто готується, щоб ось. Скільки там? Близько 16 тисяч Героїв України? Ось якщо вони прийдуть і скажуть: ось цей не давав грошей, ось цей... Під’їхали два бронетранспортери до якогось підприємства, до заводу, до базару. Арештовано. Хто його зачепить? Зачеплять — прийдуть побратими».
Але нічого, сподіваюся, в десяти сезонах серіалу «Дике поле» нам усе розкажуть і напрогнозують. Тримаймося.