Що ж це робиться? Розповідаємо, чому серіал «Шьоґун» отримав рекордні 18 статуеток «Еммі»
Поки ви спали, серіал від Hulu здобув на «Еммі» аж вісімнадцять нагород.
Антоніна уважно стежила за церемонією, щоб оцінити вбрання гостей та жарти ведучих. Я ж тим часом перечитав рецензії та передивився рекапи на «Шьоґуна», щоб зрозуміти, чому історична драма про середньовічну Японію так запала в серденька американським телекритикам.
«Це ж було вже!»
Ті, хто росли на українському телебаченні 90-х, можуть сміливо цитувати Леоніда Даниловича Кучму. Бо, скоріше за все, вони дивилися «Шьоґуна» у перервах між пригодами Геркулеса та Ксени. Тільки не того.
Першу серіальну адаптацію «Шьоґуна» показали в 1980-му на американському телеканалі NBC. «Ліниві» телевізійники не змогли придумати нічого оригінального і взяли за основу шоу однойменний роман Джеймса Клавелла. Тоді серіал теж відхопив свою частину преміального пирога, отримавши три «Золоті глобуси» та стільки ж «Еммі».
Що цікаво, книжка Клавелла вийшла ще в 1975-му, але в Україні досі не видавалася. Однак наші видавці вже пообіцяли це виправити.
Якщо в старому «Шьоґуні» було шість епізодів, то в новому їх десять. А після компліментарних відгуків преси серіал продовжили ще на два сезони.
«Новий серіал тримається на тих же принципах, що і старий. Це епічна костюмована “мильна опера”. Можна змінити дерев’яні декорації, вдосконалити продакшн та прибрати європоцентризм, але суть історії залишиться незмінною», — пише The New York Times.
Японія без драконів та аніме
1600-ті. Британський мореплавець Джон Блекторн потрапляє в кораблетрощу й опиняється у феодальній Японії. У країні триває громадянські війна — і не така, про яку репетують російські пропагандисти, а справжня. Зрештою, наш бідний Джон втягується в розбірки самурайських кланів, закохується у свою наставницю, а далі… А далі — буде.
То в чому ж «прикол» «Шьоґуна»? По-перше, в сетингу. Коли ви востаннє дивилися реалістичний серіал про середньовічну Японію? Тільки не треба згадувати про «Блакитноокого самурая» від Netflix — мультики не рахуються.
По-друге, автентика. Зрозуміти розмови між тутешніми персонажами без субтитрів зможуть хіба що справжні фани «Наруто». Половина з них звучить японською, інша половина – англійською, і ще трохи — португальською. Це щоб ви не сумнівалися, що так усе й було.
«Стежити за подіями не так важко, як вам може здатися. Але це не той серіал, який можна дивитися фоном. Всідайтеся зручніше, пристебніться і будьте уважними», — йдеться в рецензії на «Шьоґуна» від The Guardian.
По-третє, естетика. Від такої гри кольорів Зак Снайдер зробив би харакірі. Та й так красиво, як у «Шьоґуні», у нас за гаражами не б’ються.
І останнє — натуралізм. Кров, бруд, секс і все те, за що ми любимо дорогі епічні серіали типу «Гри престолів». У випадку «Шьоґуна» «подзюрити на могилу ворогів» — це не метафора.
Зрештою, якщо зовсім коротко: «Шьоґун» — це така азійська нефентезійна «Гра престолів». Плюс реалізм, мінус дракони. І мінус кепський фінал.
«[У “Шьоґуні”] є певні схожості із “Грою престолів”. П’ять претендентів на порожній трон, історія про подруг дитинства, що опинилися по різні боки барикад. Але по-справжньому обидва серіали об’єднує мотив стосунків між людьми. Це робить “Шьоґун” по-справжньому важливою подією на телебаченні», — вважає Елісон Герман, оглядачка Variety.
Пірати серіального моря
«Шьоґун» — із тих серіалів, у яких вистачає і екшену, і медитативності, але друге тут точно важливіше за перше. Його треба дивитися уважно, звертаючи увагу на найменші дрібнички. Якщо ви, як і ми з Антоніною, є резидентами клубу «Недосип», — раджу відкласти «Шьоґуна» до кращих часів.
Тим більше, що подивитися серіал легально в Україні не вийде. На жаль, Hulu до нас поки не завезли.
Фото: facebook.com/FXShogun
