Як британці прийшли на «Антитіла» і думали, що йдуть на Олександра Усика. Репортаж із Кардіффа
«Антитіла» зараз у Британії з некомерційним мінітуром. Минулого тижня були в Лондоні, на вихідних — у столиці Вельсу, Кардіффі, а 5 червня така ж подія відбудеться в Бірмінгемі.
Тарас Тополя з гуртом приїхали збирати гроші на евакуаційні катери для ГУР. Концерти хоч і проводили, але невеликі й акустичні. А переважно подія складається з показу документального фільму про те, як «Антитіла» воювали в лавах Тероборони, а потім із живого спілкування з публікою.
Я на заході в Кардіффі «працювала під прикриттям» — волонтерила на івенті, ходила поза лаштунками, збирала для вас цікаве. Ну як не стати шпигункою, коли сама подія — на користь Головного управління розвідки і Кирила Буданова!
А цікаве почалося просто з порогу. Серед глядачів, які збиралися на зустріч у нічному клубі, були переважно українці. Як раптом до входу чимчикує боксерського вигляду місцевий і радісно вигукує до волонтерки, яка перевіряє штрихкод на квитках: «Olexandr Usyk! Champion!». Волонтерка фаната пропустила, але заради правди почала пояснювати, що сьогодні тут виступатиме не Усик, а гурт «Антитіла». Але теж з України. Співрозмовники одне одного не зрозуміли, глядач був надто збуджений і повторював знову і знову, що таки ж Усик, в анонсі написано.
Ми всі знизали плечами і відпустили його з Богом. Усик так Усик.
Десь через годину до мене дійшло. Прізвище клавішника і заразом менеджера групи — Сергій Вусик! Панове, я вам кажу, я би багато віддала за те, щоб побачити обличчя цього глядача боксерської статури в момент, коли він зрозумів, що Усики і Вусики бувають різні.
Розклад події був насичений, як кажуть кіношники, «кліповий монтаж»: усього потрошку, нарізкою. Показ фільму, сесія запитань із залу, три пісні, аукціон, знову питання із залу, знову три пісні, автограф-сесія, фотографування з фанатами.
«Фортецю Бахмут», до речі, яку деякі глядачі вимагали щойно вмостившись на стільцях, співали аж у самому кінці. Тому любиш пісні слухати — люби і про серйозні речі говорити та лоти на аукціоні купувати.
Отже, фільм подивились, розчулились, дочекались, поки гурт вийде на сцену, і почалася майже кухонна розмова з музикантами: «А от що видумаєте про Єдиний марафон?», «А як вам відсутність демобілізації?», «А розкажіть, як ставитеся до політиків», «А що робити з корупцією?»…
Зі своїх відповідей Тарас Тополя цілком міг би скласти собі політичну програму. По всіх темах пройшлися.
На щастя, крім розмов «за жисть», юні, але вже свідомі глядачі ставили й дуже конкретні, навіть професійні питання. Одна з глядачок спитала: «Так що там по Ялті?». Ні, вона, звісно не так спитала, це скептики так би спитали. Вона наголосила, що гурт отримав багато критики за бравурні обіцянки концерту в Ялті. То він відбудеться чи ні?
Тарас Тополя відповів, що авжеж, він вірить, що цей концерт на стадіоні «Авангард» в українській Ялті рано чи пізно буде. Квитки продані — питання лише в даті. Він додав, що й зараз вважає цей хід правильним з огляду на кількість істерик у російських пабліках через цю заяву.
Гість зі США спитав, чи не бояться вони, що їх уб'ють кілери. Через те, що росіяни знають, що вони воювали, а тепер вільно їздять по світу. Навіть не буду цитувати відповідь. Бо питати зараз українців, чи не бояться вони бути вбитими росіянами, не конструктивно — кожен українець уже більше двох років як фаталіст.
Після розмови трохи поспівали разом. А потім лишили на сцені барабанщика гурту Дмитра Водовозова одного. Він у колективі штатний аукціоніст. Дмитро розпочав свій «сольник «Хто більше?», а решта колективу і я зібралися в курилку кожен по своє: вони — відпочити, а я — збирати цікаве для вас, наші любителі всього цікавого.
Тарас Тополя одразу справдив мої очікування, пожартувавши, що для аукціону в них правильна людина на сцені (Дмитро Водовозов напередодні травмувався, тому в аукціоніста нога в гіпсі):
«Йому більше грошей дадуть, він на милицях, його більш шкода».
Забігаючи наперед, це таки виявилося правдою. Ані зіркові гості, ані організатори не очікували, що українська громада у Вельсі зможе це зробити, але лише за цей вечір зібрали 20 тисяч фунтів стерлінгів.
Продавали різне. Від прапорів з підписами Валерія Залужного та бойових командирів до іграшкової машинки з автографом Кирила Буданова. Особливим лотом стало буквально нашинковане дуло російського танка. Це трофей «Антитіл», який вони розпиляли на кільця і тепер продають з молотка.
Судячи з ажіотажу і захоплених вигуків із залу, Дмитра Водовозова нікому не було шкода, тому що він зачарував публіку своїм шармом і взагалі вже як вправний ведучий може давати оголошення: «Весілля, корпоративи, дні народження. Дорого».
Коли з-за дверей зі сцени почувся голос Дмитра: «Ну добре, давайте ще один», — його колеги в курилці запереживали: «Він так зараз усе продасть. Дімо, лиши щось на Бірмінгем, нам через три дні ще один аукціон робить».
Сергій Вусик (той, що зовсім не Усик,— вибач, чуваче-боксере) розказав, що глядач зі Сполучених Штатів, який поставив питання про кілерів, — це їхній персональний американський фанат і тепер друг бенду. Це, до речі, було помітно завдяки футболці з написом Antytila: «Він стюард. Ми в Америку злітали з туром, він тепер за нами по світу літає».
Знаючи, що цей мінітур не комерційний і все, що було організовано (апаратура, розміщення музикантів, майданчик для виступу) — це «наколядовано» місцевими організаторами безкоштовно, я поцікавилася, як відрізняється їхній побутовий райдер від звичного концертного туру. Тарас Тополя розказав, що кардинально: «Зазвичай у нас в гримерці мають бути фрукти, віскі, їжа — все щоб тримати тіла “Антитіл” в тонусі для виступу. В цьому випадку взагалі жодних вимог. Ми ж тут в інших справах. Наше завдання — якомога менше витратити і якомога більше зібрати».
Сергій Вусик додав, що живуть вони цього разу всі разом в одних апартаментах на всіх, при чому в далеко не найкращому районі Кардіффа.
«Нам учора сковорідку господарі принесли!» — радісно похвалився гітарист Дмитро Жолудь.
«Зрозуміло, так, хто з нас готує на всіх їсти? — посміявся Тарас Тополя. — Дмитро тому про сковорідку і згадав».
У Вельсі колектив затримався на кілька днів. І напередодні великого заходу музиканти ще завітали в Український волонтерський хаб, де вже більш ніж пів року завдяки колишній креативній продюсерці «1+1 продакшн» Ларисі Марцевій існує платформа для українських підлітків Films4Teens.
Лариса збирає старших дітей, робить з ними перформанси, знімає короткометражки, возить на екскурсії Вельсом. І от тепер, оскільки Хаб є головним організатором приїзду «Антитіл» у Кардіфф, привела на зустріч з ними українських зірок.
Тут теж трохи поспівали, поспілкувались, і головна частина, на яку всі завжди чекають, — пофотографувались.
Туди ж приїхала знімальна група одного з провідних британських телеканалів ITV (канал, який транслює «Britain's Got Talent», церемонію «Оскар» і багато інших топпродуктів). Щоби британським телеглядачам було зрозуміліше, хто приїхав, було мало сказати, що «Антитіла» робили фіт з Едом Шираном та Боно, місцеві журналісти порівняли гурт з британським Coldplay. Так і запишемо.
Отже, повернемось до самого початку: через що все це відбулося. Творче об'єднання «Дивись українське» (продюсер Андрій Різоль) зняло шість короткометражних документальних фільмів про українських митців на війні. Хтось із них воював на нулі, хтось волонтерить, а хтось фіксує воєнні злочини. Серед героїв стрічок: гурт «Антитіла», який майже повним складом записався в Тероборону з першого дня повномасштабного вторгнення, оператор Сергій Михальчук, військові фотографи Костянтин та Влада Ліберови, письменник і волонтер Сергій Жадан та музикант Тарас Компаніченко.
Режисер проєкту — Кадім Тарасов, оператор-постановник — Юрій Грузінов.
Поїздка «Антитіл» у Британію — пілотна спроба. Ми зателефонували продюсеру Андрію Різолю, і він розказав, що хлопці повернуться в Україну після презентації в Бірмінгемі, а вже 6–7 червня вони разом порахують, скільки гурт зібрав донатів і грошей на аукціонах. Далі такі поїздки можливі в інші країни. І не тільки «Антитіл», а й решти героїв стрічок.
Фото: Поліна Єналь, Катерина Городнича, Хелен МакАді, Лариса Марцева
