Укрінформ, Мацука, темники. Як медіаспільнота відрефлексувала скандал
Давайте по порядку.
На широкий загал поняття «темники» виринуло у 2002-му, за часів Кучми, коли українські небайдужі журналісти почали писати та обговорювати те, що інформація, яку телеканали подавали в ефірі, була під контролем Адміністрації Президента і її тодішнього керівника Віктора Медведчука.
Відтоді ми як глядачі (або читачі) вчилися критичного мислення та екологічного споживання новин. З різним успіхом, але принаймні широкому загалу стало зрозуміло, що подекуди журналістика буває залежна.
На цьому тижні ми мали дві галузеві новини, які безпосередньо стосувалися єдиного державного інформаційного агентства Укрінформ. Керівник видання, Олексій Мацука, який очолював колектив усього пів року, заявив про своє звільнення, замість нього призначили офіцера, полковника Сергія Череватого. А у виданні «Українська правда» вийшов матеріал, у якому прозвучали звинувачення Мацуки в поширенні темників на користь Офісу президента й особисто Андрія Єрмака, які також, як в старі часи, здається, намагаються контролювати інформаційний простір.
Скандал в українському медійному королівстві змусив реагувати гравців галузі. В тому числі і «Детектор медіа», де Олексій Мацука був членом загальних зборів. Щодо цього голова ГО «Детектор медіа» повідомила в соцмережах та на сайті, що Олексій Мацука має вийти з членів загальних зборів організації.
Лінк на блог Наталії Лигачової тут.
Пост Олексія Панича, згаданий у попередньому скрині, тут:
Максимально спрощено суть скандалу полягає в тому, що анонімні працівники «Укрінформу» стверджують, що від імені гендиректора журналістам і корпунктам у регіонах надходили таблички з градацією спікерів з актуальних і проблемних питань: кого можна питати з того чи іншого приводу, а кого не можна.
Наскільки ефективною ця спроба була, зрозуміти складно: в тексті «УП» сказано, що і працівники намагалися ігнорувати вказівки згори, і поширення інформації серед медійників та закрита їхня зустріч з послами G7, де була озвучена інформація про ці «темники», стала приводом для того, щоб ідею втручатися в редакційну політику таким очевидним способом керівництво «Укрінформу» (і, очевидно, не без такого ж рішення на Банковій) скасувало.
Ми зібрали рефлексії цих подій від представників різних медіа.
Перші реакції, ще до оприлюднення тексту «Української правди», з'явилися після звістки про звільнення Олексія Мацуки.
Реакції журналістської спільноти напряму залежать від двох факторів: від того, наскільки тригерить людину сам факт можливості «темників» в Україні-2024, а також від особистого ставлення до фігурантів скандалу:
Шефредакторка видання «Бабель» ставить низку питань, рефлексуючи текст «Української правди».
Втім, подекуди питання сягають ширшого кола відповідальних, ніж особисто Олексій Мацука.
Колишні колеги Мацуки при цьому вступають у дискусію і вважають неприйняття ситуації з темниками «мочиловом» особисто Олексія.
Іншу позицію транслює журналіст Юрій Ніколов. Принаймні стосовно факту того, що про темники було відомо ще на початку року:
Найбільший резонанс у матеріалі «Української правди» викликала ситуація з Дніпропетровською областю, де в «рекомендаціях» заборонялось брати коментарі в мешканців, які давно вже не мають доступу до централізованого водопостачання:
Менш радикальна позиція і більш виважені тези в Отара Довженка:
Головна редакторка «Української правди» також опублікувала і свою позицію, і відповіді на деякі закиди від спільноти.
Звільнення декількох десятків журналістів через незгоду з редакційною політикою керівника тільки підігріло ситуацію. Ми чекаємо на продовження розвитку подій. Поки «звинувачувані» провини не визнають.
