Режисер Олег Туранський: «Основна дилема, яка у мене виникала при роботі над ситкомом "Голова", — як знімати комедію під час війни»

Режисер Олег Туранський: «Основна дилема, яка у мене виникала при роботі над ситкомом "Голова", — як знімати комедію під час війни»

У жовтні на Новому каналі очікується прем’єра 16-серійного ситкому «Голова», головними героями якого стануть молоді українці, які поставили собі за мету змінити на краще життя у звичайному українському селі.
Режисер Олег Туранський: «Основна дилема, яка у мене виникала при роботі над ситкомом "Голова", — як знімати комедію під час війни»
Режисер Олег Туранський: «Основна дилема, яка у мене виникала при роботі над ситкомом "Голова", — як знімати комедію під час війни»
28 Вер 2023
0
3065

Проте виклики і проблеми, з якими молоді новатори зіткнуться під час виконання своєї «місії», стануть для них повною несподіванкою. Зняв цей ситком український режисер Олег Туранський, у доробку якого робота над такими відомими серіалами як «Сувенір з Одеси», «Експерт», «Любов з ароматом кави», «Володимирська, 15», «Темні лабіринти минулого». Про те, чому він погодився знімати комедію під час війни і наскільки вдалим, на його думку, вийшов результат, Олег розповів в інтерв’ю «Детектору медіа».

 

— Олеже, у жовтні ви будете відзначати свій 40-річний ювілей. До цієї події підбивали якісь проміжні підсумки своєї творчої діяльності?

— Я ще якось не думав про це. Взагалі у мене з 2006 року реалізовано двадцять два проєкти — це переважно серіали. А до 2006 року це були короткометражні фільми і цикл документальних фільмів «Гра долі», який ми започаткували з моїм майстром курсу Василем Вітром. Цей культурний проєкт, який розповідає історії про видатних діячів України, триває й досі, що мене дуже тішить.

 

— Зазвичай ви спеціалізуєтесь на детективному жанрі. Тобто ситком для вас як режисера — новий жанр. Чому вирішили ризикнути і зняти комедію?

— У мене в доробку не тільки кримінальні й детективні історії — є і мелодрами, і романтичні історії. І майже в кожному моєму фільмі або серіалі присутній гумор, незважаючи на те, чи це детектив, чи мелодрама. Я намагаюсь освоювати, так би мовити, мультижанрові історії, щоб мої фільми були насичені елементами різних жанрів. І коли мені запропонували знімати ситком «Голова», це мене зацікавило, бо насправді раніше я «чистої комедії» ще не робив. Саме тому активно взявся за роботу. У 2019 році цей проєкт виграв конкурс PITCH UA, і у 2020-му була знята пілотна серія. Потім через пандемію коронавірусу, а відтак унаслідок повномасштабного російського вторгнення реалізація проєкту була відкладена, і «запуститись» ми змогли тільки майже через три роки.

Коли Олена Антонова, продюсерка серіалу, запропонувала мені зайнятися постановкою, основна дилема, яка у мене виникала, — як знімати комедію під час війни. З цього приводу в мене був якийсь внутрішній дисонанс: коли навкруги горе і біль, а тобі треба створити щось легке і надихаюче. Але ці сумніви переслідували мене тільки на етапі підготовчого періоду.

Коли ми почали знімати, то всі ці сумніви зникли, тому що, створюючи відповідну атмосферу на майданчику, ти начебто існуєш в іншому вимірі, відволікаючись від потоку негативних новин. Ми просто поринали у світ чудового села Антонівка і майже забували на 12 годин про те, що в нас іде війна. Бо працюючи над цим проєктом, ми занурювались у світ без війни, оскільки події в серіалі розгортаються трохи більше ніж за пів року до початку повномасштабного російського вторгнення в Україну.

 

— Тобто теми війни ви у серіалі не торкались?

— Ні, ми не могли обійти цю тему стороною. Тому наша історія розпочинається якраз у перший день повномасштабного російського вторгнення, коли наш герой перебуває у Сполучених Штатах і під час нагородження його орденом Єльського університету  дізнається про те, що в Україні почалася війна. І, власне, весь сюжет у нас «обрамлено» умовними рамками війни, про яку ми згадуємо в першій і останній серіях серіалу. Але в основному і для героїв, і для глядачів цей серіал дає можливість повернутись до того життя, яке в нас було до повномасштабної війни, згадати ті проблеми, які нас турбували, ті виклики, які були перед ними. І оскільки робимо ми це в такому легкому жанрі, то це, на мою думку, має певний терапевтичний ефект.

 

— У серіалі головні ролі зіграли молоді актори. Чи важко було працювати з ними, враховуючи відсутність у них досвіду зйомок у подібних великих проєктах?

— Трійка акторів, які грають у нас головних героїв, була затверджена ще при зйомці «пілоту». Свого часу вони були вдало підібрані на ролі і зараз дуже «влучно» потрапляють в типажі своїх персонажів. Коли ми з ними зустрілись і познайомились, то ще раз повністю «перебрали» цю історію. Бо на етапі, коли був написаний сценарій для «пілоту», був розроблений сюжет тільки першої серії. Не було всіх фінальних арок персонажів. І ми з хлопцями й дівчатами докладно розбирали цю історію — як вибудувати їх персонажів. 

До того ж не можна сказати, що вони абсолютні дебютанти, бо вже знімалися в деяких картинах, але не в таких великих ролях, як у цьому проєкті. Для них це також був своєрідний великий виклик, і вони всі були максимально вмотивовані, тому що протягом трьох років очікували реалізації цієї історії. Працювати з ними не було важко, бо вони уважно прислухались до всього, що я їм пропонував, і на піку своєї можливості виконували всі задачі, які я їм ставив, та додавали від себе дуже веселі імпровізації. Вони цим проєктом буквально жили, і він у них, так би мовити, вже «пустив коріння».

 

— А які були складнощі при роботі над серіалом, особливо з урахуванням того, що працювати над ним довелося під час війни?

— Безумовно, кіновиробництво під час війни закуте в досить стислі рамки. Це стосується і вибору об’єктів для зйомок, і планування часу в знімальному періоді. Наприклад, враховуючи наявність комендантського часу, знімати нічні сцени, які були прописані в сценарії, було просто неможливо. Внаслідок цього нам довелося досить суттєво «почистити» сценарій від нічних сцен. Та оскільки сюжет однієї із серій у нас близький до жанру горору, тому вона, безумовно, повинна була зніматись вночі. Щоб її таки зняти, нам довелося десь три тижні проводити перемовини і з військовими, і з адміністрацією, щоб нам дозволили працювати вночі в занедбаному санаторії під Києвом.

 

— Але ж у вас уже був певний досвід зйомок під час воєнного стану, оскільки роботу над детективним серіалом «Гарячий» ви закінчували вже після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну.

— Так, на проєкті «Гарячий» у нас було п’ять недознятих знімальних днів, а це майже ціла серія. Закінчуючи роботу над ним, нам довелося взагалі «тікати» від натури і обирати в якості локацій якісь паркінги та місця, де можна було сховатися під час тривоги. Це було влітку 2022 року, коли були сильні масовані обстріли Києва, і наша ППО не завжди перехоплювала все, що до нас летіло. Тому ми хоча і продовжували знімати, але ховались при цьому під землею.

 

— У серіалі також знімалися вже відомі актори. Зокрема Володимир Ращук, який зараз служить у ЗСУ. Ви затвердили його на роль з огляду на цей факт (що він захищає країну) чи дійсно орієнтувалися на його акторські здібності? І як ви змогли поєднати його службу і зйомки?

— Володимир грає у нас місцевого бандита Сєрьогу, який трішки «затримався» в 90-х роках. Власне, коли ми почали думати, хто міг би зіграти цю роль, то одразу око впало саме на Володю. Проте ми сумнівалися, як ми його зможемо запросити, якщо він служить у ЗСУ. Але в нас на одну з головних вікових ролей уже була затверджена його дружина Вікторія Білан-Ращук. Ми поговорили з нею, після чого вона зв’язалася з Володею і передала йому нашу пропозицію. 

Він відповів, що не може нам гарантувати те, що приїде на зйомки в потрібний нам період, але зробить для цього все можливе. І після цього ми зупинили пошук актора на цю роль, чекали від Володі підтвердження, бо для нас також було дуже важливо, щоб людина, яка зараз перебуває на війні, мала змогу хоча б ненадовго повернутись до своєї основної професії. На щастя, Володі це вдалося, і буквально за пару днів до початку зйомок він підтвердив, що командування надало йому відпустку на ці дні, коли він нам був потрібен. 

У нього було лише три знімальних дні, але приїздити йому до нас довелося двічі, тому що перший знімальний день був на одному об’єкті, а два наступних — в іншому місті. Для нього це також було дуже необхідним. Бо, по-перше, він міг побачитися з дружиною, а по-друге, повернутись до тієї професії, яку він любить і якою він надихається. Наскільки я знаю, і надалі йому вдається домовлятися з командуванням та виділяти час, щоб знятися в інших проєктах, до яких його запрошують. Ще у нас в епізоді знялась Аня Яремчук, у якої, на жаль, на війні загинув її чоловік, відомий режисер Олег Бобало. Взагалі ми намагалися запрошувати тих людей, які зараз «сидять» без роботи, бо серіалів знімається мало, і таким чином підтримати їх, дати їм надію, наснагу і віру в те, що все налагодиться.

— Чи були задіяні на зйомках «непрофесійні» актори, які зазвичай мешкають у кожному селі: корови, кури, качки, свині?

— У нас, звичайно, знімались різноманітні тварини. Але в селі, де ми проводили зйомки, культура розведення свійських тварин майже втрачена, оскільки воно досить недалеко від Києва. Наприклад, у нас у кадрі повинно бути присутнє стадо корів. Наш герой слідкував за ними, щоб  з’ясувати, хто їх таємно доїть. Та, на жаль, у тому селі нам не вдалося знайти більше двох корів. Тому ми вдалися до стокового матеріалу і використали відео, зняте під час роботи над пілотною серією, бо «пілот» знімався в іншому селі, де корови були. 

Але у нас знімалася коза Зозулька і дуже професійно все робила (сміється). Вона навіть мекала точно в необхідних місцях. В одному епізоді вона повинна була втекти від хазяйки і зробила це просто філігранно, пробігши абсолютно чітко по запланованій траєкторії. Було кілька дублів, і в кожному вона відпрацювала без нарікань. Ще в нас знімався маленький декоративний півень. У нас одна серія, власне, повністю присвячена цьому півню. Там є такий кумедний кадр, коли героїня чухає йому холку, а півень заплющує очі і просто  «балдіє» від цього.  Ми ніколи такого не бачили, тож були просто вражені, тому що півень відіграв, як справжній актор.

 

— Зйомки серіалу почалися наприкінці травня, і вже у жовтні планується його прем’єра. Як вдалося так швидко зробити 16-серійний продукт, і чи не позначиться такий поспіх на його якості?

— Я можу чесно сказати, що в нас вийшов дуже достойний і самобутній проєкт. Підійшли ми до нього нестандартно і залучили для його реалізації велику кількість справжніх професіоналів. Наприклад, у мене на цьому проєкті були задіяні три дуже відомі й дуже професійні оператори: оператор-постановник Вася Сикачинський; Олександр Гребенніков, з яким я раніше вже робив кілька картин, у тому числі і «Гарячого»; Максим Сало — дуже талановитий оператор Steadicam. Саме завдяки їхньому професіоналізму картинка вийшла яскравою, з динамічним рухом і гарною композицією. 

Також монтаж разом з режисером монтажу Андрієм Гуляничем у нас вийшов за емоціями і змінами кадрів дуже динамічний. Так що швидкість нашої роботи на якість кінцевого продукту ніяк не вплинула, хоча в нас було «виділено» в середньому по два дні на одну серію. Тобто якщо серія триває 24 хвилини, то в день ми знімали приблизно 11–12 хвилин готового матеріалу. Це багато.

Але через те, що група була дуже вмотивована, що вона складалася з професіоналів, таких як чудовий художник-постановник Олександр Тетерін, художниця з костюмів із чудовим смаком Наталя Степанєєва та художниця з гриму Ольга Давидян, які скучили за роботою, ми змогли зробити дійсно гарний серіал, насичений виразним реквізитом та яскравими образами. Це не буде просто картинка вісімки героїв, які між собою розмовляють; це буде яскравий, багатий на різноплановість і динаміку проєкт, і я сподіваюся, що глядач гідно оцінить нашу роботу.

Фото: архів Олега Туранського, пресслужба Нового каналу


 

«Детектор медіа»
Теги
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Щодня наша команда готує для вас якісні й актуальні матеріали, які допомагають медіа в Україні ставати кращими. Ми будемо вдячні за будь-яку вашу підтримку. Ваші пожертви – це можливість робити ще більше.
Спільнота ДМ
Інше у цій категорії
Катерина Городнича
«Антоніна»
Знаєте жарт про те, що добре мати склероз, бо щодня нові відкриття? Отак ми надолужуємо серіали, які колись не подивились.
04 Лип 2024 23:00
14 689
Катерина Городнича
«Антоніна»
Як реабілітацію після аналізу пітчингів Держкіно, де наші серіальники конкурують за шмат держбюджету, маємо для вас коротке повідомлення про серіальну галузь здорової людини.
16 Черв 2024 12:00
3 438
Лєна Чиченіна
«Антоніна»
Понад те — наш варіант із досить неоднозначним актором в епізодичній ролі.
03 Черв 2024 19:00
1 814
Катерина Городнича
«Антоніна»
Якщо раптом ви ще не дивились шостий, заключний сезон «Гострих картузів», то перепрошуємо за невеличкий спойлер. Але без нього ми ніяк не розкажемо вам про зйомки однойменного повнометражного фільму. І взагалі, де ви були два роки відтоді, як він вийшов?
27 Трав 2024 13:00
5 840
Антоніна
«Антоніна»
Ні, я в жодному разі вас до цього не закликаю. Бо доведеться переглянути не лише 16 серій «Зозуль», а й 20 серій «Сестер».
07 Трав 2024 14:40
10 327
Катерина Городнича
«Антоніна»
За два тижні перед прем'єрою на Netflix третього сезону серіалу «Бріджертони» його шоуранерка Шонда Раймс підтвердила намір зробити вісім сезонів шоу.
03 Трав 2024 11:20
2 563
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду