«Подвійні ставки» та «Крутые меры». В Україні та Росії вийшли майже ідентичні серіали
Про цю оказію нам написав на пошту наш колега і військовий. Був він, м’яко кажучи, трохи офігівшим, бо вважає злегка неправильним, що на загальнонаціональному каналі, а потім на цілому нетфліксі, показують серіал з актором, який нині сидить у Саранську (це таке місто в Росії) і розповідає, що українські військові стріляли по драмтеатру в Маріуполі, бо було їм нудно.
Також «Антоніна» вже не вперше пише про збіги в сюжетах наших та російських серіалів, і зізнаємося, робити це важкувато. Не лише тому, що потрібно щоразу запасатися блювальними пакетами, щоб усе це передивитися. А й тому, що спробуй доведи, що це крадіжка/плагіат/адаптація. Бо низькопробні серіали в усьому світі — це переважно штамповки, а різні збіги цілком можна трактувати як банальності.
Ну ось і Юрій Горбунов, коли захищав свій проєкт «СМТ Інгулець», твердив, що ніякий це не російський формат, а просто поширений у комедіях сюжет. Йому, нагадаю, закидали схожість із російськими «Жуками». Там трьох айтівців з Москви забирають в армію, але дають можливість альтернативної служби в селі Жуки, в якому вони намагаються створити додаток за умов мінімального технічного прогресу в місцевості. В «СМТ Інгулець» айтівців двоє і вони тікають до села із фронтового Харкова. Їх записують до тероборони і водночас змушують працювати на фермі.
Звісно, можна назвати десятки фільмів та серіалів, у яких хтось із великого міста мусить переїхати в село і там страждати від незвичних умов. Наприклад, британська комедія «Круті фараони» Едгара Райта (супервідповідального поліцейського переводять у село, в якому він бачить жахливу роботу колег) чи «Лашкаво прошимо» Дені Буна (начальник поштового відділу з Лазурового берега їде в містечко на півночі). Тут питання лиш у тому, яку саме кількість збігів ми знайдемо. Бо обидва згадані фільми нагадують синопсис «СМТ Інгулець» хіба магістральною лінією.
Ну і ще нагадаю нашим дорогим читачам (бо справді багато плутаються), що є плагіат, а є адаптації форматів. Тобто купуєте легально концепт серіалу і знімаєте по ньому свій. І тут залежно від умов: або це довільна адаптація, або більш точна, коли навіть виділяється спеціальна людина, яка стежить, щоб не почали додавати забагато свого.
І ось яку ми з вами маємо проблемку. Оскільки наші канали та продакшени до великої війни не гребували співпрацею з росіянами (бо війна не була достатньо великою), то нині мають до себе упереджене ставлення і мусять миритися з презумцією вини. Хоча керівники багатьох мовників і продакшенів зізнаються, що мусили відмовитися від великої частини своїх бібліотек, бо показувати ці творіння вже не можна (через російську мову та російських акторів).
Утім, наприклад, СТБ усе ж намагався пропхнути креатив — анонсував «Останній лист коханого» з дипфейковим російським актором, на якого наклали обличчя українського. Але їх розсекретили.
Також маємо безліч ютуб-каналів, на які і зливають усі ці бібліотеки, з українською озвучкою або й без неї. А ще є така підозра, що закуплені до 2022 року в росіян формати теж адаптують, додають незначні лінії військових, і видають в ефір. Приміром, ми побачили таку схожість між українськими «Зозулями» та російськими «Сестрами».
Але якщо в цих випадках виробники можуть сказати, що нам просто здалося і ми натягаємо сову на глобус, то з «Подвійними ставками» таке не пройде. Прем’єра серіалу відбулася на ICTV2 24 квітня і згодом з’явилася на Netflix. Сюжет, репліки, імена персонажів — майже повністю повторюють російські «Крутые меры», який рік тому показали на РЕН ТВ. І там, і там по 8 епізодів.
У нашому серіалі Ігор Шведов повертається з війни, і під час обіду кілер вбиває його старшого брата. Головний герой згодом з’ясовує, що брат був кримінальним авторитетом, і сильно дивується. Він влаштовується працювати в поліцію, щоб знайти вбивцю, і паралельно це питання намагається з’ясувати з братовим партнером Баюном.
У російському — все те саме, хіба брат не старший, а молодший.
Єдина суттєва відмінність — це стилістика. Росіяни зняли «Крутые меры» в манері типових для свого ринку кримінальних бойовиків, де серйозні тіпи влаштовують свої серйозні бандитські тьорки. «Подвійні ставки» — це такий собі закіс під Гая Річі, місцями навіть, як на мене, вдалий. Персонажі смішні, як і багато ситуацій, у які вони потрапляють. Поліцію показують як таку, що намагається перейти на цивілізовану роботу. Хоча з моментами.
Приміром, наш головний герой отримує великий спадок і раптово з’ясовує, що держслужбовцям не можна вести бізнес. Сюрпрайз-сюрпрайз. Тому він вирішує переписати його на вже згаданого Баюна, як, приміром, депутати прокручують таку схему з дружинами чи батьками. І за це отримує схвалення від колег-поліціянтів. Також наш головний герой — військовий розвідник, позиціонується як розумний чувак, але водночас він не розкусив, що його брат — кримінальний авторитет. Хоча за типажем персонажа здогадатися неважко.
Обидва серіали мають спільного сценариста — Ігоря Швецова. «Крутые меры» знімала компанія Star Media Vision (спільне підприємство російської Национальной медиа группы і Star Media). Ну а «Подвійні ставки» фільмував Український продюсерський хаб, який до 2022 року мав назву Star Media. Це взагалі дуже цікава історія, бо генеральна директорка групи UP Hub Ольга Пантелеймонова стверджує, що українська Star Media не мала жодного стосунку до російської. Проте в кіно- та серіальній тусовці до цього ставляться переважно іронічно і не вірять хоч убий.
Але це все не єдині проблеми «Подвійних ставок», бо в першому епізоді ми бачимо Даміра Сухова. Багато з вас запитає: «А хто це?», однак про нього (і його колегу Гліба Михайличенка) ви могли читати новини на початку минулого серпня. Це була доволі резонансна інформація для професійної спільноти й не тільки. Ці двоє акторів виїхали до Росії (конкретно до Саранська) і заснували там акторську школу. А Сухов ще й наговорив різного в інтерв’ю російським пропагандистам. Приміром, розмова з ним в «Аргументах и фактах» вийшла із заголовком «Неправильно вижили. Маріуполець про те, як ЗСУ похоронили своїх артистів».
У тексті ми бачимо слова Сухова про те, що, мовляв, українські військові заради забави обстрілювали Маріупольський драмтеатр, а підірвали його зсередини. Ось кілька цитат:
«Мені казали, що ковпак з даху віднесло убік, а отже, підірвали зсередини. З цією ж історією пов'язано багато фейків. Україна казала, що в театрі загинуло кілька сотень людей, але коли я їхав звідти, там вже майже нікого не було. Навіть той нібито трупний запах, що поширювався навколо театру наступні тижні. Адже це була риба. Справа в тому, що коли ми там знаходилися, нам привезли звідкись дуже багато мороженої риби. Ми не знали, що з нею робити. Рибу просто складували, а її було дуже багато. Звісно, потім вона просто гнила там, під завалами, звідси цей запах».
«Одного дня вранці приїхали “азовці” . Почали вимагати ключі від автомобілів, припаркованих біля театру. Люди мовчали, ніхто не хотів віддавати їм свої машини. “Азовці” сказали, що дають нам час до п'ятої години вечора. Увечері вони повернулися, люди мовчали. Вони спочатку дали чергу у повітря, але ніхто ключі не віддавав. Потім вони просто порізали колеса у всіх автомобілів, а деякі взагалі розстріляли з автомата. Саме після цього епізоду люди в театрі зрозуміли, що настав час їхати з міста. Тут їм уже ніхто не допоможе».
Іронічно, тоді під час обговорень колеги Сухова закликали поширювати інформацію про нього, бо побоювалися, що він і Михайличенко можуть повернутися в Україну і продовжити собі спокійно працювати. Ну, частково мали рацію, як бачимо. Сухов своєрідно, але повернувся не лише на українське телебачення, але і втрапив на Netflix. Про всю цю ситуацію і як так вийшло я запитала у виконавчої директорки ICTV та ICTV2 Анастасії Штейнгауз. Вона ж продюсувала «Подвійні ставки» з боку каналу.
Анастасія каже, що «Крутые меры» вийшли раніше лише через повномасштабну війну. Прем’єра «Подвійних ставок» була запланована на каналі на березень 2022 року. «Також не сумніваюсь в тому, що продакшн на чолі з українським відомим автором створили оригінальну історію під наше замовлення. Тим паче, що писали ми її разом із продакшеном два роки. І я точно знаю кількість ітерацій сценарних, що були і як створені. І скільки ми як канал “випили крові” авторам. Чому росіяни зацікавлені в історіях, аналогічних українським, — питання, на яке в мене немає відповіді».
Також Анастасія каже, що про цього Даміра взагалі нічого не знала. А оскільки серіалу видали «прокатку», то у списках зрадників/колаборантів/падлюк його точно немає. І це правда. Юридично канал має повне право показувати цього актора, аж допоки його офіційно не визнають, наприклад, зрадником. Пригадайте чорний список митців від Мінкульту. Якщо людина з нього з’являлася у фільмі чи серіалі бодай на п’ять секунд — прокатну ліцензію йому вже не видавали. Навіть якщо це визначна українська стрічка на кшталт «Польотів уві сні і наяву» Романа Балаяна. Нагадаю, в ній знялися ось ці двоє добродіїв.
З іншого боку, можна було послуговуватися не лише питанням закону і вирізати Даміра Сухова нафіг із цього серіалу просто тому, що його присутність є трішки зашкварною. Там у нього епізодична роль, і теоретично можна було б навіть перезняти сцени з ним. Ну, звісно, це коштує грошей і загалом напряжно. Проте знаємо ми ще й не такі ситуації. Пам’ятаєте, Рідлі Скотт викинув сцени з Кевіном Спейсі, замінивши його Крістофером Пламером у фільмі «Усі гроші світу»? А це була головна роль взагалі-то. Звісно, усі звинувачення зі Спейсі зняли і його кенселінг виявився величезною помилкою, але я про сам принцип готовності витратити додаткові суми й зусилля через суспільні виклики.
Про це і про появу схожого російського серіалу я запитала вже у гендиректорки UP Hub Ольги Пантелеймонової.
«Той формат продали у бібліотеку, і ми знали, що вони його куплять. Вони нас попередили, — відповіла вона. — Ми просто просили, щоб в жодному разі не використовували тему будь-якої схожості з якимись невизначеними воєнними діями. Є сценарії, які мають у собі непоганий потенціал франшизи. Вони зазвичай продаються, так ти збираєш кошти на виробництво. Що і відбулося з цим проєктом. Бо ми з ICTV збирали, де могли, ці гроші і продали його поруч з іншими серіалами. Це нормальна практика».
Скажу, що в росіян головний герой повертається не з нашої війни (бо я вже почала переживати), а з Сирії (судячи з краєвидів). Ну, хоч на цьому вдячні.
Ольга каже, що росіяни купили серіал уже після того, як «Подвійні ставки» були готові. Щодо Даміра Сухова, то в нього невелика роль на початку історії і його персонажа швидко вбивають. Можна було б його перезняти, приміром, на «зеленці», щоб здешевити процес. Можливо, вони з каналом подумають над тим, чи можна це зробити. Анастасія написала, що теж шукатимуть відповідь на це питання.
У принципі, проблему якраз і належить обдумати, бо вона для нас відносно нова. Як на мене, головний фактор у цих питаннях — це суспільний резонанс. Ось хотіли СТБ випустити серіал з дипфейковим росіянином — отримали порцію критики і передумали. Те саме з планами запустити «Вагітну у 16» фактично на роковини повномасштабного вторгнення. Що не так із цією ідеєю — почитайте ось тут. До 2022 року було прийнятно показувати контент російською і з російськими акторами, бо критикували це хіба різні «упороті».
Згадайте, які скандали були навколо «Сватів», де грали не просто росіяни — актор Федір Добронравов одразу після окупації Криму чесно зізнався, що підтримує її. І всім було ок — від виробників до глядачів. А потім щось сталося, і «Свати» у нас зараз на телеку якось не дуже уявляються. Хоча їх продовжують дивитися (і доволі добре) на диджитал-платформах. Тут я від коментарів утримаюся, бо доведеться у словах дуже багато зірочок ставити.
Телеканал, показуючи Сухова, закон не порушує, і тут закинути нічого. Йдеться вже про якусь морально-етичну площину, про яку можна довго дискутувати і наводити різні аргументи. Хоча зрозуміло одне: срач дуже добре прискорює цей процес і робить його однозначним, бо всім стають зрозумілі червоні лінії. Новини про Даміра Сухова у «Подвійних ставках» в медіа були, але суспільного збурення не викликали. Висновки очевидні.
Хіба актор влаштує якусь іще більшу дичину і вкурвить українців уже на іншому, вищому рівні.
Фото: кадри з серіалів «Подвійні ставки», «Крутые меры»
