Встали й вийшли. Чому половина глядачів пішла з музичної премії Muzvar
Взагалі, я так бачу, наливать і випивать для нашої публіки — значно цікавіше заняття, ніж дивитися якісь церемонії. Ось ми нещодавно писали про те саме на відкритті та закритті Одеського міжнародного кінофестивалю. Під кінець церемоній у залі було понад половину вільних місць. Бо товариству було так нудно, що воно безсоромно звалювало навіть з перших рядів.
Але будьмо справедливі. Занудство — це девіз майже всіх наших кінопремій, які відбуваються аж занадто офіціозно, наче ми сидимо на засіданні обласної державної адміністрації, на якому заслуховують доповідачів на тему проблем ЖКГ.
З музичними подіями значно краще. Там люди навіть пробують жартувати. І нерідко ще й виходить смішно. Але я однаково чую претензії від публіки та колег. Мовляв, ску-у-учно. А жарти кринжо-о-ові. Хочеться яскравих і сміливих зая-а-ав. Останнє, зрештою, почало з'являтися.
Отже, ваша Антоніна у загрозливому шкіряному комбінезоні мчала в палац «Україна» на музичну премію «Музвар». Частину червоної доріжки я безбожно проґавила, але гості все ще ходили по вестибюлю і серед них можна було впізнати майже всіх моїх улюблених героїнь телевізійних реаліті: від «Супермами» до «Холостяка».
Зустріла Сашу Максименко із «Суспільне Культура», вони вже з оператором встигли все познімати і вкурвитися. Все через хаотичні рухи гостей на хіднику, які зіпсували купу кадрів. Ой, розумію, це взагалі біда. Знімати на відео з однієї точки це дійство і так складно, а якщо все хаотично, то ми щоразу співчуваємо режмонтам.
А ще Саша сказала, що до неї вже встигли підійти ледь не всі піарниці усіх присутніх дівчат з «Холостяка». З традиційною пропозицією записати з дівчатами інтерв'ю. Правильно, використовуємо впізнаваність на повну. Тільки ось практика показує, що цей перший поштовх, який дають шоу, далеко не всі вміють грамотно використати. Тому дівчатам — натхнення, гарних піар-стратегій, щастя, здоров'я.
Нагадаю, що хідник на таких подіях нині роблять дуже скромним або не роблять узагалі. Та й виряджаються не так, як раніше. Доводиться змиритися, бо ваша авторка — фанатка луків наших селеб.
На годиннику 18:00, а отже час починати церемонію. Проте зала досі напівпорожня — люди прагнуть спілкування і фоткання.
Нема ради. Організатор премії Олексій Донцов бігав і коректно, утім глибоко занепокоєно припрошував усіх до зали. Усім було по барабану. Тому подія почалася з ось такою заповненістю.
У якийсь спосіб товариство таки вдалося зігнати й почати церемонію із затримкою всього 25 хвилин. Пресу запросили на балкон. І тут я вкотре продемонструю вам неймовірну ефективність планування палацу «Україна» (хоча не лише тут такі проблемки). Ось так видно ведучих та виконавців, якщо сидіти стандартно, обпершись об спинку крісла.
А так — якщо сісти геть на краєчок.
Що ж, описувати церемонію я вам особливо не збираюся, бо я так бачу. Справді цікавих моментів було вкрай мало. Ведучі читали текст із папочок, майже не жартували та зовсім не вміли зорієнтуватися, коли треба було сказати щось дотепне чи доречне. Ось як тут, після слів учасників «ДК Енергетик» про те, що «ми тут якоюсь х*йнею займаємося».
Зізнатися, на таких подіях це відчуття приходить одразу й не полишає до кінця. Бо тут про ситуацію на фронтах читаєш, дивишся на фото загиблих, а ось уже й красива церемонія, веселощі та бар з напоями.
З іншого боку, підтримувати культурні індустрії просто необхідно. Це ж не просто розвага, бо на сцені оголошують наші музичні здобутки за рік і вручають нагороди найкращим. Усе відбувається українською, що різко контрастує з тим, що було до повномасштабного вторгнення. Це на замітку тим, хто переймається засиллям російської на вулицях. Так, її досі багато, але це вже не той кошмар та жах, як було раніше.
Збирали гроші на дрони, дуже багато згадували про військових та дякували їм. Самі військові теж були. Міша «Скорпіон» заспівав суперхіт «За териконами», який, нагадаю, присвячений його загиблому побратиму Ростиславу Терлецькому. Пісню автори позиціюють як нагадування про війну, яка значно ближча, ніж здається. Михайло після виступу виголосив невеличку промову, зірвавши гучні оплески.
Так само, як і виступ Жені Галича, який сказав, що війна — це не тільки про донати й подяки, це завжди про смерть, хвороби і горе. Ну і явно вкотре штурхнув своїх занадто кон'юнктурних колег по рок-сцені.
Порадували вашу Антоніну деякі переможці й гості, які їх оголошували. Одним із перших був блогер Андрій Черепущак, він же Галицька Діва, якому добре вдалося оживити занадто стриману обстановку. Наприклад, подякою Бейонсе за те, що сьогодні відбулася ця премія.
Володимир Завадюк ще раз усім нагадав, що треба підтримувати ЛГБТКплюс-людей на телебаченні. Антоніна всіляко підтримує і чекає на світлу мить, коли всі її колеги-медійники з квір-спільноти не боятимуться про це заявляти. Тим паче, доведено небагатьма людьми, які зробили камінгаут або просто не приховуються, нічого з вашою кар'єрою не трапиться. Сам Завадюк тому доказ.
Євген Янович теж вирішив бути зухвалим та сміливим і під час нагородження найкращого режисера музичних відео сказав: «Нагороджуємо людину, яка за*рахалася слухати пісню ще до зйомок. А найкращі креатори відеоконтенту — це оператори дронів». Переможницею стала Таню Муіньйо за відео для Монатика. Просто гіпернеочікувано.
Як і те, що Клавдія Петрівна стала переможницею в номінації «Найкращі нові імена в попмузиці». Але не прийшла.
Був дуже теплий виступ тріо «Золоті ключі», в якому співала Ніна Матвієнко.
Переглянути цей допис в Instagram
І красиве виконання «Щедрика» від «Київської камерати».
Але що ми все про тих музикантів. У нас взагалі-то медіатаблоїд, тому переходимо до колег. У номінації «Найкращий диджитал-спадок» перемагає проєкт «Як звучить Україна» від Наталі та Євгена Синельникових і Євгена Філатова. Ми в редакції в захваті від цих програм і писали їм сопливого панегірика. Якщо ще не бачили — обов'язково, обов'язково подивіться.
Номінантів та переможця в категорії «Музична журналістика» вийшли оголошувати Ігор Панасов та Макс Нагорняк. Вони нагадали про втрати — сподіваємося, тимчасові, — видання «Слух» стало на паузу, бо одразу кілька журналістів пішли на війну.
Переможцем у номінації став Альберт Цукренко. Ура! Хоча ні, не ура. Вийшов він не в розкішній сукні, а в якомусь кежуалі. Нам так нецікаво.
Але про луки згадав: «Може, є кращі за мене, але ні в кого нема таких суконь, як у мене».
А після цього нагородили ще й Ігоря Панасова — за внесок у музичну журналістику.
Що ж до кринжі вечора, то це, як я й передбачала, був виступ Андрія Кравченка, який щось ніяк не посяде вакантне місце Олега Винника. Хоча дуже прагне, активно, утім, це заперечуючи. Реакція зали була не те щоб активною, тому наш Андрій поки в процесі. Йде протореною стежкою олдскулу — спокусливо вихиляє стегнами та роздає глядачкам троянди. Моя свідомість, переповнена шоу «Холостяк», каже, що всі, хто не отримав квітки, мусять вийти геть із зали та не повертатися.
І тільки-но ваша Антоніна почала відчувати себе Царицею та Мадонною, підійшла дівчина і сказала, щоб я забиралася з балкону. Як і решта присутніх Богинь. Бо балкон зачиняється. Ось так. Тому, кажуть, переходьте у партер. Однаково там людей уже майже немає. Тут смайлик на ваш вибір.
Ну в партері бодай щось видно. Хоча далі нудно. Це розуміють навіть самі ведучі. Тімур Мірошниченко вмовляє публіку потерпіти, бо ще трішки.
Наприкінці стається катарсис — виступ Вєрки Сердючки. А це завжди яскраво та весело, хоча й Андрій Данилко грає з вогнем і псує собі репутацію, бо не хоче покидати свій російськомовний репертуар. Незадоволених усе більше і більше. Хоча точно не в цій залі.
Переглянути цей допис в Instagram
Ну а ваша Антоніна досиділа, і слава богу. Але винагорода мене таки знайшла — вже пишу вам про те, як Віру Брежнєву не пускають в ефіри на деякі медіа. Пишаємося колегами.
А ось і список переможців:
Найкращі нові імена попмузики: Klavdia Petrivna.
Найкращі нові імена рок-музики: ДК Енергетик.
Найкращі нові імена альтернативної музики: Phil it.
Найкращі нові імена естради: Геля Зозуля.
Найкращий автор: Людмила Бєлоусова — «Спробуй купи мене».
Найкращий саунд: Love And Rhythm Production | Monatik — «А що?».
Найкращий автор відеоконтенту: Таню Муіньо | Monatik — «А що?».
Найкраща творча співпраця: alyona alyona & Jerry Heil — «Teresa & Maria».
Найрезонансніші події загальнонаціонального рівня (на території України): Національний відбір на «Євробачення 2024», «1+1 Production», Суспільне мовлення.
Музична журналістика: Альберт Цукренко.
Музичний диджитал-спадок: ютуб-проєкт «Як звучить Україна» | Наталія Синельникова, Євген Синельников, Євген Філатов.
Найкраща менеджмент-колаборація: Nebo music.
Найкращий переспів: OKS — «Ніченька».
Найактивніший фан-клуб: Mélovin.
Найкраща нова пісня: Krylata — «Каміння у кросах».
За внесок у креативну та музичну індустрію: Тріо «Золоті ключі», музичний критик та журналіст Ігор Панасов та Вєрка Сердючка.
Фото: «Музвар»
