Процишин, зупиніться! У фейсбуку журналістів вітають із професійним святом
Взагалі, якщо чесно, ми в «Антоніні» не празнуємо. Та якщо ви стільки понаписували, шановні колеги, то вже добре. Зробимо традиційну добірочку.
У цей день журналісти й усі небайдужі не обмежуються якимись банальними і приторними привітаннями. Цьогоріч особливо розійшовся Богдан Процишин, який із самого ранку клепає всілякі неприємні, але смішні мемчики.
Ми вже думали, що забуде, аж ні. Ось і пані Наташа з Батьком.
І звісно, пані Наталія теж.
Ну і звісно!
А ось і привітання від «Укрінформу». Колеги не забувають, як бачимо, про інформаційний фронт. Не знаю, хай уже прийде якийсь «темник», який забороняє всю цю «фронтову поплаву». Причому для всіх медіа в Україні.
Вахтанг Кіпіані теж вирішив стібанутися і згадати творчість улюбленого персонажа «Антоніни».
А продовження таке:
Ты сегодня откроешь газету «Бульвар»,
Полыхнет на тебя ее правды пожар.
Почитаешь про звездный скандальний развод
И про то, как сейчас выживает народ.
Коли людина талановита, то цього не приховаєш.
Шефредакторка «Детектора медіа» Наталія Лигачова та її заступниця Світлана Остапа зустрілися з колегами на дискусії «Роль медіа як інституту громадянського суспільства». Виявилося корисно не лише у професійному сенсі, але і для здоров'я.
Їдемо далі. Порадувала Юлія Тимошенко. Картинка нам подобається.
Цього дня колеги часто знаходять багато місця для ностальгії. Наприклад, кінокритикиня Наталя Серебрякова згадала свою роботу в Сумах.
Олена Павлова, культурна журналістка і співзасновниця премії «Золотий ліфон» (для найсексуальніших митців), згадує, як брала інтерв’ю у Віктора Андрійовича і потрапила на телек. Про що запитувала президента — не каже.
Епоху Ющенка згадала і Соня Кошкіна, яка нині святкує свій 23-й День журналіста.
Петро Охотін теж згадав старі часи і навіть показав своє фото без бороди. Ледве впізнали.
Головна редакторка журналу Marie Claire Ірина Татаренко згадала старі добрі часи. Непогана реклама професії для тих, хто зараз її обирає.
Довжелезну промову накатав голова Комітету з питань свободи слова Ярослав Юрчишин і розповів, яких покращень нам із вами ще чекати.
Директорка ІМІ Оксана Романюк написала без кпинів. Ну має ж нас хтось надихати.
А Тетяна Трощинська нагадала нам про вдячних читачів та їхні коментарі. Хоча, як же про них забудеш.
А от Сергій Мельничук додав у наше свято краплинку суму й написав, що ми схожі на Щекавицю перед атомкою.
Колишня кореспондентка, наречена Олександра Махова й офіцерка служби зв'язків з громадськістю 47-ї окремої механізованої бригади Анастасія Блищик піднімає справді важливе питання:
«У цей день хочу колегам побажати поваги від ваших керівників. Мені болить та страшенно злить, що багато українських журналістів вибивають поїздки на фронт, бо “вже треба відходити від війни та повертатися до розважальних проєктів”. Досі немає нормальних автівок, бронежилети розвалюються, про неякісні турнікети або їх відсутність — взагалі хочеться кричати. Це позорисько та неповага до тих, хто ризикує, аби показати важливе! І не кажіть, що журналісти мають самі себе цим забезпечити».
Кінокритикиня Катерина Сліпченко нагадує, що не завжди у всьому винні журналісти. Бо, знаєте, існує така думка.
Про існування іншої популярної думки також нагадує Олексій Мустафін.
